Традиційно навесні жителі громад Переяславщини виходять на толоки: прибирають сміття, обкопують і висаджують дерева та квіти. Одним словом, "облаштовують територію". При цьому обов'язковим елементом такого доброустрою досі залишається вапняна побілка. Це як вишенька на торті, але з радянського минулого. Переяслав.City досліджує тему та цікавиться думкою читачів: чи потрібно це робити?
Пережитки радянської армійщини
Вапняна побілка – це питання досі є спірним навіть серед садівників. Одні вважають це гарним способом захисту дерев від сонячних опіків та шкідників, інші – що це застарілий спосіб, точніше, матеріал для цього: замість їдкого вапна зараз є сучасні садові фарби зі знезаражуючими компонентами, які і захищають, і не шкодять. Але це – про сади.
А тема нашого дослідження – побілка старих бордюрів та трухлих акацій, і зовсім не зрозуміло навіщо – електроопор чи здорових берез!
"Облагороджена" трухла деревина на вул Шевченка в Переяславі
Побілені берези серед поля мають красивіший вигляд ніж природні?
Вапняне «священнодійство» масово було започатковане практикою радянської армії. Ще за часів Другої Світової війни межі трас, якими рухались військові, фарбували у білий колір, щоб не вмикати фари на машинах, не збитися з курсу і ховатись від ворожої авіації. Але Друга Світова закінчилась, а "радянська" любов до побілки вапном бордюрів та стовпів залишилась.
Потім це стало своєрідним способом привчати солдатів до дисципліни, створити в радянській армії атмосферу нескінченного параду – "під лінійку", біло, значить і красиво. Швидко ця практика була перенесена і в цивільне життя "радянського народу".
Вона влилася, просто в'їлася у свідомість людей і засіла на кілька поколінь, передаючись ледве не генетично. Тож ці радянські стеореотипи краси досі в нас є певним стандартом, залишаються обов'язковим атрибутом усіх прибирань та суботників в українців. При тому, що в європейських країнах навіть постарадянського режиму, не кажучи про інші, від цього давно відмовилися.
Cуперечить законодавству і шкодить природі
При всьому побілка не тільки паркових дерев, а тим більше бордюрів та стовпів, не має практичної користі і значення. Більше того, витрати на закупівлю вапна саме для цих робіт та подекуди оплату праці «малярів» відчутно виснажують бюджети.
І головне – ще у 2006 році згідно з "Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України" (пункт 9.1.17), в Україні заборонили "білити вапном декоративні дерева і малі архітектурні форми". Адміністративний штраф за порушення складає від 850 до 1700 гривень.
Ще раз зауважимо, що не йдеться про садові культури. Для них весняна та осіння побілка вважається доцільною, бо різкі перепади температур в осінньо-зимовий період можуть призвести до сильних пошкоджень їхньої кори. Біла фарба на стовбурах і скелетних гілках відштовхує сонячні промені, захищає кору від перегріву й так нормалізує сокорух, це дозволяє деревам вчасно прокинутися.
Фото: фб-сторінка Студениківської ОТГ
Не потрібна побілка молодим деревам з гладкою корою. Вона дійсно може закупорити пори і заподіяти їм шкоду, особливо небезпечна побілка для дерев, кора яких пошкоджена. При великій концентрації вапно може завдати опіків і пошкодити кору, після чого дерева часто хворіють.
А от заборона білити бордюри має на меті забезпечити санітарний стан та естетику населених пунктів. Адже, коли ви білите бордюр і падає дощ, вапно змивається і розтікається довкола. Таким чином закислюється грунт, проникають ці речовини в грунтові води.
На цьому наголошує Володимир Немерцалов, кандидат біологічних наук, доцент кафедри ботаніки КЗВО "Одеська академія неперервної освіти". Він зазаначає, що вапно, окрім шкоди деревам, коли змивається дощем, шкодить також ґрунту та вуличним рослинам.
Фото: фб-сторінка Студениківської ОТГ
Фото: zakupivli.pro
Розвінчуємо міфи про побілку
Чому люди це роблять? Фахівці Ботанічного саду Національного лісотехнічного університету України спростовують основні міфи.
Міф №1. Це ознака порядку.
