До Переяслава прибула унікальна виставка про Голду Меїр – непересічну жінку, яка стала першою прем'єр-міністеркою Ізраїлю і легендою ХХ сторіччя. Її життєвий і політичний досвід сьогодні має значення неябиякої ваги, розповідає Переяслав.City.
Як виставка потрапила в Переяслав
Виставка називається «Голда Меїр. Вчора. Сьогодні. Зараз». Це про ту, яка за часів "норми", що місце жінки – на кухні, з дітьми вона побудувала блискучу політичну кар'єру, стала однією із засновниць незалежної держави Ізраїль та здобула репутацію "залізної леді". Це про ту, яка пройшла довгий і важкий шлях подолання стереотипів, боротьби за можливість бути жінкою й політиком одночасно. Це про ту, яка поставила за справу життя – незалежність своєї держави. Щодня перед нею стояв вибір між сім'єю та кар'єрою, і щодня Голда обирала своє – мудрість.
Виставка до 14 червня експонувалася у Національному музеї «Київська картинна галерея». Привезти її на показ у Переяслав – ідея голови переяславського осередку Товариства єврейської культури імені Шолом-Алейхема Ірини Кучеренко, яка і презентувала експозицію.
– Це виставка «мандрівна», вона подорожує Україною і розповідає про моменти життя Голди Меїр, показує, як вона виглядає у вишиванці, а також розкриває її світогляд через відомі цитати. Я зв’язалася з директором Інституту громадянського розвитку суспільства Тетяною Грабан, і вона сказала, якщо ми хочемо її експонувати в Переяславі, то треба забирати найближчим часом, бо її маршрут розписаний наперед.
Фото про життя легенди
Експозиція складається із двох частин: перша – це 14 архівних світлин, на яких зображені різні моменти життя Голди Меїр. Зазвичай старі фото уявляють як чорно-білі, нечіткі, потерті, пожовклі від часу. Але ці, що на виставці, відновлені за допомогою штучного інтелекту, і тепер – кольорові, мають чудовий експозиційний вигляд.
Друга частина виставки – це 13 портретних фото політикині. Але це не просто портрети – штучний інтелект "одягнув" Голду в українські строї! На кожному такому зображенні – її знамениті цитати. І вони якнайкраще підходять до ситуації, в якій зараз опинилися українці.
Ірина Кучеренко розповіла трішки історію цієї жінки. Голда народилася у 1898 році в Києві. Її дівоче прізвище – Мабович. Батько був теслею, а мати – домогосподаркою. На початку 1890-х років родина Мабовичів переїхала до Києва з білоруського містечка Пінськ, оселилася неподалік Бессарабської площі. На сьогоднішні будинок не зберігся, залишилося лише подвір’я.
Сім'я жила дуже бідно, з восьми дітей вижили тільки троє – Голда та дві сестри. Вона згадувала вже на схилі літ про постійний голод і холод, розповідала, як старша сестра постійно втрачала свідомість від голоду, а менша безперестану стогнала і плакала, бо хотіла їсти. Перед шабатом, у п’ятницю, євреї традиційно сідають за святкову вечерю, на якій повинні бути м'ясо, риба, солодощі. У сім`ї Мабовичів зазвичай були тільки сушена риба та картопля, і добре, якщо цих нехитрих страв вистачало всім по шматочку.
Маленьку Голду жахала неприязнь до євреїв, прояви якої вона спостерігала ще з раннього дитинства. Одного разу вони з подружками гралися біля будинку, коли мимо ішов п’яний чоловік. Він схопив дівчаток і стукнув їх лобами, вигукнувши: «Ось так буде з усіма євреями!». Згодом дівчатка ліпили «пиріжки» з багнюки на київській вулиці. Аж тут вилетіла бричка з козаками, і вони замість того, щоб об’їхати дітей, погнали коней просто на них, гукаючи при цьому: «Смерть жидам!». Тоді дівчинка дуже злякалася, і батько прийняв рішення повернутися до Пінська, а згодом, у 1906 році, родина переїхала до США.
Мати Голди вважала, що найуспішніша жіноча кар’єра – це вдале заміжжя, тому доньці треба підшуковувати собі чоловіка, а не забивати голову науками. Та незважаючи на шалений опір рідних, вона закінчила державну школу, почала працювати вчителькою.
Між тим Голда вийшла заміж і народила доньку та сина. У зрілому віці мала почуття провини, що недодала дітям і чоловікові своєї уваги та любові, адже все життя поклала на вівтар служіння своєму народові.
Голда Меїр була єдиною жінкою серед 24 підписантів Декларації незалежності Ізраїлю в 1948 році. Із 1949 року була членкинею Кнесету, з 1956 року обіймала посаду міністерки праці, а потім – посаду міністерки закордонних справ до 1966 року. Через три роки вона стала прем’єр-міністеркою Ізраїлю. На цій посаді пробула п'ять років.
На її долю випало серйозне випробування, яке під силу не кожному чоловікові-політику: війна Судного дня (1973), яка застала Ізраїль зненацька і завдала серйозних ранніх втрат армії. Суспільний гнів, що виник у результаті, завдав шкоди репутації Голди Меїр. Наступного року вона пішла у відставку, хоча парламент просив її залишитися – рідкісний випадок у політиці.
Меїр померла у 1978 році від лімфоми і була похована на горі Герцля.
Мудрість за рамками часу
«Лідер, який не вагається, перш ніж вкинути свій народ у війну, не має права бути лідером»
«Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісів»
«Впевненість потрапляє в мету саме там, де самовпевненість робить переліт, а нерішучість – недоліт»
«Я волію залишатися живою та піддаватися критиці, ніж отримувати співчуття»
«Лише перемога дозволить нам вижити»
«Ми точно знаємо, що в нашій війні ми маємо найпотаємнішу зброю – відсутність альтернативи»
«Насамперед це наша країна. Ніхто не повинен прокидатися вранці і непокоїтися про те, що подумають про нього сусіди»
«Я ніколи не пробачу їм те, що вони змусили наших дітей учитися їх убивати»
«Бути чи не бути – це не питання компромісу. Або тобі бути, або не бути»
Ці слова розміщені на портретах жінки з задумливим і суворим поглядом великих семітських очей. На 13 зображеннях вона в різних українських традиційних строях, але неодмінний атрибут – вишиванка.
Чому вишиванка? Та тому, що її життя може слугувати взірцем того, що таке патріотизм, що надзвичайно актуально для України.
Ця виставка – про духовність, про загальнолюдські цінності, вона важлива для українців, як ніколи раніше, вона покликана допомагати не розкисати, вірити у власні сили, вірити в Перемогу.
Але. Мене дуже здивувало, що на відкриття прийшло дуже мало людей. Невже нам це не цікаво? Невже ми справді перетворюємося на суспільство споживання, і всі слова про Батьківщину, Перемогу, відданість, свободу для більшості – порожній звук?
Хочеться вірити, що так сталося через те, що виставка не була відповідно прорекламована. Між тим подія була атмосферною і завдяки музичному супроводу Вадима Ноздровського, який виконував на флейті сумовиті єврейські мелодії.
Тож запрошуємо всіх відвідати виставку і надихнутися прикладом жінки, яка народилася в Україні та стала взірцем для цілого світу.
Виставка триватиме до 15 липня у мистецькій галереї на другому поверсі Центру культури та мистецтв. Працює з 10:00 до 16:00. Вхід вільний.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
