Проблема так званих "колгоспних" лісів на Переяславщині виникла водночас із розпадом тих самих колгоспів. Лісові масиви, які свого часу насаджували і доглядали працівники колективних агрогосподарств, не підпадали під пайовий розподіл, як, наприклад, угіддя чи майно КСП.
Ліси залишилися безгоспними, бо держава не забезпечила механізм їх передачі правонаступникам. І поки сосни та дуби були "нічийними", їх почали нещадно красти.
Хто б мав охороняти і утримувати ліс, а відтак і користуватися ним? Чи не той, хто його виростив? Питання і досі без відповіді. Особливо для жителів Великої Каратулі. Ситуація з цим лісом на сьогодні, а також із історичною розвідкою від початку його заснування – на Переяслав.City.
Село Велика Каратуль засипали "летючі" піски
Ліси побіля Великої Каратулі – це улюблені місця відпочинку і переяславців зокрема. Сюди люди приїздять на «тихе полювання» по гриби, тут осередок і для мисливців у сезон вполювати дичину. За радянських часів в 1960-1980 роках саме в каратульській «Діброві» проводили агроярмарки, які влаштовувала районна влада на завершення жнив. Люди старшого покоління пам’ятають зупинку «Олені» поблизу Великої Каратулі.
Проте ліс там був не завжди. Ось як описує шлях від Студеників до Переяслава священик Коропов, який у 1907 році (117 років тому) приїздив на святкування 1000-річчя Переяслава:
«Іще кілька хвилин і потяг сповільнивши хід зупиняється на станції Переяслав. Після галасливого «Кременчука», «Ромодана» та «Лубен» ця маленька станція здається зовсім безлюдною. Разом із нами вийшли із вагонів іще 7-8 пасажирів, ось і вся «публіка».
Книга О. Мицюка
Втім, ні: в очікуванні виходу із вагона пана губернатора, який приїхав цим же потягом на платформі метушаться ще кілька осіб в мундирах. Але вагон – салон губернатора відчепили та поставили на запасну колію. Мабуть, губернатор та його свита іще спить…
Отець Михайло (Пономаренко) із Переяслава прислав за нами екіпажі. Тож ми швиденько випивши по склянці чаю займаємо в них місця і вирушаємо на святкування. Від станції до Переяслава ми маємо в екіпажах подолати 24 версти (25,6 кілометра. Прим. автора).
Карта пісків Полтавщини надрукована у книзі О. Мицюка.
…Крутий поворот ліворуч і ми заїжджаємо в село Студеники… А за ним місцевість різко змінюється замість зелених луків та лісів які супроводжували нас від станції до Студеників перед нами відкриваються сипучі піски. Дорога вузенькою стрічкою звивається серед шелюгів, які одні й оживляють навколишній, доволі похмурий вид. Коні натужно ступають по важкій пісочній дорозі. Нам набридло сидіти в екіпажах й ми версти 2-3 (2-3 кілометри 200 метрів прим. автора) йдемо пішки.
За розмовами не помітили, коли піски завершились, а перед нашими очима лежить весела рівнина. На якій де-не-де стоять стрункі копни недавно скошеного хліба. Близько 9 ранку перед нами нарешті показався Переяслав, який нібито загубившись серед зеленого степу спав під сонячним промінням…».
Як зазначала в одній зі своїх публікацій дослідниця історії Переяславщини Людмила Набок, боротьба із "летючими" пісками за ініціативи керівника державним майном Полтавської губернії Миколи Арандаренка розпочалась іще в 1839 році.
Проте селяни, мабуть, не вірили посадовцям, бо в архівах зустрічаються документи, у яких вказано, що люди таємно обливали кип’ятком жолуді дуба перед їх висадкою, аби ті не проросли. Розорювали піски, аби хоч раз на три-чотири роки зібрати врожай жита. Випасали на пісках худобу, яка виїдала останню рослинність, й це спричиняло поступовий наступ пісків на родючі землі.
Сторінка із каталогу Полтавської виставки 1909 рік
Перші сосни посадив добродій Булах
Ситуація із наступом пісків на родючі землі ставала все критичною, то щоб роз’яснити селянам важливість боротьби із ними, у 1908 році випустили брошуру на 32 сторінках під авторством О. Мицюка.
В ній автор українською мовою описує метод боротьби із "летючими" пісками. У передмові зазначено: «Зложена ця книжка українською мовою через те, що насправді це є єдино нормальний шлях для всяких зносин з Українським народом з боку служащих йому чиновників і особливо тоді, коли вони бажають, аби нарід той од їх міг дечому навчитися».
Фото з книги О. Мицюка
Автор О. Мицюк проаналізував стан ґрунтів у Полтавській губернії. Зокрема, він зазначив, що найбільше від "летючих" пісків потерпає Переяславський повіт. Із 37 4620 десятин землі під пісками вже знаходилось 19 326 десятин, тобто більше ніж 50 відсотків всіх земель повіту. В брошурі він зазначав, що громада села Велика Каратуль до 1908 р. щороку мусила переділяти землю, тому що якість «зручної землі» постійно змінювалася через заноси пісків. У 90-х роках ХІХ ст. значна площа землі тут була взагалі виключена з наділів, як така, що цілком занесена пісками. Сипучі піски перенесені вітром ховали під собою зручні ґрунти, луки, озера…
Як приклад у боротьбі із пісками автор брошури ставить добродія Булаха із Великої Каратулі, який на власних землях розпочав посадку лісу. Зі світлини, яка розміщена (на жаль, неякісна) можна приблизно визначити рік посадки лісу біля села Велика Каратуль. Якщо у 1907 році на землях Булаха росла чотирирічна сосна, тобто господар землі заклав цей ліс у 1903 році.
У каталозі Полтавської сільськогосподарської виставки, яка проходила з 5 по 20 вересня 1909 року, віднайшов, що приватні власники села Велика Каратуль Переяславського повіту уже навіть представили на виставці саджанці сосни віком від 1 до 6 років.
Фото: Фото: Google Maps
Громада села хоче повернути ліс у свою власність
Нині площа лісових насаджень біля Великої Каратулі становить 76 гектарів. За словами керівника сільськогосподарського підприємства ПОА «Україна» Григорія Порала, на сьогодні колишній колгоспний ліс і досі стоїть без господаря.
– За часів колгоспу господарство утримувало власним коштом двох лісників, – розповідає Григорій Степанович. – Щороку за допомогою школярів відновлювали лісові насадження. На даний час жодна робота щодо відновлення лісових насаджень не ведеться.
У цьому лісі невідомі особи неконтрольовано і безкарно вирубують дерева. Громада села намагається повернути ліс у свою власність, бо посаджений він на землях громади та людьми, які свого часу проживали в селі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
