Навіки 51... Захисник України Василь Тяско з Переяслава загинув 24 травня на полі бою внаслідок зіткнення з переважаючими силами противника в районі населеного пункту Тиха Харківської області. Воїн служив навідником механізованого відділення ЗСУ. Сьогодні, 1 червня, він назавжди повернувся в рідне місто... Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими, сусіди, жителі міста, знайомі і незнайомі, повідомляє Переяслав.City.
"Будь-яка проблема – для нього не проблема"
– Він ото як пішов і не приїздив. Ні разу – ні у відпустку, ні на вихідні. Він спочатку був у теробороні. А в грудні 2023 року його призвали, 27 числа він поїхав з дому, – розповіла рідна сестра Василя Тетяна Антіпова. – Спочатку Вася обороняв нас під Куп'янськом, а ось недавно перевели його в село Тихе на Харківщині... Снаряд прилетів і все...
Але Вася ніколи не скаржився і в мирному житті, і на війні, – наголосила сестра Героя. – Ні на що не нарікав. Завжди у нього все прекрасно, усе зроблено. Будь-яка проблема – для нього не проблема. Що б не сталося він казав: "Усе буде добре, з усім впораємося". Навіть якщо дуже все погано і здавалося, що ситуація безвихідна, він вихід знаходив обов'язково.
– Вася став на захист України з перших днів. Відразу він був у теробороні – тривалий час вів чергування на блокпосту в Греблі, – прокоментував Володимир Мамітько, представник військкомату. – Я часто бачився з ним по роботі. Знав його як привітливого, роботящого чоловіка. Батьків Василя вже немає серед живих, тепер він з ними зустрінеться... Важко говорити... Кожна втрата нестерпно болить.
"Руки мав золоті – виготовляв меблі"
Отець Іоан, настоятель Володимирського храму, знав Василя Юрійовича особисто, замовляв у нього меблі:
– У Переяславі знали його як спеціаліста, який виготовляє меблі. Він мені вдома багато чого робив. Я його пам'ятаю як дуже доброго, тихого, смиренного чоловіка, який був професіоналом і міг порадити, як буде краще.
Отець Іоан знав Василя Тяска особисто. Пам'ятатиме його як хорошого, смиренного чоловіка і хорошого майстра по дереву.
Ігор Погуца з Василем Тяско хрестили разом дитину, тож стали кумами і добрими товаришами.
– Спортом разом займалися, у спортзал ходили, дружили. Василь був таким... Його не можна чимось дорікнути, це абсолютно чиста людина, таких дуже мало. 25 грудня отримав повістку і пішов воювати, він був справжнім чоловіком. І людиною щирою був. Був...
Прощаючись навіки з другом, Ігор прочитав авторський вірш-присвяту Воїнові:
Прийшло горе та біда...
Прийшло горе та біда –
Василя вживих нема...
На війні Василь загинув,
захищавши Батьківщину.
Звісно смерть – завжди трагічна...
Він загинув героїчно –
на бойовому завданні,
з ворогом у зіткненні.
Був патріотом безперечно
і не зважав, що небезпечно.
Сім'ю свою він боронив,
за них життя своє зложив.
Війна нікого не шкодує,
війна нас всіх мобілізує –
підемо всі ми воювать,
аби було що в руки взять.
Василь достойно воював,
за нас усіх життя поклав.
Ми всі живі повинні знати,
що ми в боргу перед солдатом.
Ігор Погуца присвятив Василю Тяско вірш. Вони були кумами і добрими друзями.
Чин похорону
Прощання з полеглим Героєм-земляком почалося на подвір'ї його родиного помешкання. Заупокійну службу відправили в Храмі Воскресіння Христового.
Валентина Михайлівна: "Ми з Василем не знайомі. Я не можу віддавати шану кожному загиблому воїнові, бо працюю в Києві. А у вихідні завжди приходжу, хоч до храму. Як інакше. Він нас захищати пішов у самісіньке пекло. А вдома троє діток лишилося... Мені так казали люди, що в нього трьоє дітей, але точно не знаю."
Оксана: "Ні, ми не знайомі. Я прийшла попрощатися з нашим Героєм. Я знаю, як це чекати звісточки від свого коханого... Мій чоловік теж на фронті. Важко зараз там. Хлопцям потрібна підмога, їм бракує людей. Коли ж уже скінчиться ця страшна війна. Стільки життів згубили..."
Після служби усі присутні в храмі стали на коліна та схилили голови, а священники УПЦ виконали пісню "Плине кача...", слова якої роздирав плач рідних людей...
Із церкви траурний кортеж з тілом Захисника пішою ходою пройшов центральною площею міста, а далі рушив до Ярмаркового цвинтаря – до місця вічного спочинку Василя Тяска, яке поруч з могилою Андрія Бражника. Тепер вони нестимуть службу в лавах Небесного Війська.
На прощання з Василем Тяском люди сьогодні прийшли із живими квітами, виконавши волю його родини. Оголошуючи дату і час прощання, близькі просили не приносити вінків та штучнних квітів. Воїна похоронили з усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та виконання Гімну України.
У Василя Тяска залишилися дружина Людмила, троє дітей – син Антон, доньки Анастасія і Марія, а також дві сестри Тетяна і Світлана.
Низький уклін тобі, Воїне. Вічна слава і шана. Ми завжди пам'ятатимемо. Ніколи не маємо права забути, бо завдячуємо тобі та всім Небесним Воїнам за кожен день під блакитним небом, за можливість пити щоранку каву, ввечері повертатися додому і не чути тут вибухів та свисту куль...
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
