У небеса відлітають найкращі: у Студениках відкрили Алею Героїв громади

Іванна ДАНЮК журналістка

22 серпня 2024 17:31

Російсько-українська війна позбавила життя вже тисячі військових і цивільних людей, серед яких 20 воїнів-захисників із Студениківської громади. Напередодні Дня Державного прапора України та Дня Незалежності України в Студениках відкрили Алею Героїв, розповідає Переяслав.City.

Автор: Іванна Данюк

Пам'яті полеглих земляків

Вони посміхаються, але вже з портретів... Портретів, що на Алеї Героїв. Її розмістили в центрі Студеників, у тихому, мальовничому сквері. Стели на честь полеглих захисників України разом із братською могилою воїнам Другої світової утворили цілісний меморіальний комплекс.

Усі стели прикриті жовто-блакитними прапорами. Стяги за кілька хвилин знімуть дітки і на присутніх подивляться Герої-земляки.

Автор: Іванна Данюк

Свої щирі співчуття рідним полеглих Героїв висловила голова Студениківської громади Марія Лях. Вона наголосила, що це місце – місце відваги і неймовірної сили українців, бо тут увіковічена пам'ять про справжніх синів своєї країни.

– Віднині вони будуть дивитись на цю землю не тільки з небес, але і зі світлин. І ми зробимо кожного з них Почесним жителем громади. Тут священне місце для кожного мешканця громади, місце поклоніння, місце гордості.

Від імені родин загиблих до присутніх звернулася вдова Юрія Саврася Тетяна Криворучко.

– Ми втратили тих, кого любили, хто був підтримкою і прикладом. Та їхня жертва не була даремною — вони загинули, щоб ми жили. Вони були людьми дії, а їхня відвага надихає нас. Нехай ця Алея стане символом нашої незламності.

Автор: Іванна Данюк

Священнослужителі провели молебень, освятили стели на Алеї Героїв та виконали "Плине кача..." Разом із рідними полеглих воїнів плакало й небо... Але на дощ усім байдуже: присутні покладають квіти до портретів своїх найрідніших, прихиляються до них, цілують, тихо розмовляють чи мовчать про щось найпотаємніше. І гірко плачуть. Біля кожного портрета чути фрази:

– Люблю... Любитиму завжди... Сумую, так сумую за тобою...

– Вже більше року минуло, а я й досі не вірю...

– Синочку, куди ж ти полетів? Чому?

– Я спекла твій улюблений "Медовик"...

– Не вщухає біль, він каменем на серці. Ми помстимося, от побачиш, котику, Україна переможе!

Автор: Іванна Данюк

Герої назавжди...

Кожен, хто на цих портретах, був сином Студениківської громади і нашої країни. У кожного з них ворог відібрав найцінніше – життя.

