В одному з сюжетів на телебаченні в червні показали, як під час візиту до Німеччини перша леді України Олена Зеленська відвідувала в Берліні один із п’яти шпиталів Бундесверу, що підпорядкований медико-санітарній службі німецьких збройних сил. На кадрах зафіксували вручення подарунків та нагород українським військовим. Серед них був і батько переяславки Катерини Нагайко – Грицик Микола Миколайович. Він отримав орден «За мужність» III ступеню. Донька розповіла кореспонденту Переяслав.City про свого батька-захисника.
– Тату 56 років, він проживає на Житомирщині – у селі Шевченка Вільшанецької громади. У перший же день війни пішов до Чуднівського військкомату. Тоді ж призвали до війська і мого старшого брата Андрія. Річ у тім, що був в АТО у 2015 році, через рік його демобілізували й він повернувся до мирного життя. Проте з початком повномасштабного вторгнення, оскільки він був у резерві першої черги, його відразу викликали. Мій менший брат Микола закінчував навчання у Національній академії прикордонної служби України імені Б. Хмельницького.
Тато ж потрапив до 30 окремої механізованої бригади, яка дислокувалась у Звягелі. У кінці травня 2022 року його підрозділ відправили на Донеччину. Більшість часу перебував у районі Бахмута. Кілька разів приїздив у короткострокову відпустку.
17 липня 2023 року тата важко поранило. Я із родиною тоді якраз була в нашому селі. Нам повідомили, що він поранений і перебуває в одному зі шпиталів Дніпра, але де саме, які подробиці – спочатку було дізнатися складно.
Увесь цей час велику підтримку наша родина відчувала від отця Андрія, священника храму в Чуднові. Він через своїх знайомих допоміг нам уточнити необхідну інформацію про тата. І ми зібралися їхати у Дніпро, але тата вже тоді перевели у Вінницю. Там йому зробили кілька операцій.
У тата – мінно-вибухова травма правої сторони тіла. Лікарі видалили уламок з обличчя. Також було пошкоджено руку, довелося ампутувати мізинний палець. Найбільше постраждала нога. Лікарі сказали, аби її зберегти, потрібно їхати за кордон. Через місяць його з Вінниці направили у Львів, а за тиждень перевели до Ужгорода, де він лікувався до кінця листопада 2023 року.
Там лікар, який вів тата, зібрав всі необхідні документи (згоди, заявки, виписки тощо) та відправив їх у департамент при Міністерстві охорони здоров’я. Після розгляду справи Міністерство оборони дало згоду на виїзд за кордон. Мені запропонували супроводжувати батька.
Ми спочатку не знали, у яку саме країну їдемо на лікування. Лише дорогою до Польщі дізналися, що це Німеччина – місто-порт Любек, що у федеральній землі Шлезвіг-Гольштейн на узбережжі Балтійського моря. З Польщі військовим літаком ми прилетіли до Гамбурга. У дорозі нас супроводжували норвезькі військові. Один із офіцерів володів російською. Розповів, що мусив її вчити через те, що свого часу служив на кордоні із росією, й командування зобов’язувало вивчати мову цієї країни.
У Любеку тато потрапив у відділення пластичної хірургії Університетського медичного центру Шлезвіг-Гольштейн (UKSH Universitätsklinikum Schleswig-Holstein). Проте, на жаль, за два місяці перебування необхідного лікування він там не отримав. Натомість запропонували ампутувати ногу.
Нам пощастило, що в тій лікарні працював лікар з України, який свого часу проходив стажування у Берлінському шпиталі Бундесверу. Він зміг посприяти переведенню тата до цього закладу. Тут йому зробили операцію на нозі, поставили нерухомий протез. Загалом тато переніс 13 операцій в Україні та Німеччині. Та коли я уже повернулася в Переяслав, українські дівчата-волонтерки з німецького шпиталю прислали мені світлину – тато вперше сам на милицях вийшов надвір! Це було велике щастя його бачити на ногах.
Взагалі я дуже вдячна всім дівчатам-волонтеркам, які опікувались нами в Німеччині. У Любеку – це Оксана та Марина. Вони нас зустріли, допомогли мені з поселенням, постійно консультували, що і як варто робити. Коли я сказала, що хочу на Святвечір зварити татові кутю, для якої крупу привезла з Переяслава, то Марина допомогла й це організувати. У лікарні Любека працювали медсестрами дві дівчини з України – Жанна та Іра. Якщо в них випадала вільна хвилинка, вони обов’язково навідували тата та інших наших військових, які перебували там на лікуванні.
У Берліні також відчували підтримку від українців-волонтерів. З перших днів перебування там тримала зв’язок із Яною, вона там координує допомогу нашими військовим: ведуть свою спеціальну групу у телеграмі для вирішення нагальних проблем наших поранених, які там лікуються. Дівчата вивчили характер кожного, хто які страви любить, коли варто провідувати хлопців, а коли це буде невчасно. Дуже хорошу, велику підтримку надають нашим людям.
Також я вдячна Іващенку Віталію Павловичу, який від мого чоловіка довідався, що тато перебуває в Берліні на лікуванні. А його дочка Тетяна якраз саме там нині проживає з родиною, то вона теж допомогла мені вирішити безліч нагальних питань. Хоча познайомилася з нею особисто лише в лютому, коли їздила в Берлін вже провідувати тата. Тетяна з чоловіком теж активно допомагають там українським переселенцям та військовим.
У березні Катерина Нагайко повернулася до України, а її тато продовжує лікування. Про те, що його нагороджено орденом, донька дізналися від нього під час розмови телефоном. Це було 11 червня. Під час нагородження були присутні й високопосадовці з боку Німеччини.
Того ж дня на сторінці фейсбуку Олени Зеленської було опубліковано допис: «Побувала в шпиталі Бундесверу, де проходять лікування українські військові. Мала честь бути присутньою під час вручення ордена «За мужність» ІІІ ступеня сержанту Миколі Грицику. Подякувала йому від імені всієї країни за звитягу. Та побажала якнайшвидшого одужання кожному й кожній, хто лікує заподіяні ворогом рани».
Тоді ж в інтернеті Катя знайшла президентський указ про відзначення державними нагородами України (№148/2024 від 7 березня 2024 року). Нині родина з нетерпінням чекає на приїзд Миколи Миколайовича на рідну землю. І хоча попереду ще тривалий процес реабілітації та відновлення, але це вже буде вдома, в Україні, в оточенні рідних людей.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
