Маргариті Бутківській зі Стовп’яг 16 років, уже чотири роки вона доглядає кроликів. Вважає, що це така її турбота про «братів наших менших». Про цю справу розповіла кореспондентці Переяслав.City, з якою познайомилася на недільних торгах.
– Цього року я закінчила школу й збираюся поїхати в Черкаси, там здобути фах перукаря. А моїх кроликів нікому буде доглядати, бо батьки не матимуть часу і змоги. Довелося винести їх на базар, мушу продати – хоча б за символічну ціну хтось забрав і доглядав їх.
Я дуже люблю тварин і вдома тримала різних: котів, собак, хом’ячків, морську свинку, папуг, рибок, черепашку та їжачків. Якось мама взяла мене у Переяслав на базар. Там я побачила ось таких пухнастиків і вмовила маму купити парку півторамісячних красунчиків: самця новозеландської породи та самочку каліфорнійської. На той час я по-дитячому хотіла мати їх за живу іграшку та друзів. Одомашнила кроликів: вони бігали за мною по двору, я їх годувала з рук, пускала стрибати у кімнатах. Спостерігала, як вони граються та бігають наввипередки, як умиваються, лежать із витягнутими лапками на животику.
Але більшість часу вони проводили все ж у клітках. Малята швидко росли й добре набирали вагу, адже жили у любові й турботі. Через сім місяців мої красені перетворилися на сімейну пару, у них народилося десятеро кроленят. Потім я почала навіть експериментувати: спарювала кроликів різної масті. Мені було цікаво, яке вийде потомство? І дійшла висновку, що в білої кролички при схрещенні з будь-яким іншим самцем у 99% будуть білі кроленята. У мене було саме так.
Та мої експерименти попри інтерес мали й особливість: кроленят розвелося занадто багато. Я дала в інтернеті оголошення, почала потроху продавати – мала кошти на кишенькові витрати. Але на сьогодні в мене майже сорок кролів, із них дві вагітні самки. Поїду вчитися, а доглядати їх буде нікому. Та після навчання, яке триватиме дев’ять місяців, я планую далі ними займатися. Кролики – це найкращі створіння серед тваринок, які у мене колись були.
– А траплялося щось цікаве з твоїми підопічними?
– На початку наші кіт та собака дуже швидко потоваришували з моїми кроликами і вони разом гралися: то кіт доганяє кроликів, то собака бігає за ними. Це дуже кумедно. Коли заносила їх погуляти в кімнату, то мусила слідкувати, щоб вони не погризли меблі чи якийсь дріт.
Якось, коли вже кроличка вивела потомство, вирішила пересадити їх у більшу клітку й перенесла їх у сарай. Поки переставляла клітку, то моє сімейство прогризло щілинку і втекло з сараю, кролі розбіглися по всьому двору! Я розгубилася, розсердилася, а потім сміялася, як довелося їх ловити. Вони ніби дратують: побіжу за одним, інші відволікають і кидаються під ноги, а потім різко стрибають вбік. Ох і набігалася за ними тоді. Насправді найкраще ловити кроликів уночі: вони йдуть на світло ліхтарика. Але чекати ночі я не стала, по одному таки всіх половила. А кролиця, побачивши своїх діток у клітці, сама прийшла до них.
А нещодавно кроличка, яка ось-ось мала народити, почала мостити собі гніздечко. Збирала жмутики сінця й згрібала лапками у куточок. Я відкрила клітку, а вона раз – і вискочила, почала поблизу збирати суху траву, яку могла вмістити у рот. І з таким смішним бантиком сіна в зубах підбігла до мене і стала на задні лапки – просилася, щоб я її підсадила назад у клітку.
– За цей час у тебе вже чималий досвід, мабуть, знаєш якісь особливості догляду за кроликами?
– Важливо слідкувати за кроличкою, яка навела дитинчат. Слід оглянути її гніздо, бо можуть бути мертві кроленята. Якщо самка почує цей токсичний запах, то може відмовитися від усього виводка. Але перед оглядом треба ретельно вимити руки, потерти їх сіном, погладити саму кроличку, щоб на руках не було стороннього запаху, а тільки той, який вона знає. Бо вони не люблять, щоб їх турбували і копирсалися в кубельці з кроленятами. Взагалі різкий шум, неприємні запахи, бруд або зайва волога можуть бути причиною того, що кролиця почне розкидати дітей.
Найважче в догляді, мабуть, якщо кролики хворіють. Тому їх слід вчасно щепити й регулярно прибирати в клітках. За весь час у мене було два хворі кролики, і мені було дуже боляче на них дивитися. Якщо не полікувати вчасно, то можуть і померти.
У місячному віці відсаджую кроленят від матері і даю їм прив’ялену траву та комбікорм, яким годую до трьох місяців. Потім поступово переводжу на звичайне зерно.
А для дорослих годиться люцерна й конюшина, лугова трава. Треба слідкувати, щоб у ній не трапилося отруйних рослин: дурману, чистотілу, молочаю та інших, які спричиняють розлади шлунку. Також додаю у раціон зерно пшениці й кукурудзи. Взимку замість трави даю сіно. Його починаю заготовляти з татом із травня – тоді покоси трави найкращі, тому стараємося зібрати її найбільше.
Велике значення має розмір та якість клітки. Вона має бути без щілин, простора, щоб малятам було де побігати, а кролиці – розлягтися з виводком.
Найкраща для них клітка з дерева, а з суцільної сітки для тварин некомфортна: лапки застряватимуть у вічках, будуть ранитися, і тваринка не зможе ні полежати, ні побігати, як хоче.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