ЧЕБАНЕНКО Олександр Миколайович (1.12.1986 – 7.05.2015). Солдат Збройних Сил України 30 окремої механізованої бригади, учасник АТО, в/ч В-0941. Народився 1 грудня 1986 року у м.Києві. Закінчив Київську середньо освітню школу 67. 9 грудня 2014 року Олександр став на захист нашої держави як учасник АТО. Воював на сході України у Донецькій області. Позивний «Мілан». Загинув 7 травня 2015 року поблизу міста Артемівськ (нині Бахмут) Донецької області. Похований у селі Переяславське. На ознаменування мужності та відваги, проявленої в боях з російськими окупантами, Чебаненко Олександр Миколайович став прообразом для пам’ятника воїнам загиблим за Батьківщину, встановленому у м. Переяславі.
БЛИЗНЮК Богдан Степанович (29.05.1996 – 06.03.2022). Захищав нашу державу в 2-й мінометній батареї, 2-го механізованого батальйону у складі 72 бригади ім. Чорних Запорожців. Народився 29 травня 1996 року у селі Студеники. Закінчив Жовтневу школу. 25 лютого Богдан став на захист нашої держави добровольцем. Воював у Київській області поблизу Гостомеля. Позивний «Стьопа». Загинув 6 березня 2022 року, захищаючи село Мощун Київської області. Похований у рідному селі Студеники. За мужність та відвагу, проявлену в боях з російськими окупантами, Близнюк Богдан Степанович нагороджений орденом «За мужність» (посмертно).
УШКО Артур Анатолійович (25.07.1988 – 12.03.2022). Солдат Збройних Сил України. Народився 25 липня 1988 року у м.Києві. Закінчив Жовтневську ЗОШ. 24 лютого 2022 року Артур став на захист нашої держави. Воював у Київській області, за село Мощун. Загинув 12 березня 2022 року захищаючи село Мощун. Похований у селі Студеники. За мужність та відвагу, проявлену в боях з російськими окупантами, Ушко Артур Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
МУХА Ярослав Юрійович (15.08.1995 – 7.04.2022). Механік водій протитанкової артилерійської батареї, Збройних Сил України. Народився 15 серпня 1995 року у с.Студеники. Закінчив Жовтневську школу. В перші дні повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави добровольцем. Воював за м.Київ та Київську область. Позивний «Муха». Отримав медаль «За особливу службу» за звільнення Ірпіня. 7 квітня 2022 року поблизу м. Ізюм Харківської області зв’язок пипинився. Ярослав понад два роки вважався зниклим безвісти. 12.03.2024 року Ярослав повернувся до рідної домівки на щиті. Похований в с.Студеники.
ІБРАГІМОВ Мухаммед (Михайло) Різванович (11.02.1994 – 20.06.2022). Водій 53 окремої механізованої бригади ЗСУ. Народився 11 лютого 1994 року у селі Сподобівка на Харківщині. Закінчив Олександрівську ЗОШ. З 2014 року Мухаммед став на захист нашої держави як учасник АТО. Загинув 20 червня 2022 року на Донеччині. Похований у селі Сомкова Долина. Нагороди: медаль «Захисник Вітчизни» – 2015 рік; пам’ятний знак «Патріот України» – 2016 рік; почесна відзнака-медаль «Учасник АТО» – 2016 рік.
РОМАНЕНКО Олег Володимирович (2.12.1976 – 3.06.2022). Гранатометник Збройних Сил України, 7-ї роти імені Івана Сірка, 207-го батальйону, 112-ї бригади. Народився 2 грудня 1976 року у селі Строкова. Закінчив Великокаратульську школу. 25 лютого Олег став на захист нашої держави у ТрО Шевченківського району Києва. Воював у Київській та Луганській областях. Позивний «Звіробій». Загинув 3 червня 2022 року поблизу Сєверодонецька Луганської області. Похований у рідному селі Строкова. За мужність та відвагу, проявлену в боях з російськими окупантами, Романенко Олег Володимирович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ГОРДІЄНКО Олег Васильович (23.03.1995 – 14.08.2022). Старший солдат, гранатометник 54-ої механізованої бригади. Народився 23 березня 1995 року в селі Пристроми. Закінчив Березанський професійний ліцей. 28 квітня 2022 року був мобілізований. Воював на Донецькому напрямку. Загинув 14 липня 2022 року за населений пункт Івано- Дар'ївка Донецької області. Похований в селі Пристроми. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
МИСАН Олександр Олександрович (04.05.1983 – 23.09.2022). Командир відділення механізованого батальйону, командир бойової машини, молодший сержант. Народився 4 травня 1983 року в м. Переяслав-Хмельницький. Закінчив Переяславське ПТУ. З 2014 року Олександр став на захист нашої держави як учасник АТО. 1 березня 2022 року призваний на військову службу. Загинув 23 вересня під час виконання бойового завдання в районі села Миколаївка Друга Бахмутського району Донецької області. Похований у селі Пристроми. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
ЛЕВЧУК Володимир Вікторович (06.06.1980 – 28.11.2022). Служив стрільцем-снайпером 3-го аеромобільного взводу, 2-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону. Народився 6 червня 1980 року в місті Молодогвардійськ Краснодонського району Ворошиловградської області. Воював на Донеччині. Загинув 28 листопада 2022 року під Мар’їнкою на Донеччині. Похований у селі Переяславське. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
САДИК Олег Анатолійович (08.01.1994 – 13.06.2023). Капітан, командир 1-го взводу розвідки спеціального призначення, роти розвідки спеціального призначення. Народився 8 січня 1994 року у селі Леляки Баришівського району, Київської області. Освіта вища, юридична. Став на захист нашої держави з липня 2014 року. Брав участь у бойових операціях у складі добровольчого батальйону «Шахтарськ», сотня Ісуса Христа – Мар'їнка, Піски, пройшов Іловайський котел, Широкине. У складі добровольчого батальйону «Свята Марія» оборона міста Маріуполь, Павлопіль, Чермалик. Пройшов пекло Маріуполя , «Азовсталь», полон. Псевдо «МОЛОТ». Загинув 13 червня 2023 року на Запорізькому напрямку. Похований у місті Києві на військовому цвинтарі. Нагороди: нагрудний знак «Козацький Хрест» 3-го ступеня; медаль «За звитягу та вірність»; нагрудний знак «Сектор–М»; «За оборону Маріуполя»; відзнака Президента України «За участь в АТО»; медаль «Ветеран війни» учасник бойових дій; нагрудний знак «За доблесну службу»; орден «За мужність» III ступеня; орден Богдана Хмельницького III ступеня.
