15 липня Православна Церква України відзначає день пам’яті Святого рівноапостольного князя Володимира. Володимир Великий по праву вважається творцем першої держави на берегах Дніпра. За його князювання Русь стала повноцінною середньовічною європейською країною зі стійкими територіальними обширами, центральною владою, єдиною релігією, законами, податками і, звісно ж, військом та системою охорони кордонів. Для українців Володимир Красне Сонечко – герой легенд та літописних оповідок – один із перших наших історичних діячів. Та для переяславців Володимир – перш за все засновник нашого міста, розповідає Переяслав.City.
У літописних текстах є дві дати, що вказують на початки існування Переяслава. Перша писемна згадка – 907 року, де є текст торговельного договору Русі з Візантією, у якому Переяслав згадується як третє за значенням місто держави після Києва і Чернігова. Такі ж відомості містить і стаття 944 р. із текстом наступного договору з греками.
Проте такий високий статус міста на початку та в середині Х ст., окрім як двома рядочками літопису, не підтверджується іншими джерелами – ні археологічними, ні писемними. Жодних інших згадок міста у хроніках аж до кінця Х ст. немає.
Реально про третю позицію Переяслава можна говорити не раніше другої половини ХІ століття. У 1054 році Переяслав став центром удільного князівства, і відтоді в літописі з’являються постійні згадки про місто та події, пов’язані з ним. Упродовж першої половини ХІ ст. нічого вартого уваги у місті просто не відбувалося.
Літописна стаття 992/993 рр., всупереч попереднім повідомленням про існування Переяслава і його високий статус за часів Олега Віщого та Ігоря Старого, розповідає про заснування міста Володимиром Святославичем, онуком Ігоря. В основі статті лежить реальна подія, але сама розповідь є легендою, яку добре знають переяславці.
Образ князя Володимира
Після повернення з хорватської війни Володимир рушив проти печенігів, які прийшли по нашій, лівій стороні Дніпра, од Сули, і зустрівся з ними на броді через Трубіж, де нині Переяслав. Суперники зупинилися на протилежних берегах ріки, і ніхто не наважувався перейти на інший бік. Печенізький князь запропонував влаштувати двобій богатирів, який мав вирішити і результат поєдинку, і перспективу стосунків на три роки наперед – воювати чи жити в мирі. Печеніги виставили богатиря-велетня, і Володимир мав знайти такого ж воїна для поєдинку. Тоді підійшов до князя старий дружинник і сказав: «Я тут у війську з чотирма синами, а наймолодший залишився вдома. Він такий сильний, що ніхто ніколи не міг його перемогти».
Князь влаштував юнаку випробування, випустивши розлюченого бика. Хлопець з вигляду був не дуже міцної статури, та легко здолав тварину. А потім подолав у поєдинку і печеніга – задушив ворога голими руками. Никонівський літопис називає ім’я богатиря – Ян Усмошвець (Іван Кожум’яка). Зрадівши перемозі свого богатиря і перспективі спокою на три роки, Володимир заклав на броді місто і назвав його Переяславом – «бо перейняв славу отрок той».
Археологічні дослідження засвідчують заселення території нашого міста у кінці Х ст. Найвагоміший цьому доказ – залишки людської діяльності (так званий «культурний шар»), що датуються рубежем Х-ХІ ст., нічого більш раннього дослідники не знайшли. До того ж, місто закладалося відразу як велика фортеця, одночасно відбулося заселення території дитинця (укріплений центр), «окольного граду» і передмість Переяслава.
Коли місто виникає природнім шляхом, а не закладається волею князя з певною метою, заселення відбувається поступово і дитинець займає невелику територію. Його розмір у 1,5-2 га вважався достатнім для будь-якого тогочасного міста. Для порівняння, площа київського дитинця кінця Х ст. («город Володимира») становила 10 га. А площа дитинця давньоруського Переяслава насправді була велика – близько 12 га. Володимир закладав його на перспективу.
Отже, з самого початку Переяслав засновувався за єдиним задумом як велике місто – міцна фортеця на популярному в кочовиків броді. Поступово навколо Переяслава формується територія Переяславської землі. Організація захисту від кочовиків сприяла тут розвитку землеробства, ремесл, торгівлі, культури. На додачу до функцій оборони місто набуло значення і столиці князівства.
