«Знаєш, як темно і страшно ще досі…» – зізнається 23-річна Ганна Ляч з Переяслава у своїй дебютній пісні «Місячне сяйво», реліз якої презентувала 1 квітня 2024 року. Дівчина з дитинства захопилася музикою, а нині вона – досить знана у місті виконавиця, викладачка вокалу, керівниця народного аматорського ансамблю «Вербиченька». Про творчий шлях Ганни – в інтерв’ю Переяслав.City.
– Ганно, розкажи, як у твоє життя прийшла музика?
– Музикою я займаюся, скільки себе пам’ятаю. Змалечку я слухала різні пісні на маминих касетах і підспівувала. Але на сцену вийшла вперше тільки коли вже вчилася у 8 класі школи №7 (нині ліцей ім. Володимира Мономаха), це було свято до Міжнародного жіночого дня. І з того моменту сцена стала для мене справжньою віддушиною, а згодом і роботою.
– Перший виступ, мабуть, був емоційним, що тоді запам’яталося?
– До того я ніколи не займалася на уроках вокалу, співала завжди сама і ніхто мені не давав оцінку. А перед тим концертом я сама попросилася виступити. У мене були готові для цього дві англомовні пісні. Та перед виступом я розплакалася – через хвилювання. Це ж був мій перший в житті вихід на сцену, яка тоді мені здавалася просто величезною! Мені старшокласниці допомогли заспокоїтися і налаштуватися – і я все зробила. Після виступу наша учителька музики Лариса Василівна Дорошенко запросила ходити на репетиції, ми домовилися, що я буду співати просто пісні, які подобаються. Я їй дуже завдячую за віру в мене, що вона не «ламала» і нічого мені не навʼязувала.
Виступ Ганни на шкільній сцені
– Нині Ганна Ляч – сама є викладачкою вокалу, як прийшло таке рішення?
– Для мене прикладом була Лариса Василівна, те, як вона працює з дітьми. Мені це теж було цікаво. Я вступила до Університету Григорія Сковороди в Переяславі здобувати освіту вчителя музичного мистецтва, етики та естетики.
Коли у 2020 році почалася пандемія коронавірусу, навчання перевели на дистанційну форму, загалом люди більше часу проводили в соцмережах. Там почало з'являтися дуже багато різної реклами, зокрема, свої курси продавали коучі з вокалу, проводили прямі ефіри з співаками тощо. Я пройшла кілька таких, де був зворотній зв’язок, тобто виконувала домашні завдання, наставник перевіряв та оцінював.
Загалом саме так отримала багато корисної інформації, знайомств та прикладів для наслідування. І з того моменту почалася моя трансформація. Я зрозуміла, що важливо не просто вміти співати, а й робити це правильно, опановуючи різні вокальні техніки.
Порівнюючи моє звучання сьогодні і те, яке було до 2020 року, можу впевнено сказати, що «трансформація» і відповідні знання дозволяють мені сьогодні вільно вчити інших.
– Маєш якусь особливу методику викладання?
– Вона проста: краще на початку витратити більше часу на пояснення, аби вивчити і зрозуміти фізіологічну особливість того, як співати, щоб у подальшому постійно не зупинятися і розбирати одне і те ж. Завжди кажу своїм учням, що помилятися не страшно. Від того, що ти заспіваєш якось не так, нічого не втратиш, планета не зупиниться.
– А як стала керівницею ансамблю «Вербиченька»?
– Це було у листопаді 2023 року, доти ним керувала Наталя Александрова. Але підхід до створення вокальних номерів у колективі лишився незмінним: має бути задум, концепція. Не зможу виділити конкретний виступ, який найбільше запам'ятався, бо пам'ятаю кожні підготовки і виступи «від А до Я».
Хотілося б розвивати ансамбль у вокально-технічному плані, та на все свій час. Мої дівчатка молодці, я ними пишаюся, хоч нікому про це і не кажу, та вони заслуговують на особливу вдячність.
Ганна Ляч (п'ята зліва) із своїми ученицями
– Якщо період карантину був періодом розвитку, то як вплинула теперішня війна?
– Початок повномасштабного вторгнення я не зовсім добре пам'ятаю, що зі мною відбувалося, що я робила. Було просто страшно, бо ніколи не будеш готовою до війни, до змін, до тривог. Ми ніколи до цього не звикнемо. Мене відволікала музика: слухала повторно один плейлист. Це тривало близько місяця.
