Провести в останню путь Воїна Сергія МАЛЬОВАНОГО сьогодні, 17 серпня, прийшло чимало переяславців, однокласників, друзів, побратимів, які з ним плече в плече стояли на захисті Батьківщини. Кортеж із тілом Захисника зустрічали на колінах, а його останню дорогу встелили квітами, розповідає, Переяслав.
Сергій Володимирович Мальований народився 22 січня 1990 року.
Після початку повномасштабного вторгнення росії пішов захищати країну в тероборону, далі служив головним сержантом першої стрілецької роти.
Загинув 6 червня при виконанні бойового завдання біля села Іванівське Бахмутського району на Донеччині. Як розповіли побратими, вони відстрілювалися від росіян, Сергій прикривав їх, вистрелив з РПГ по позиціях ворога. І відразу ж прилетіло в наш бік у відповідь… Відтоді Воїн вважався зниклим безвісти. Лише 12 серпня його тіло ідентифікували за результатом експертизи ДНК.
Ця війна принесла непоправне горе для батьків, та молодої жінка, яка стала вдовою. Осиротіло два сини Сергія – трирічний Олексій та восьмирічний Володимир.
– Серьожа був у всіх гарячих точках: Ізюм, Кліщіївка, Бахмут... – не може стримати сліз сестра Оксана:Зв'язок із ним втратили 5 червня. Ми весь час сподівалися на краще. А те, що брат загинув, що то його тіло, показав аналіз ДНК. Побратими розповідають, що він дуже багатьох хлопців врятував, а от себе не зміг…
– Сергій мій кум – він хрестив мого синочка – розповідає пані Наталя. – Був таким упертим, але дуже доброю людиною, допомагав у всьому, що б не попросила. Коли почалась війна, він і дня не чекав повістки, у перший же день пішов у військкомат.
На прощання приїхали воїни, яких поранило й Сергій допомагав їм евакуюватися з-під обстрілів. Командир роти «Лютий» просив вибачення перед батьками та дружиною, що не вберегли їхнього сина та чоловіка:
– Побратими завжди казали: якщо Мальований іде "на передок", то значить, що буде все добре. Але тепер все інакше. І тут сьогодні стоять хлопці, яких він витягнув із того світу, яким врятував життя. Тут стоять хлопці, які були з ним в останню секунду. Тепер вони стоять біля його могили.
Ми втратили не побратима, ми втратили шматок своєї душі. Як би не він, то наших воїнів загинуло б набагато більше. Мальований – це наш стимул іти вперед і захищати свою землю, стояти до кінця. Він завжди буде з нами.
– Свій бойовий шлях ми з Сергієм розпочали з перших днів війни, – розповів товариш по зброї на псевдо «Пепел». – Я з ним познайомився в 137 бригаді, в першій стрілецькій роті. Ми разом із ним пройшли шлях від Борисполя до Коронок, Барвінкового, Ізюма та Іванкового Бахмутського району. Серьога був справжнім Українцем чудовим другом та товаришем. Сумуємо разом із його родиною.
– Коли я почув, що Сергій загинув, то не повірив своїм вухам, – зізнається побратим «Потап». – У перші дні війни ми прийшли з ним у 137 бригаду тероборони. Два місяці служили разом, а потім мене перевели в іншу роту. Товаришували, зустрічалися. Шкода втрачати таких друзів…
Провести в останню путь Воїна приїхав заступник командира 137-го батальйону з психологічної підтримки капітан Валерій Мартишко:
– Переяслав повинен знати більше про своїх Героїв. Особливо про таких як сержант Сергій Мальований.
Іноді мені здається, що в нього була така місія – когось рятувати. Він не був бойовим медиком, але в нього, мабуть, було це в крові: рятувати, захищати. Це такий козацький характер.
У 2023 році ми стояли під Кліщіївкою разом із 95-ою бригадою, то вони там просто дивувалися нашим Мальованим. Він якось на собі витягнув з поля бою сім поранених бійців! Командування 95 бригади подало його до нагородження, так само і 93 бригада. Побратими казали, що Мальований робить чудеса. Мальований красава – стількох людей врятував!
Сергій був справжнім козаком, який ніколи не кине побратимів. Не раз він допомагав евакуйовувати і "двохсотих". Хоча дістати з поля бою загиблого воїна – це величезний ризик. Кацапи своїх ранених та вбитих там і залишають, але і нам не дають нормально забрати тіла наших побратимів. Відразу націлюють на групу свої дрони, працюють по них мінометами та снайперами. Сергій ходив за воїнами в таких от умовах.
Я думаю, що в Переяславі варто назвати одну із вулиць іменем Сергія Мальованого – він заслужив це своїм коротким життям. Адже Мальований – це перемога, Мальований – це відвага, Мальований – це був порятунок.
Дякую тобі, Брате, від нашого батальйону, від 114 бригади. Провести тебе в останню путь приїхало чимало хлопців, яким ти врятував життя. Вічна тобі слава!
Відспівували воїна в Троїцькій церкві, саме в ній свого часу і хрестили маленького Сергія.
На прощальному мітингу міський голова В’ячеслав Саулко зазначив, що сьогодні Переяславська громада прощається вже зі 140-м Воїном, який загинув, захищаючи Україну:
— Сергій як справжній патріот України пішов добровольцем на велику війну в перші її дні, він до останньої хвилини виконав присягу Воїна, присягу Захисника. Він не побоявся, він не зрадив. Вічна йому пам'ять і слава!
За дорученням І відділу Бориспільського РТЦК та СП представник ДФТГ-2 Олександр Молоткін зазначив:
– Сергій з перших днів війни обрав шлях воїна. Він не ховався, він переступав через власний страх і рятував товаришів, із якими пліч-о-пліч стояв на кордоні добра і зла, на лінії, яка відділяє світло від темряви, буття від небуття. Ми не будемо шукати собі утіхи, тому що ми її не знайдемо. Тому що в усьому Всесвіті немає тих слів, які б полегшили біль рідним, в яких просто взяли й відірвали частинку серця, душі. Тож схилимо голови та коліна перед ним у невимовній жалобі та вдячності Герою Сергію, який до останнього подиху нас захищав.
Свій останній притулок Сергій Мальований знайшов на Андрушівському кладовищі. Під салют, виття сирени та Гімн України домовину з тілом героя опустили в землю.
Слава козаку Сергію! Слава Україні!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
