Ви пробували своїм дітям чи внукам власноруч зробити іграшку? Адже магазинна, яка б не була гарна, виготовлена механізмами, і таких є тисячі. Вона не несе того тепла душі, яке має зроблена руками, вона буде унікальною, цінною, найулюбленішою. Для переяславки Лідії Ромсик саме народження онуки стало приводом зайнятися виготовленням іграшок і не тільки. Про це вона розповіла Переяслав. City.
– Я родом із села Пологи-Чобітьки, а як вийшла заміж, то стала переяславкою. За освітою зоотехнік, дванадцять років пропрацювала на Головному селекційному центрі України. Потім деякий час була підприємцем. Тепер інколи виходжу на недільний базар, щоб продати те, що сплела своїми руками: шкарпетки, дитячі пінетки та іграшки.
Шкарпетки плету інколи, бо їх не дуже полюбляє носити моє сімейство. А сама я охоче їх одягаю, особливо на базар. Ношу майже всю зиму – тепло та зручно. Раніше спицями плела їх і на продаж – дитячі, чоловічі та жіночі. Для всіх був свій окремий узор, старалася, щоб у кожній був ще й інакший. Звісно, що нитки для шкарпеток були новими, тому й виріб на вигляд дуже красивий.
– Тепер вони продаються слабо, минулого року торгівля ішла значно краще. Нині ж більшість виходить на базар, щоб поспілкуватися: обсудити ціни, обмінятися новинами, побачити знайомих. Та й клієнтура – переважно люди старшого віку, пенсіонери, такі купляють лише продукти та речі першої необхідності.
До мене не так часто, як хотілося б, підходять покупці: роздивляються вироби, розпитують, як їх роблю. Якось одна жіночка до мене підійшла… зі спицями та нитками: «Ось Ви розказували мені, як це вив’язати, а дома взялася – не виходить!». Мусила прямо на базарі показувати їй, як та що робити.
Після народження онучки Евеліни почала плести пінетки. Дуже хотіла, щоб моя дівчинка мала речі, які виготовлені руками її бабусі. Вчилася їх виготовляти завдяки відео інтернету. І вийшли із першого разу, бо ж мала досвід плетіння спицями. Отак із трьох місяців і до року моя внучка взувалася лише у мої вироби. Вони мали різний дизайн та форму: із вушками, у формі сандаликів, кедів, тапочок.
Онучці зараз шість років, плету їй одяг: жилетку із котиком, різні шапочки. Для них купую нитки, які називаються «пух норки» – дуже тепла, м’якенька й тоненька ниточка. Шапочка виходить дуже легенька й красиво сидить на голівці. А пінетки тепер плету на продаж, користуються попитом у вигляді кедів, інколи просять сплести спеціально такі ж, але на свій розмір.
Іграшки освоїла тільки у цьому році. Евелінка підросла й замість пінеток просила іграшку. Довго не наважувалася цим зайнятися, боялася, що дівчинці не сподобається. Та й не вміла на той час в’язати гачком. На допомогу стали відеоуроки з інтернету. Дивилася ютуб і вчилася в’язати гачком головні техніки. Є багато груп у соцмережах, навіть окремі сайти, де можна знайти схеми та візерунки. Але кожна майстриня навіть у готові схеми додає щось своє, тому й результат різний – кожна іграшка неповторна. Існує кілька основних типів петель у плетінні гачком: повітряна петля, напівстовпчик, стовпчик без накиду та стовпчик з накидом.
Першим моїм виробом був котик, але не всі, кому показувала цю іграшку, впізнавали у ній котика. Домашні жартували: «Лиш по хвостику можна здогадатися, що це саме та тваринка, яку називаєш котиком». Другою іграшкою був зайчик, але лапки вийшли різного розміру. Через деякий час вив’язала знову котика, але тепер різними вийшли вушка. І аж четверта іграшка – зайчик-патріот мав правильну симетрію та красивий вигляд.
Тепер я уже "набила" руку, вивчила певну кількість технік й зрозуміла, як правильно плести, щоб у виробі була правильна симетрія. Виготовила кілька маленьких зайчиків, зайку Марлі із бантиком, єдинорожку. У Евелінки багато іграшок, але найбільше грається моїми, навіть тими, які мають різні вушка та лапки! Кладе біля себе п’ять "засинайок", і стискаючи у обіймах, поринає у солодкі сни.
Старі речі на іграшки не розпускаю, бо з таких ниток виріб не такий естетичний та й кольори бляклі. Треба яскраві кольори, адже саме такі іграшки приваблюють діток. Тож працюю тільки з новими нитками, замовляю їх у інтернет-магазині.
Щодо швидкості в роботі, то за день можу сплести пару пінеток, але більше часу йде на їх оформлення: китички, бантики та ін. На одну іграшку йде три-чотири дні. Теж багато часу забирає оформлення носика, ротика, очок, інше оздоблення. Інколи вставляю уже готові деталі, але найчастіше ці елементи сама роблю. Шапочку вив’язую за день. Зимою було багато вільного часу от і фантазувала, а весною почнуться городи, то не знаю, як буду поєднувати домашні справи зі своїм хобі.
У виготовленні іграшок я вважаю себе ще початківцем, але планую рухатися далі, вдосконалюватися. Хочеться робити жабок, ведмедиків, лисичок. Планую сплести тваринок великого розміру. Якби не онучка, то навряд чи взялася б за таке клопітке заняття. Для цього потрібні неабияке терпіння, талант та фантазія. Та заняття приносить радість та приємні відчуття. Тепліє на душі, коли завершую роботу над черговою іграшкою. Відчуваю насолоду, від того, що маленьке дитя триматиме мій виріб у руках, що ця іграшка буде для когось найулюбленіша.
Мене Евелінка і надихає, й оцінює усі мої вироби. Я, у свою чергу, спокійна за неї. Адже вона тримає у руках та носить мої вироби – своєрідний оберіг, який передає бабусину любов та є носієм потужної позитивної енергетики.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
