"Різне в нас буває, тож не рік разом, а шістдесят. Сваримося, але завжди вміємо примиритися... Так купки і тримаємося", – Броніслава і Микола Булати, жителі Єрковець, достеменно не знають секрету тривалих стосунків – просто від початку і до нині живуть у любові. Привітання від рідних та близьких з нагоди свого вже "діамантового весілля" Булати приймали 24 травня. Саме цього дня, 60 років тому, вони побралися. Як це було і яким далі склалося життя, розповіли журналістці Переяслав.City.
"На дурняка" сходила в кіно і скоро вийшла заміж
Історію свого знайомства навіть через 60 років по тому Булати добре пам'ятають. Як розповіла Броніслава Миколаївна, їй тоді було 26 років.
– Подруга сказала, що її дуже хочуть познайомитися з одним шахтарем і спитала мене: "А ти підеш зі мною?" Я питаю: "Куди?" – "В кіно". А я собі думаю, хто ж не погодиться "на дурняка" сходити в кіно, та й пішла з нею на оглядини майбутнього кавалера.
А він після кіно не її, а мене пішов проводжати. Я ранком у неї запитую: "Чому Микола пішов не тебе, а мене проводжати?" А вона мені: "Так то ж ми вас і знайомили, я тебе обдурила, бо знала, що інакше не погодишся піти".
У рік знайомства, буквально за кілька місяців, Броніслава та Микола стали подружжям Булатів.
– Весілля великого не робили – розписалися і влаштували святкування вдома у колі своїх рідних і друзів, – зауважила Броніслава Булат.
Броніслава і Микола Булати в день свого весілля – 24 травня 1964 року
"Скажіть, будь ласка, на скільки Ви старша від чоловіка?"
– Коли я ще в село ходила, мене одна жінка якось запитала: "Скажіть, будь ласка, наскільки Ви старша від чоловіка?" – пригадала Броніслава Миколаївна.
Чомусь людям завжди здавалося, що Микола молодший. А насправді – він від мене на 11 років старший.
Миколі Івановичу вже 97 років, а Броніславі Миколаївній – 86. Мають двох дітей – дочку Галину і сина Олександра, онуків та сімох правнуків.
Молодий Микола Булат
Молода Броніслава Булат (ліворуч) з подругою
– А в чому таємниця вашого тривалого подружнього життя, що порадите молодим парам? – поцікавилася я.
– Навіть не знаю. Різне в нас буває, тож не рік разом, а шістдесят, але так щоб серйозно, щоб розходитися – так ніколи не було. Ми вміємо примиритися. Прислухаємося один до одного. Так купки і тримаємося. Мабуть, треба просто любити, – відповіла пані Броніслава.
Микола і Броніслава Булати з дочкою Галиною та онуками
Син та онук приїхали привітати Броніславу і Миколу Булатів з "діамантовим весіллям"
Шістнадцять років у Єрківцях, а пів віку – в Луганську
Броніслава та Микола Булати у Єрківці переїхали у 2008 році. До цього родина проживала в Луганську.
– Я з Хмельниччини, Микола з Полтавщини. Він у Луганську працював шахтарем, а я там навчалася. Одружилися і стали жити разом у місті, де познайомилися. Там зростали наші діти, а через роки роз'їхалися хто куди – дочка в Майкоп, син – у Київ.
Коли ми стали старенькі вже, вирішили переїхати ближче до котрогось із дітей. І от син знайшов для нас будинок тут – у Єрківцях. Квартиру в Луганську ми продали. Душа болить через події, які відбуваються там з 2014 року, а тим паче зараз. Все руйнують...
7 років служби в Китаї та 26 – "підземного" стажу
– У батька було не просте життя, – розповів син Булатів Олександр. – Тато з родини пішов рано, а мама померла коли батьку було 10 років. Він був найстарший, мав ще молодших двох братів і сестру. Вони залишилися "на його плечах". Мали корову, але під час "розкулкулення" її забрали.
Батьку довелося рано вирости. Він пережив два голодомори і Другу світову. Під час війни його в армію призвали – у 1944 році, він тоді важив 47 кг. Сім років у Китаї служив. Як повернувся з армії, закінчив вечірню школу і Харківський гірничий інститут, а далі, по розподіленню, попав у Луганськ – на шахту.
У батька 26 років "підземного" стажу. У шахті він працював на глибині 730 метрів – інженером з техніки безпеки, зокрема контролював, щоб не було витоку метану.
Але, незважаючи ні на що, батько завжди був оптимістичною людиною. З дитинства має хобі – малювання. А ще колись вишивати любив і робив це не хрестиком, а гладдю.
Деякі картини Миколи Івановича зараз прикрашають їхню оселю в Єрківцях, але більшість робіт складені в сумці. Микола Булат почав малювати зі школи. Чоловік пам'ятає, що завжди отримував ДД (дуже добре) за свої малюнки, але один раз вчитель поставив Д (добре).
Картина Миколи Булата. Портрет сестри
– Я тоді засмутився, – пригадав Микола Іванович, – пішов до вчителя із запитанням, чому "д"? А він каже: "Я задав намалювати ліс, а в тебе де ліс?" – А я тоді намалював розкішного великого дуба. Треба було хоч фон зробити позаду зелений, щоб був ліс. Малювати в мене виходило гарно.
– Він самоучка, – додала дружина, – але малюнки хороші завжди виходили. Коли працював на шахті в Луганську, при ній якийсь час діяла вечірня школа і був гурток малювання. Микола кілька разів його відвідував. А так усьому сам учився, сідав і малював.
Картини Миколи Булата
Сумка з малюнками Миколи Булата
Своє "діамантове весілля" Булати відзначили в родинному колі. Дочка Галина живе далеко, приїхати не змогла. Син з онуком мешкають у Києві, тож 24 травня провідали та привітали з шістдесятою річницею подружнього життя. Зі щирими побажаннями миру і міцного здоров'я від імені голови Дівичківської громади Олександра Слюсаря, односельців та від себе особисто завітав до Броніслави Миколаївни та Миколи Івановича Андрій Рижов, староста села Єрківці.
– Благополуччя вам, гарних гостей на порозі, здоров'я міцного, щоб дочекатися Перемоги.
Андрій Рижов, староста Єрковець, вітає Булатів із шістдесятою річницею подружнього життя
Микола Булат показує сину, де у свіжому номері газети "Вісник Переяславщини" знайти привітання з їхнім "діамантовим весіллям" від друзів
Рідні читають привітання на адресу Броніслави та Миколи Булатів у газеті "Вісник Переяславщини". Взяли собі по примірнику на згадку
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