У писемних візантійських джерелах на початку Х ст. немає підтверджень існування Переяслава. Імператор Костянтин Багрянородний у праці «Про управління імперією» (написана у 946-952 рр.) перераховує руські міста, задіяні у торгівлі з Константинополем. Це Новгород, Смоленськ, Любеч, Чернігів, Вишгород, Київ та Витачів. Переяслава у переліку немає. Але ж Костянтин писав книгу як інструкцію для сина – майбутнього спадкоємця трону, і тому зазначав максимально усю відому йому інформацію. Тож чому в ній немає згадки про найближче до Константинополя велике місто, третє за значенням на Русі, пояснити складно, якщо дотримуватися тези про його існування на той час.
Інформативними щодо дати виникнення Переяслава є списки єпархій, які підлягали Константинопольському патріархату. Вони були такими ж точними і докладними, як і пам’ятка Костянтина сину. Переяслав у них згаданий не раніше початку ХІ ст. – переяславська єпархія йде в переліку після єпархій Білгорода і Володимира, збудованих Володимиром Святославичем на декілька років раніше Переяслава. Це є ще одним підтвердженням існування міста не раніше кінця Х ст., бо інакше чому б єпархіальна кафедра в третьому місті Русі з’явилася лише після створення кафедр у щойно виниклих Білгороді та Володимирі Волинському.
Лави руських та печенізьких військ на Трубежі. Малюнок із Радзивілівського літопису
Про заснування Переяслава Володимиром Святославичем є відомості й у творі «Пам’ять і похвала Володимиру» Іакова Мніха. Цей монах Яків прямо вказав на час заснування Переяслава: «На друге літо після хрещення Володимир до порогів ходив, на третє Корсунь город взяв, на четверте літо церкву кам’яну святої Богородиці заклав, а на п’яте літо Переяславль заложив…».
Тож міське життя у місці злиття Альти і Трубежа розпочалося у кінці Х ст. Але звідки узялися літописні згадки Переяслава як третього за значенням міста Русі, що датовані 907 та 944 роками? Історики вважають це спробою автора «Повісті врем’яних літ» Сильвестра підвищити престиж Переяслава, як «отчини» тодішнього великого київського князя Володимира Мономаха. Не менш важливим було для Сильвестра підвищити статус Переяслава і для себе – адже він переходив на переяславську єпископську кафедру з Києва. Введення Переяслава до списку міст Русі, яким Візантія зобов’язувалася «давати уклади», не змінювало суті літописних статей 907 та 944 років, але значно підвищувало престиж самого міста.
Повернемося до літописного тексту про поєдинок руського богатиря з печенігом. Цю легенду про заснування Переяслава і саме народне пояснення походження назви міста: «…і нарік його Переяславль, оскільки переяв славу отрок той» сприймають зазвичай як фольклорну розповідь. Але наукові дослідження чітко доводять, що це – не фольклор, а літературний твір.
Давньоруський книжник використав сюжет з грецької «Хроніки» Георгія Амартола, у якому йдеться про пошуки царем Михаїлом воїна для поєдинку. Вчені знаходять паралелі і з біблійним сюжетом двобою Давида з Голіафом. Така практика використання драматичної колізії класичного твору була нормальною у Середньовіччі. Адже популярний текст найточніше передає суть події, а біблійний текст має роль іще й сакрального символу. Отже, наша легенда – це типовий сюжет про ситуацію поєдинку двох воїнів для визначення подальшого ходу подій. І з додатковим бонусом – заснуванням міста.
Літописна легенда красива і цікава. Але окрім факту виникнення міста, вона не пояснює нічого з того, що відбувалося насправді. А відбувалося укріплення південних та південно-східних рубежів держави: «І сказав Володимир: «Се не добре, що мало городів біля Києва». І почав ставити городи по Десні, і по Остру, і по Трубежу, і по Сулі, і по Стугні». Напади войовничих кочовиків були серйозною небезпекою, печеніги неодноразово загрожували Києву, тож укріплення кордону низкою містіз військовою залогою було одним із першочергових завдань. До цього ж часу (988-992 роки) слід віднести й спорудження мінімум двох ліній переяславських «Змійових» валів – «Великого» та «Малого». Це підтвердили дослідження переяславських археологів М. Роздобудька і Д. Тетері. Вали серйозно посилили захист від Степу, а нове велике і добре укріплене місто Переяслав стало центром південно-східного вузла оборони кордонів держави.
Олена КОЛИБЕНКО,
старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав»,
кандидатка історичних наук
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
