Переяславка Тетяна Буторіна на благодійному ярмарку до Дня вишиванки представила оригінальні українські вінки, виготовлені із соломи та сухоцвітів. Катерина Градовська продавала особливі картини, бо вишивання для жінки – відрада, яка сповнює надії на скоре повернення сина з війни. Людмила Леляк має не один десяток ляльок-мотанок в українському національному вбранні, ще кілька десятків слугують оберегами нашим Захисникам. А Костянтин Тесля виготовляє вироби з лози і навчає цьому дітей у художній школі.
Про земляків-умільців, результати збору коштів на ЗСУ та загалом про відзначення Дня вишиванки в Переяславі 16 травня, з місця події розповідає Переяслав.City.
У сквері біля фонтану "Серце Переяслава" 16 травня відбулася благодійна акції "Одягни вишиванку – підтримай захисника". Організатори, артисти, учасники ярмарку та мастер-класів, а також гості – всі у вишиванках. У середмісті панувала якась особлива атмосфера – колоритна і затишна.
– Ох, який гарний кокошник! – із захватом коментує жіночка, підійшовши до Тетяни Буторіної. На прилавку переяславки представлені вироби з соломи. Сама вона вбрана у вишиванку та великий, ошатний вінок, який додав яскравого акценту загальному образу українки.
– Не кокошник, а вінок. Це росіяни носять кокошники, а в українців вінки, – відповіла майстриня.
– Ваш вінок із соломи? – цікавлюся я.
– Так. А ось це – не калина, а пофарбовані ягідки, які залишаються після цвітіння липи. Виготовляються такі вінки довго. Щоб зробити одну квітку треба мінімум дві години. Загалом, за місяць можна виготовити, але це якщо прийти з роботи і лише цим займатися.
Вінок із соломи
Червоні ягідки – не з калини, а з липи
Переяславка Катерина Градовська вишиває серветки, рушники і картини. На ярмарку правила за свої вироби від 20 грн (за маленьку серветку) до 900 грн (за картину).
– Мій син Валентин на війні вже 10 років – з 2014 року. І щоб собі в голову дурниць не брати, я сідаю, беру голку, вишиваю і молюся за його здоров'я, за те, щоб був під опікою Божою, за всіх наших захисників молюся. Синові я вишила оберіг і велику ікону Георгія Побідоносця. Я вірю, що вона його збереже і поверне додому. Вишивати мені вже важко, бо погано бачу. Мені вже 73 роки, тому "озброююся" і окулярами, і лупою.
А ось цю вишиту блузку мені подарувала невістка Оксана, сказала: "Що це мій оберіг", – показала на блузку, в яку одягнена.
Поруч із пані Катериною роботи, власноруч вишиті нитками та бісером, пропонує придбати переяславка Світлана Степаненко. Жінка переконана, що українська вишиванка – не тільки код нації, а й особливий оберіг.
– Я в це щиро вірю. Вишивання не завжди "підкорюється", якщо вишивати з поганим настроєм, або з хвилюванням, то голка не слухається і нитка "йде" не туди. Цей процес потребує спокою на серці та "світлої" голови. Саме тому, вишиванка – це сильний оберіг, особливо, якщо вона ручної роботи. Я вишивати люблю з дитинства, тому після школи я пішла навчатися вишиванню професійно –у спеціалізований технікум.
Вироби ручної роботи від членкинь творчої спілки "Мистецтво життя" Світлани Степаненко та Катерини Градовської
Світлана Степаненко та Катерина Градовська (зліва направо) – членкині творчої спілки "Мистецтво життя"
Світлана Степаненко – майстриня-вишивальниця
З думкою майстринь-вишивальниць погоджується Юлія Шинкар, ведуча заходу. Про вагу вишиванки і її значимість для українців вона сказала:
– Нині ми сприймаємо мову вишиванки як сукупність візерунків, гру кольорів та майстерність вишивальників. А вона, між тим, не тільки витвір мистецтва, а й оберіг України та кожного українця. Бо закодована була одвічними життєвими знаками сонця, землі і води. І захищала вишита сорочка завжди, додавала сили та берегла кохання.
