27 липня Україна відзначала День медика, дякуючи тим, хто щодня бореться за наше життя. Молоді інтерни – це нове покоління медиків, які щодня вчаться і набираються досвіду, працюючи пліч-о-пліч з досвідченими лікарями. Вони обрали цю нелегку професію, щоб допомагати людям, рятувати життя і робити світ здоровішим. Серед них – переяславець лікар-інтерн Ярослав Чайнілов, який розповів Переяслав.Сіty про навчальний процес у медичному вузі, виклики та найпам’ятніші моменти своєї інтернатури.
Ще з підліткових років Ярослав захоплювався біологією та природничими науками, а в 11 класі вирішив, що хоче вивчати науку прикладними способами, а не лише фундаментально. У 2018 році хлопець розпочав шлях медика подавши документи до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на спеціальність «Медицина».
– Ярославе, чому Ви обрали саме хірургію?
– Буквально з першого курсу я вже знав що хочу стати хірургом. Більшість медичних напрямків це випадки, де ти можеш лише покращити якість життя, або ж лікування затягується на довгий час. У хірургії інакше – пацієнт у невідкладному стані, його оперують, і через невеликий проміжок часу він здоровий.
– Розкажіть про свій перший досвід роботи в операційній залі
– Після першого курсу навчання я брав участь у складній операції на пухлині в Центральному військовому госпіталі. Звісно, тоді навіть не уявляв як все буде проходити. Тримаючи хірургічні гачки для відтягування тканин, щоб оголити операційне поле, я простояв 5-6 годин. Надскладно тримати це все нерухомо такий довгий час, під кінець хотілося вже просто впасти. Але цей досвід став стимулом ставати краще та розвиватися далі.
– Як проходить навчальний процес у вузі та на інтернатурі?
– У медичному університеті якість навчання безпосередньо залежить від викладача. Або ти будеш розбирати захворювання за книжкою, або викладач, який є оперуючим хірургом, покаже анатомію хірургічно в операційній залі. Через певний час, маючи хороші успіхи, на останніх курсах є змога потрапити на певний етап операційного процесу в ролі асистента. За державним розподілом у 2024 році я вступив на інтернатуру в Запорізьку обласну клінічну лікарню, та наразі є лікарем-інтерном хірургом. Тут ми виконуємо всю лікарську роботу – весь шлях пацієнта від прибуття у відділення до виписки.
– Яка операція з Вашого досвіду запам’яталась найбільше?
– За весь час у цій сфері, я побував на більше ніж 1000 операцій. Пам’ятаю випадок, який найбільше пояснює мій принцип «відразу результат». До лікарні прибула пацієнтка з перфоративною виразкою шлунку. Тобто в стінці шлунку утворився отвір, а пацієнт може померти протягом 24 годин. Їй успішно провели операцію, через декілька днів вона могла перевестися в загальну палату, а ще через короткий проміжок часу вона спокійно йде додому своїми силами.
– Розкажіть чи мали досвід оперувати військових?
– Насправді значна частина всіх пацієнтів на оперування по Україні – це військові, які потребують перев’язки після поранення. Так, перев’язка це теж операція. Вона виконується в операційній під загальним знеболенням. Коли в рану потравляє уламок – це вже інфікована рана, яку не можна просто зашити. Потрібно часто промивати, регулярно перев’язувати та брати «бакпосіви» (дослідження, проведене з метою виявлення мікроорганізмів, які є збудниками ряду захворювань – ред.). Такий процес може розтягуватися навіть на півроку-рік.
– Як Ви підтримуєте свій професійний розвиток за межами навчання?
– Майже весь контент, що я споживаю, пов’язаний саме з медичною тематикою. Регулярно ходжу на лекції та вебінари, також знаходжу їх у онлайн форматі в Інтернеті. Їду на роботу, сиджу на парі, перед сном – в цей час дивлюся про операції на ютубі. Ставлю собі у приклад старших колег, за роботою яких захопливо спостерігати.
Фото: https://www.nuozu.edu.ua/
– Чи маєте Ви якісь спеціальні методи для відновлення сил після важкого дня?
– Ще на перших кроках в медицину починається постійній стрес. Першокурсником ти хвилюєшся за все, що тільки можна, просто вуз змушує. А от на 4-5 курсі, коли з’являється більше відповідальності, як би не хотілось, але стресувати вже категорично не можна. Мене заспокоює риболовля. До цього заняття я маю спортивний інтерес – дуже цікаво як знайти рибку та як її виловити. До речі, декілька років тому, я взагалі спіймав у Дніпрі щуку вагою аж 13 кілограм.
– Яким Ви бачите своє майбутнє в медицині?
– Остаточне рішення свого напрямку приходить тоді, коли ви вже побачили сотні операцій – травматологічні, судинні чи інші. Так відчуваєте що вам по душі. Моя ціль – це стати повноцінним лікарем хірургом, а саме за напрямком "онкоколопроктологія". Це лікар, який проводить операції на пухлині товстого кишечника або прямої кишки. Досвідчені медики лякають, що вчитися в медичному вузі дуже складно, я їх підтримую, але навіть повернувшись до 11 класу, все одно обрав би цей шлях. Я просто не уявляю чим би міг займатись ще.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
