Жителька Переяслава Ірина Філіпоненко має цікаве захоплення: плете дитячі іграшки та брелоки на сумочки. Познайомилася із нею на базарі, коли обирала подарунок для доньки моєї приятельки. Побачила й відразу вирішила, що це саме те, що потрібно. Поки я роздивлялася ляльки, зайчики, мишки, єдиноріжки, пані Ірина розповіда про своє захоплення історію для читачів Переяслав. City.
– Ірино, а як Ви зацікавилися такими іграшками?
– На виготовлення іграшок мене надихнула донька Юля. Якось попросила мене: "Ти ж умієш в’язати? Замість того, щоб прикрашати краї подушок, краще б вив’язала іграшку для онуки!" Довелося вчитися, бо нічого подібного доти я не вміла.
Знайшла на картинці зайчика і давай мудрувати: розпускала, знову в’язала. Так зробила першу іграшку. Онука Лілія була у захопленні, не знала, де його покласти й де примостити. Вона і спала із ним, і їла. Потім попросила, щоб я виготовила ще якусь іграшку. І так одну за одною я їй зробила, може, й сотню виробів: собачок, котиків, мишок, їжачків та ін.
– Які іграшки найчастіше купують?
– Популярними є маленькі іграшки-брелоки, які прикріплюють до дитячих рюкзачків та сумочок. Найбільше купують рибок, зайчиків і котиків. Мені подобається включати у роботу фантазію та творчість. Буває, починаєш в’язати якусь іграшку, й у процесі виникають думки: якось змінити її вигляд, додати незвичайну фурнітуру чи елементи декору. Такі вироби у мене не для продажу. Серед них Міккі-Маус, який є окрасою іграшок власної колекції. Не піднімається рука їх взяти на базар й просто продати.
– Робите іграшки на замовлення?
– Скажу чесно: не дуже люблю виконувати річ на замовлення. Бо тут усе обговорено: розмір, колір, вигляд виробу. а я ж казала, люблю фантазувати. Та бувають дуже цікаві замовлення, які за які беруся з охотою. На день рибалки в’язала рибок, на свято Нового року замовляли зайчиків, на День Святого Валентина — сердечка. Якось вив’язала жабок, які купила гостя із Німеччини, а жінка, яка проживає у Ірландії, купила у мене ляльку-українку. Потроху розкручуюся, але ще не так активно купують мої вироби, як би я того хотіла.
Лялька-українка поїхала до Ірландії
– Онука допоки Вашими іграшками бавилася?
– Я – щаслива бабуся, маю аж п’ять онуків! Старшому онуку п’ятнадцять років, він один нічого не просить йому зробити. Найменшій усього три місяці, то поки теж поки не просить, – щиро усміхається співрозмовниця. – Але я вже вив’язала їй брязкальця, і вона залюбки бавиться, майже не випускає із рук.
А ось мої троє дівчаток – Евеліна, Зоряна та Лілія – досі люблять, не встигаю вив’язувати та дарувати. Це і Губка Боб, і Пікачу й бджілки та жирафи. Дітвора для мене уже склала список того, що маю вив’язати.
Скажу вам так: зараз у магазинах дуже багато іграшок за різною ціною та на різні смаки. Однак найкраща та найулюбленіша для дитини буде та іграшка, яка виготовлена власноруч мамою чи бабусею, а найкраще, якщо й дитина брала участь у її виготовленні. Не передати якою радістю й дитячим щастям світяться очі онучок, коли отримують із моїх рук нові іграшки. Для мене це найбільше задоволення.
– Давно продаєте свої вироби?
– Із продаванням ціла історія! Моя мама вирощувала різні квіти: лілеї, хости та багато інших. Довго носила їх на базар, а згодом я перейняла її справу. Торгую квітами, а сама думаю: "Треба якось і іграшки винести, може хто купить? Не куплять, то хоч знатиму думку інших про моє хобі".
На початку весни цього року таки наважилася принести іграшки на базар. Квітки відразу виставила, а вироби лежать у сумці – потягну до них руку й відсмикую.
На середині базару, коли спродала половину лілей, набралася сміливості й поставила кілька іграшок біля себе на маленький стільчик. Вироби зацікавили тих, хто проходив повз. Їх брали до рук, розглядали, хвалили. Мої колеги по квітковому бізнесу були сповнені подиву:
– Ти в’яжеш таку красу й ніколи нам про це не розповідала? Яка ж ти молодчина!
Уже не пам’ятаю, чи продала того разу іграшку чи ні, але додому йшла переповнена радості й гордості за себе. Відтоді торгую двома товарами: квітами та іграшками.
Найчастіше замовляють саме таких вуханів
– Скільки йде часу на виготовлення одного виробу?
– Не можна наперед вирахувати час, який затрачую на свої іграшки. Бувало, що виріб був готовий за три години, а інколи йшло й два дні. Це залежить від розміру, фурнітури, яку використовую та від складності елементів. Коли в’язала жабок, то зіткнулася із тим, що не так просто вив’язати гачком їхні лапки, ротик та язичок. Поморочилася, щоб іграшка була «мов жива». Те ж саме було із мавпочкою, коли в’язала хвостик, ніжки та голівку. Інколи так затягує в’язання, що працюю й не піднімаю голови на годинник, думаю: "Ще вив’яжу лапку – й спати! Ні, ще одну лапку й потім на відпочинок". І так до пів третьої ночі!
Іграшки плету з бавовняних, напівбавовняних та плюшевих ниток, зараз є вибір у магазинах. Там же підбираю й деталі: носики, оченята, ротики, наповнювач іграшки та інші матеріали. Те, що купила, плюс робота — й у результаті ціна виробу виходить від 50 до 350 гривень.
Маю ще багато планів! Насамперед – сплести іграшкового гусака для своєї дамської сумочки. Така собі ексклюзивна жіноча прикраса. Далі – навчитися в’язати речі на машинці. І моя задушевна мрія – сплести таку ляльку, як у фірмових магазинах продають.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