Юлія Шинкар – ведуча благодійного дійства
Ляльки-мотанки в українському національному вбранні, у вишиванках, вінках, хустках і вбрані в намисто, а ще – у військовій формі та в сукнях з комуфляжним принтом. Такі обереги вже три роки виготовляє для наших захисників Люмила Леляк, очільниця театральної студії Переяславського центру культури і мистецтв. Сама майстриня під час заходу брала також участь у концертній програмі, тож реалізовувати ляльок допомагала подруга Любов Тенетко і розпочалися торги, зауважила, вдало.
– Дівчинка розлядала ляльки Людмили, а повз проходив міський голова Вячеслав Саулко, побачив, що їй сподобалися ці красуні, привітав зі святом і сказав обрати одну собі. Мер купив ляльку для маленької переяславки.
Людмила Леляк виготовляє ляльки-мотанки
Ляльки-мотанки Людмили Леляк
Любов Тенетко допомагала подрузі реалізовувати на ярмарку ляльки-мотанки
Крім виставок-продажів робіт декоративно-ужиткового мистецтва, біля фонтану "Серце Переяслава" діяли різні майстер-класи. Умільці-земляки навчали охочих вишивати, працювати із соломкою, а також з лозою.
Костянтин Тесля, викладач переяславської художньої школи, на заході презентував власні роботи з лози і вчив тонкощам цієї справи всіх, хто наважувався спробувати.
– З бумажних трубочок я вмію плести різні корзинки, а от з лозою працюю вперше. Думаю, якщо навчитися, буде не так складно, як зараз, – поділилася враженнями від нового заняття – лозоплетіння Наталія Ковтун.
Помітила, що поруч із Костянтином Петровичем стоїть відро з водою, в якій замочена лоза. Поцікавилася, навіщо так робити.
– Суха лоза – ламка, з неї нічого сплести не вдасться, тому її треба замочувати якийсь час. Якщо ж чеекати довго ніяк, то можна залити її окропом. Увібравшив себе вологу, лоза робиться гнучккою і придатною для плетіння, – наголосив майстер.
Роботи з лози вчителя Переяславської художньої школи Костянтина Теслі
Майстер-клас плетіння з лози від Костянтина Теслі
Урок лозоплетіння у Костянтина Теслі бере Наталія Ковтун
Протягом усього дня в середмісті Переяслав проходив також благодійний ярмарок різних смачних страв. Почесна жителька міста Ірина Присіч напекла пиріжків, приготувала куліш. замалосолила огірки, а також прямісінько на очах своїх покупців смажила біляші.
– Біляш ціни не має – хто скільки може, стільки й кидає у скриньку, але мінімум це мають бути 50 гривень, – акцентувала Ірина Юріївна. – Приємно, що за моїми біляшами черга. Я вже третій рік поспіль їх смажу ось так, під час благодійного ярмарку. Переяславці вже знають, що вони в мене смачні. Усі кошти я хочу спрямувати на закупівлю матеріалів для того, щоб невтомні "павучки" в каранському клубі мали з чого плести маскувальні сітки для наших воїнів. У сітках зараз, як і раніше, велика потреба.
Ірина Присіч смажилла біляші на очах у своїх покупців
Під час благодійного фестивалю Ірині Присіч вдалося вторгувати 17 750 гривень. "Всі кошти завтра витратимо на закупівлю матеріалу для маскувальних сіток. Дякую кожному, хто долучився до акції", – написала вона в соцмережі.
Представники Центру надання соціальних послуг та соціальної інтегарції соціальної з продажу випічки та сувенірів вторгували 8 300 грн. і всі кошти передали на потреби Збройних Сил України.
Загалом, з донатами на банку, яка була відкрита за кілька днів до проведення благодійного заходу, а також протягом відзначення Дня вишиванки організаторам вдалося зібрати 50 780 гривень.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