САВРАСЬ Юрій Миколайович (04.08.1968 – 13.07.2023). Сержант командир відділення, водій 2 автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти батальйону логістики. Народився 4 серпня 1968 року на Херсонщині. Закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут. 24 лютого 2022 року став добровольцем. Воював: Мар’їнка, Авдіївка, Курахове. Загинув 13 липня 2023 року поблизу села Новомихайлівка Донецької області. Похований у селі Пристроми. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ГОЛУБ Валентин Сергійович (11.08.2004 – 16.09.2023). Проходив службу за контрактом стрільцем-помічником гранатометника, 3-го механізованого відділення, 1-го механізованого взводу, 2-ї механізованої роти, 2-го механізованого батальйону. Народився 11серпня 2004 року в селі Переяславське. Випускник Переяславської гімназії 2019 року. Воював біля села Андріївка Донецької області. Позивний «Райлі». Загинув 16 вересня 2023 року біля села Андріївка Донецької області. Похований у селі Переяславське.
ГОРДІЄНКО Володимир Васильович (16.01.1970 – 13.10.2023). Був стрільцем-помічником гранатометника 3-го механізованого відділення. Народився 16 січня 1970 року у селі Пристроми. Воював у Харківській області. Загинув 13 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Орлянка Куп’янського району Харківської області. Похований у селі Пристроми.
КРУТОВ Владислав Вікторович (25.10.1998 – 20.08.2023). Молодший сержант, командир аеромобільного відділення аеромобільної бригади. Народився 25 жовтня 1998 року в місті Красний Луч, нині Хрустальний Луганської області. Закінчив Київський технікум. 25 липня 2022 року пішов добровольцем. З боями пройшов Донеччину, Лиман, ліси біля Кремінної, визволяв Харківщину (Куп’янськ, Новоплатонівку). Загинув 20 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Похований у селі Семенівка.
ЛЬОДОВИЙ Валентин Олександрович (09.07.1990 – 23.01.2024). Служив кулеметником 3-го піхотного відділення 1-го піхотного взводу 3-ї піхотної роти. Народився 9 липня 1990 року у селі Переяславське. Закінчив Державний професійно-технічний навчальний заклад «Яготинський центр професійно-технічної освіти». 2 серпня 2023 року був мобілізований. Брав участь у бойових діях на території Донецької області. Загинув 23 січня 2024 року під час бойового завдання поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області. Похований у селі Переяславське.
ЧЕХУН Олександр Олександрович (09.11.1984 – 06.03.2024). Служив кулеметником 2-го стрілецького відділення 3-ї стрілецької роти. Народився 9 листопада 1984 року у м.Бориспіль, Київської області. Закінчив Семенівську ЗОШ. Був мобілізований 4 січня 2024 року. Брав участь у бойових діях на Донеччині. Загинув 6 березня 2024 року на Донеччині, в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району. Похований в Києві на Лісовому цвинтарі.
РУБАН Вадим Миколайович (18.04.1998 – 02.12.2023). Служив солдат майстер-номер обслуги 2 артилерійського дивізіону А4350 46 окремої аеромобільної бригади десантно - штурмових військ Збройних Сил України. Народився 18 квітня 1998 року у селі Пристроми. Закінчив Пристрімську ЗОШ у 2015 році. У 1918 році з відзнакою закінчив Золотоніський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету. 2018-2023 навчався у Харківському Державному біотехнологічному університеті. Отримав спеціальність Магістр ветеринарної медицини. Був мобілізований у перший день повномаштабного вторгнення 24.02.2022 р. Брав участь у бойових діях на Херсонському, Запоріжському напрямку, Бахмуті, Соледарі. Загинув 2 грудня 2023 року на Донеччині, в районі населеного пункту Костянтинівка. Похований в с.Пристроми. Нагороджений нарукавним знаком «Шлях Честі», медаллю «За Оборону України».
ЧЕЧЕТ Іван Іванович (14.01.1975 – 11.04.2024). Служив гранатометником 5-ї механізованої роти, 2-го механізованого батальйону. Народився 14 січня 1975 року на Житомирщині. Закінчив Березанський професійний ліцей. Був мобілізований в серпні місяці 2022 року. Брав участь у бойових діях на Донеччині. Загинув 11 квітня 2024 року на Донеччині, в районі населеного пункту Водяне Волноваського району. Похований в с. Пристроми.
ДЕНИСЮК Денис Ігорович (24.07.1988 – 11.04.2024). Служив командиром 3-го зенітного ракетного відділення, ракетного артилерійського дивізіону НГУ 12 бригади спеціального призначення «Азов». Народився 24 липня 1988 року на Хмельниччині у Красилові. Закінчив Студениківську ЗОШ. Став на захист країни з перших днів повномасштабного вторгнення. Брав участь у бойових діях на Донеччині, Запоріжжі, Луганській області. Псевдо «ДЕНВЕР». Загинув 11 квітня 2024 року на Донеччині, в районі населеного пункту Дронівка, Бахмутського району. Похований в с. Світанок.
ЛАРИЧЕВ Дмитро Олегович (10.06.1994 – 14.05.2024). Служив стрільцем-санітаром механізованого відділення 43 артилерійської бригади. Народився 10 червня 1994 року в селі Циблі на Переяславщині. Закінчив Студениківську ЗОШ. Був мобілізований з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув 14 травня 2024 року поблизу населеного пункту Степова Новоселівка, Куп'янського району Харківської області. Похований в с.Студеники.