Серпень – сезон кавунів. І попри те, що бахчевий край – Херсонщина, Південь України – сплюндрував російський ворог, українці не опускають рук, а садять і вирощують різні культури скрізь, де є змога. Ось і на Переяславщині вже не одні господарі, як фермери, так і одноосібники, зайнялися кавунами та динями. Про свій досвід роботи "на бахчі" розповіли Переяслав.City Борис (23 роки) та Діана (20 років) Романенки із села Пологи-Вергуни.
Подружжя вже близько місяця торгує на базарі в Переяславі власними кавунами. У розпал сезону правлять всього по 10 гривень за кіло. Мали на продаж не тільки звичні червоні, а й новинку – жовті кавуни та дині – вони швидко розійшлися. Кажуть, нинішній сезон подарував багато сонця і тепла, тож кавуни не просто гарно вродили, набралися цукуру, а й достигли дещо раніше звичних строків.
— Я за спеціальністю – агроном, закінчив Немішаївський аграрний технікум а потім і в Києві НУБІП. Ще під час навчання у технікумі вирішив, що працюватиму на своїй землі, – розповідає Борис. – Спочатку з батьками обробляв землю, набирався досвіду, готувався до самостійної діяльності.
Водночас цікавився і садівництвом: маю невеликий сад, дерев там близько сорока: груші, яблуні, персики, черешні. Сам обрізаю свої дерева, обробляю їх від шкідників та хвороб. Працював на запрошення і в інших садах – допомагав людям упорядкувати різні дерева.
Борис розповів, що раніше їхня сім’я здавала в оренду свої паї – це 15 гектарів. Потім самостійно вирощували зернові, але це не давало відчутного прибутку. Тож молоді вирішили трохи інакше розпорядитися землею. І посадили кавуни, спочатку на двох гектарах.
– Кажу Діані: "Давай, спробуємо. Якщо справа піде, то площу потроху збільшимо". Вона згодилася, допомагала, бо один я би не справився. Дружина не має спеціальної освіти,щоб працювати на землі. Вона – правоохоронець! А я її навчав, вона швидко це перейняла.
Минулого року, коли вперше посадили баштан, мали посередній урожай. А цього року вже окупили затрати. Працюємо самі, ще батьки допомогають, тож обходимося без сторонніх помічників.
– Я хоч і маю диплом агронома, але технологію вирощування баштанних культур довелося вивчати знову – детально, – зізнається чоловік. – Сорти підбирали і за смаковими якостями, і за строками достигання, щоб підходили для нашого регіону. Зараз є з чого вибрати, ми зупинилися на таких сортах кавунів як Талісман, Карістан, Оранж Кінг, диня Мазін.
Вирощуємо розсадним способом, для цього спеціально побудував теплицю. По насінині висіяв у окремі «касети» і протягом місяця день у день доглядав за сходами. Поливав, обробляв саджанці від хвороб, підживлював органічним добривом. Коли земля прогрілася до 10-12 градусів, висадив їх на полі. І тут… вдарили заморозки.
Мої рослинки стресонули, звісно, через те трішки призупинилися в рості, а частина і зовсім пропала – близько десяти процентів розсади змерзло. Але що вдієш, у полі не буває без втрат, який би це не був бізнес. Вимерзлі ділянки підсадив насінням прямо у відкритий грунт, і нічого – зійшли, виросли.
Борис зауважує, що баштанні культури загалом посухостійкі, кавуни, наприклад, витримують до 45 градусів спеки. Але якщо є крапельний плив, то кавуни соковитіші. І треба сапати від бур’янів, бо вони забирають вологу та поживні речовини.
На своїй плантації вони чотири рази робили просапку. За тиждень до стиглості припинили полив, щоб кавуни набрали цукристості. І ось, кажуть, маємо дуже солодкі, не поступаються за смаковими якостями кавунам із Херсонщини чи Одещини, які привозять на місцевий ринок.
Щодо інтенсивних технологій вирощування кавунів, зокрема, застосування у великій мірі азотних мінеральних добрив, молодий аграрій має категоричну позицію.
– Наші красені вирощені без хімікатів, ми вносимо тільки органічне добриво – 30 тон перегною на гектар. Знаю, що підживлена нітратами городина швидше росте і достигає, але плоди не такі смачні, та й для організму людини це недобре. Але ж жоден продавець не зізнається, що його товар вирощений, як кажуть, «на хімії».
Але це досить легко перевірити. Беремо скибочку кавуна й кладемо на чисту серветку. Якщо вона матиме червоний відбиток, то в кавуні перевищений вміст нітратів. Можна ще вкинути його шматочок кавуна у склянку із водою: якщо вона забарвиться в рожевий колір, то не раджу вживати такий кавун, особливо дітям.
Цього року нам пощастило виростити кавуна-гіганта на 17 кілограмів! А ще ми маємо сторінку у ТікТоці "Кобри", де показуємо, як вирощуємо кавуни.
– У минулому році ми вперше виїхали на торгівлю, – додає Діана. – Навіть не думала, що це буде так цікаво і навіть в задоволення. Люди просять допомогти обрати смачного кавуна, потім приходять знову, дякують за відмінний продукт.
Часто купують кавун на сімейне свято, іменини. При цьому люди часто й жартують з приводу свого готиснця, а ми передаємо вітання ювілярам та робимо "святкову" знижку. Стареньким людям також продаємо дешевше.
Бувають дуже прискіпливі покупці. Якось панянка перебрала увесь прицеп – ніяк не могла вибрати собі, бурчала. Але наступного дня знову прийшла і взяла першого-ліпшого: "Був дуже добрий кавун, давно такого не їла. У вас же, мабуть, усі такі!".
А то було, що жінка попросила продати... скибку кавуна. Відмовлялася взяти безкоштовно. Каже, так продають у Швейцарії, де вона проживала. То ми вибрали найбільшого кавуна, відрізали солідну скибку на п’ять гривень! Жінка пішла задоволена.
Молоде подружжя зізналося, що спільна ролота на полі їх тільки зближує. Діана каже, що й думати не могла б, щоб піти до подруг у гості, коли Борис працює на полі. У подружжя є спільна омріяна мета – великий та затишний дім, сад, квітник. А для цього потрібні солідні гроші, які хочуть заробити на кавуновому бізнесі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