Порядок таким чином наводили у Радянській армії. Солдатів треба було чимось зайняти, щоб не повбивали один одного від нудьги. Відтак вони постійно білили бордюри, фарбували траву, замітали не віниками чи мітлами, а металевими ломами, копали «звідси та до обіду» та виконували безліч іншої непотрібної роботи.
Міф №2. Це гарно.
У більшості випадків білять бордюри, які перебувають в дуже плачевному стані – похилені, надщерблені, поламані, частково відсутні. Але річ у тому, що коли їх побілити, всі недоліки стають ще більш помітнішими і це виглядає жахливо. А після першого дощу, вапно з бордюрів, дерев та всього іншого змиває вода і все це тече вулицями, утворюючи біле вапняне болото. Яка в цьому краса?
Міф №3. Це захищає дерева
Вапно має агресивну дію на дерево. При великій концентрації вапно може завдати опіків і пошкодити кору, після чого дерева часто хворіють. Білити вапном можна лише плодові дерева в садах і лише з дотриманням низки чітких вимог, інакше шкоди буде більше, ніж користі. Хто переживає за стан дерев у місті, може обробляти їх спеціальним розчином від паразитів.
Міф №4. Це безпека
Жодного зв’язку із безпекою дорожнього руху ця звичка не має. Якщо перечитати тексти чинних Державних будівельних норм та Правил дорожнього руху, то там є все про дорожню розмітку, але жодного слова про необхідність побілки бордюрів.
Міф №5. Це створює атмосферу свята
Атмосферу свята створюють квіти, зелень, газони, доглянуті алеї та доріжки, щасливі усміхнені люди, які гуляють рівними чистими тротуарами. А не побиті надщерблені бордюри, стовпи, які зверху покрили товстим шаром вапна. Симулювання благоустрою замість реальної роботи не приносить місту чи селу жодної користі і не створює святкову атмосферу. Це банальне окозамилювання та імітація бурхливої діяльності.
Акація біля музею Заповіту у Переяславі
Міф №6. Так робили наші предки.
Наші предки проживали в хатках-мазанках, які були досить недовговічним житлом із саморобних матеріалів. Природньо, що таке житло після суворої зими потребувало відновлення, інакше його стан швидко ставав аварійним. Тому щовесни вони замазували тріщини, підмазували цоколь та забілювали то все, адже не мали спеціальних розчинів та водостійких фарб для обробки фасадів, відтак брали підручні матеріали. Але нічого спільного з сучасною побілкою бордюрів ці історичні факти не мають.
Міф №7. Це необхідно, бо такі правила.
Таких правил немає. Навпаки, ще з 2006 року у населених пунктах України забороняється білити вапном декоративні дерева і малі архітектурні форми.
Сотні тисяч гривень до першого дощу
Є десятки прогресивних рад України, які відмовилися від вапна. Однак не на Київщині. Якщо відкрити сайт закупівель за кошти місцевих бюджетів Київської області – за останні роки місцеві громади вилили буквально сотні тисяч гривень у благоустрій, який змивався під час перших дощів.
Наприклад, комунальне підприємство міста Василькова майже на 100 тисяч гривень (!) закупило послугу, яка за класифікатором іменується як "Послуги з прибирання та підмітання вулиць". Однак в описовій частині вказано, що йдеться про вапно гашене і про обсяг роботи "на 154 022 метри квадратні".
Як ставляться до побілки жителі Переяславщини
За результатами опитування у мережі Інстаграм думки опитуваних розділися 50/50. Половина погодилася з думкою що це "Несмак і шкода довкіллю", 26% опитаних білять навесні і їми це подобається, а от аж 24% опитаних вибрали варіант "Мені байдуже", що сильно засмучує, особливо в часи, коли в окопах гинуть хлопці, яким не байдужа доля нашої з вами країни.
У фейсбуці опитування майже одноголосне "За побілку". Та все ж порадували деякі коментарі.
В телеграмі теж більшість "за" – 52% (190голосів), але знову ж таки 21% (76 голосів) висловилися, що їм байдуже.
Можна було б зрозуміти, якби ці витрати, дійсно, додавали хоча б якоїсь естетики та краси. Проте вирішувати тільки кожному з нас особисто, чи це дійсно потрібно і що таке "гарно"...
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
