Останніми роками на Переяславщині багато господарів захопилися виноградарством. Хтось вирощує тільки для власних потреб, а в когось азарт зайшов так далеко, що врожаю занадто багато, і тоді захоплення стає ще й додатковим заробітком. Наприклад, як у Сергія Слєпченка з Пристрім. Про своє оригінальне хобі він розповів Переяслав.City.
— Пане Сергію, як сталося, що захопилися виноградарством?
– У молодості я був запеклим футболістом. До 33 років грав спочатку за Пристроми, потім за Вовчків. Вважав, що це моє головне захоплення і ніколи не думав, що зацікавлюся іще чимось, тим більше таким. Хоча вже тоді батьку допомагав доглядати сад, обрізати його. А з часом згасав інтерес до спорту , та й колишню спортивну форму потроху утратив.
Це було ще десять років тому. Я працював у Києві в сфері енергетики. Якось колега, чую, хвалиться, що в нього сусід вирощує виноград і недорого продає саджанці. То, може, комусь потрібно? Хлопці замовили, то і я гуртом за ними взяв п’ять саджанців за 200 грн. Привіз додому і віддав батьку, щоб посадив.
Згодом і сам зацікавився цим процесом. Офісна робота – це більше розумове напруження. А робота на винограднику стала "віддушиною", розрадою, місцем, де можна відновити свій психологічний стан, морально відпочивати.
Опанувати нове ремесло мені було нескладно. Бо батьки прищепили більше ніж любов до рослин, а навчили розуміти смак праці, відчувати радість від того, що виростив власними руками. І я отримував задоволення навіть від споглядання того, як проростає новий пагінчик на кущику.
Завдячуючи знайомому Михайлові Фірку, який давно має виноградник, навчився доглядати за лозою, правильно її висаджувати, оберігати від шкідників, проводити необхідні операції. Навчився і розрізняти сорти за виглядом та смаком ягід.
За ці роки мій виноградник розрісся із пари кущиків до п'яти рядів уподовж городу по тридцять метрів кожний. Якісь сорти купував, щось сам виростив із черенків. Нині маю колекцію з тридяти основних сортів і форм, найбільше подобаються кишмиші Ейнсет та Афродіта, Преображеніє, Велес, Гарольд, Надєжда АЗОС, Сфінкс, Кодрянка, Рембо, Лора, Лучистий. Але найулюбленішим із них назвав би Гарольд. Дружина Юлія та донька Катруся віддають перевагу Преображенію.
Також вирощую і технічні сорти винограду – на вино. Столові сорти споживаємо самі, роздаємо друзям, знайомим та на гостинці родичам.
Крім винограду, у мене ростуть персики, яблуні, груші, ліщина, полуниця. Також висаджуємо із дружиною Юлією різноманітні овочі.
— На такий чимали виноградник Вам, напевне, потрібні помічники?
— Спочатку робив усе сам: приїду було із Києва й поспішаю на свій виноградник: рию ямки, саджаю нові сорти. Дружина із подивом слідкує: "Цікаво, чи надовго у тебе вистачить такого завзяття!"
Насправді Юля була права, бо самотужки важко, особливо, якщо є ще й основна робота. А коло виноградника треба поратися в сезон ледь не щодня. Тож незабаром у помічники прийшли дружина та батько. Інколи допомагає донька, але вона ще маленька, нехай трохи підросте, – усміхається чоловік.
Сергій зауважує, що з тих перших п'яти саджанців прижилися лиш чотири. А оскільки не знав достеменно, як за ними правильно доглядати, обрізати, то і першого врожаю дочекався аж на четвертий рік. Зате "вигуляна" лоза так вродила, що роздавав усім, хто приходив в гості. Возив кілька кілограмів і колегам на роботу в Київ – всі наїлися "від пуза".
— Що із вашого досвіду догляду за виноградником є найважчим?
— Зараз найскладніше для виноградарів – боротися із хворобами винограду, найпоширеніші, які завдають найбільшої шкоди, це оїдіум, мільдью та сіра гниль. Наприклад, оїдіум та сіра гниль, окрім враження лози та листя, пошкоджує і грона. Це грибкові хвороби, які здатні за короткий час інфікувати велику кількість рослин. Їх розповсюджденню сприяють неправильна агротехніка та сприятлива для цього погода: тривалі вологі і водночас теплі періоди.
Як на мій погляд, то жодне інше захворювання не призводить до таких значних втрат врожаю як сіра гниль. Вона найбільш небезпечна в роки з тривалими дощовими періодами, похмурою погодою. Звісно, боротися можна тільки профілактичними обробками та вчасними і правильними агротехнічними заходами: полоти бур'яни і розпушувати грунт у міжряддях, своєчасно підв’язувати, пасинкувати, видаляти пошкоджені ягоди тощо.
Таку інструкцію маю в телефоні
Поповнюю свої знання різними матеріалами з інтернету. Підписаний у YouTub на канали кількох виноградарів, особливо які вже досвідчені і дають досить професійні поради, знімають відео на своїх виноградниках. Також вони відповідають на запитання новачків та діляться власним досвідом.
— Але стільки винограду з'їсти не може одна родина, що робите з урожаєм?
— Я ж кажу, пригощаємо друзів, рідних. Але минулого року вперше спробували продати через "Барахолку" у фейсбуці. Також продавав саджанці і додавав грона винограду відповідного сорту, щоб люди бачили, що купують. Але треба ще пояснювати, що наступного року саме такі грона в них не вироостуть – треба часу і багато праці докласти. Тому ділюся порадами з тими, хто зацікавився: як доглядати, яку літературу почитати, які канали та відео подивитися.
– Чи плануєте розширювати свій виноградник?
– Так, планую висадити нові сорти, але не цього року.
— Не вірте йому! Він так завжди каже, – зауважує Юля з усмішкою. – А потім я заходжу на грядку, а там новий пагінець, трохи далі — ще кілька. Сам виростив і тихенько посадив, думає, що я не побачу. Хоча ж знає, що я вже на його боці, підтримую. Загалом я поважаю таке хобі чоловіка, всіляко допомагаю. Зокрема, і з реалізацією винограду. Великих продажів у нас немає, але на цукерки для себе та на засоби захисту виноградника цього року уже заробила.
Насправді наш виноградник – це не бізнес, тим більше з прибутком. Хто таким займається, той знає. Якщо порахувати затрачений час та вкладені кошти на його розвиток, то стає очевидно, що про великі заробітки немає й мови. Наш виноградник — це розрада у теперішньому неспокійному житті.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