Через кілька місяців ми з колективом Переяславського центру культури і мистецтв почали їздити співати для військових. Згодом такі ж виїзди робили з волонтерським корпусом університету. Було складно, але мене тримала віра. Усі мої плани змінилися – їх просто не стало. Довіряю свій кожен новий день Богу і намагаюся не задумувати наперед щось глобальне.
– Як з’явилася пісня «Місячне сяйво»?
– Особливого натхнення в мене не було, просто маю звичку постійно нотувати якісь рядки і повертатися до них через певний час, щось дописувати. Так було і з цією піснею. Музику написав колега Марк Мельник. Ми працювали над нею дуже багато, бо почали ще задовго до 24 лютого 2022 року. Навіть готову пісню раз на кілька тижнів переслуховували, обговорювали, зʼявлялися нові ідеї – хотіли зробити її ще кращою. Зрештою майже нічого кардинально не змінювали.
Фінальний варіант був у травні 2023 року, та коли йде війна, складно визначитися із датою випуску релізу. І ось після чергових обстрілів я просто завантажила пісню на платформу для перевірки і дистрибуції, а через три тижні вона вже вийшла на різних стрімінгових платформах. Чи її слухатимуть? – побоювань щодо цього не було.
Всі мої знайомі цю пісню вже чули. Поки не знаю статистики її прослуховувань на стрімінгах, але й не прагну мільйонів слухачів. Ця пісня – це дещо глибше ніж здається.
Я довго думала над візуальною частиною. Були варіанти із зйомкою певної історії, для цього треба було орендувати студію, обладнання. Зрештою вирішила зробити мінімалістичну відеороботу. Зголосився допомогти і реалізувати мою ідею Олександр Артюх.
Мені не хотілося рекламувати свою пісню на широкий загал, закликати всіх до прослуховування, тому що у кожного сьогодні різні стрічки новин, і кожен відчуває та бачить своє. Тому ще й складно підібрати для цього вдалий момент. Робитиму так, як відчуваю, і коли для цього прийде час.
– Але ж для молодих артистів важливо набрати свою аудиторію?
– Якщо артист має якийсь бекграунд, то відсотків на двадцять буде простіше. Чим більше коло спілкування на старті, тим він буде легшим. Для мене важливо було почати цей шлях у своїй зоні комфорту, у безпечному для власного психологічного стану середовищі, серед своїх, де мінімум хейту. Впевнена, що частина цих людей стануть моїми слухачами. Аудиторія прийде, якщо робити музичний продукт якісно і без хайпу. На ньому далеко не підеш. Згадайте ці пісеньки про орків, байрактари і пса Патрона – вони разові, ситуативні.
Тому я писатиму пісні не тоді, коли треба, а тоді коли відчуватиму. Не перейматимуся статистикою переглядів і не вижимати з себе те, що я вижати не зможу.
– Між тим у соцмережах ти опублікувала сніпет (35 сек ключової частини твору) вже другої пісні?
– Так, це пісня «Час» – вона про найдорожче, найцінніше. Текст мій, а музика Марка Мельника. Ми з ним знову багато імпровізуємо, схоже, що виходить щось цікаве. Також змінили підхід до промо, воно буде якіснішим і естетичнішим.
– На підсумок зробимо бліц у стилі «Якби…».
– Якби могла зустрітися з будь яким артистом, хто б це був?
– Однозначно це британська співачка Jessie J. Я думаю, що ми багато б сміялися, бо в неї прекрасне почуття гумору.
– Якби могла виступити з концертом в будь-якій точці світу, де б це було?
– Стадіон «Донбас Арена» в Донецьку та стадіон «Авангард» в Луганську. Там зберуться тисячі українців під мирним небом.
– Якби можна було створити відеокліп без обмежень бюджету, то про що?
– Кліп, де всі військові та полонені повертаються додому. Кліп, де всі міста деокуповані та під жовто-блакитним стягом. Кліп, де немає росії. Це буде найдорожча відеоробота, яка тільки може бути.
– Якби могла зустрітися з своїм юним "я" на початку творчого шляху, що би порадила?
– Ні на кого не сподівайся.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
