Траурний кортеж із тілом полеглого Героя Віталія Євтушенка в Переяславі зустрічали сьогодні, 11 вересня. Попрощатися з Воїном, низько вклонитися і подякувати за захист прийшло близько сотні жителів Переяславської громади, розповідає Переяслав.City.
Переяславець Євтушенко Віталій Володимирович народився 14 липня 1967 року. Закінчив ЗОШ № 1 (нині – гімназія № 1), здобув професійно-технічну освіту. До ЗСУ працював на ТОВ "Костал-Україна". У Збройних Силах України служив командиром 2 єгерського відділення 1 єгерського взводу 1 єгерської роти 3 єгерського батальйону 152-ї окремої механізованої бригади, був солдатом.
Життя Віталія Євтушенка обірвалося 1 вересня 2024 року. Йому було 57 років. Він виконував бойове завдання поблизу села Желанне Друге Покровського району на Донеччині.
Став на захист України Віталій цього року – у травні – розповіла Переяслав.City волонтерка Інна Марченко, зовиця Віталія (рідна сестра його дружини):
– Він встиг зробити лише півтора бойових виходи. Спочатку під Курськом – три доби був на позиціях. А тоді його підрозділ перевели на Покровський напрямок. І все… Другий вихід став останнім.
На цвинтарі Інна Марченко закликала всіх не бути байдужими і допомагати нашим захисникам
Чин похорону
Рідні Героя, друзі, сусіди, військові, знайомі та чужі люди сьогодні зібралися, аби віддати йому останню шану. На прощанні з Віталієм Євтушенком не було ні міського голови Вячеслава Саулка, ні його заступників. Як пояснила нам Інна Марченко, вона сама попросила їх не приходити.
Розпочався чин похорону біля родинного помешкання полеглого Воїна на вулиці Богдана Хмельницького. Далі – щира молитва, яку відслужили священники ПЦУ у храмі Воскресіння Христового.
Священник, звертаючись до учасників жалобної церемонії, зазначив: "Гірко, тяжко на серці... Немає слів утіхи для рідних... Час розлуки і час прощання – це завжди сльози і відчай. Але Господь говорить нам про те, що ми маємо вірувати не тільки в земне життя, але й у вічне. Віталій тепер буде нашим захисником на небі і в душах кожного з присутніх".
Священники заупокійну службу завершили виконанням "Плине кача" і траурна процесія пройшла центральною площею, а далі автомобілями до підготовленого Віталію місця вічного спочинку – на Заальтицьке кладовище.
Олександр Молоткін виступив від імені І відділу Бориспільського РТЦК і розповів присутнім, яким знав та пам'ятатиме Віталія: "Я сьогодні дивлюся на вас і бачу обличчя людей, які росли разом з ним, які будували плани на майбутнє життя, які любили Віталія. Любили за душевну щедрість, за доброту, за його завжди трохи іронічну посмішку, за те, що кількома словами він міг розвіяти наш смуток..."
Прапор, яким була накрита труна, як символ держави, якій служив Воїн Віталій Євтушенко, передали родині Героя.
Від імені всіх однокласників полеглого Воїна виступила однокласниця Тетяна:
– Віталій був не просто "душа класу". Він – його совість і ота справедливість, якої так не вистачає нам усім у житті. Він ніколи не сердився, бувало, трішки побурчить, а потім зробить так, як треба. Тьотя Маша, Віка, синочок – простіть нас. Простіть за те, що ми не змогли вберегти вашого сина, чоловіка, батька, нашого однокласника...
Присутні на прощанні однокласники підійшли до домовини і, взявшись за руки та схиливши у скорботі голови, дали клятву шанувати пам'ять про свого Віталія і завжди бути поруч з його родиною.
– Перед загибеллю Віталія він і його хлопці тримали ворога, – крізь сльози і відчай про останній день життя свого зятя розповіла присутнім Інна Марченко. – Коли Віталія тяжко поранило, хлопці несли його на руках три кілометри до евакопункту. Виносили пораненого... Намагалися врятувати...
Я мала за честь бути його родичкою. Я не встигла йому довезти допомогу, все те, що ми зібрали. У мене на серці тепер цей болючий тягар... Я не встигла...
У своїй промові волонтерка вкотре звернулася до всіх із закликом не бути байдужими, бо в країні війна і наші Захисники потребують підтримки:
– Я вас прошу, не проходьте повз: допомагайте, не забувайте сім'ї, в яких хлопці загинули. Просто не забувайте їх, тому що у них є тільки ми.
На Заальтицькому кладовищі з Віталієм попрощалися назавжди, поклали квіти, схилили голови під залпи військового салюту та виконання Державного Гімну.
У Захисника України залишилися мама Марія, дружина Вікторія та син Андрій.
"Люблю тебе безмежно, аж до зірок і назад"
«Мій. Мій. Мій. Дива не сталося. Не вірила до останнього, не вірила ніяким словам і документам. Впізнання по маленькому татуюванню на руці.
Ніщо не належить нам у цьому світі. Навіть повітря яке ми вдихаємо, ми маємо видихнути. Я не з тобою. Ти зі мною навіки. Люблю тебе безмежно, аж до зірок і назад», – написала 10 вересня на своїй сторінці дружина загиблого Воїна – Вікторія.
Вікторія Євтушенко – рідна сестра волонтерки Інни Марченко. 29 серпня Інна раділа, що зможе передати своєму зятеві тепловізор від Павла Вишнякова. Про це вона повідомила на своїй сторінці у фейсбуці. Але не встигла.
Інна не пробачить і не забуде... Помститися допоможуть друзі-військові. І як видно з дописів на сторінці волонтерки у фейсбуці, вони вже почали.
Рідна племінниця полеглого Воїна Олександра Гресь закарбувала в пам’яті про дядька найцінніші деталі про його вподобання та риси характеру. Спогадами поділилася зі своїми підписниками:
«В памʼяті про Тебе лише хороше… Віталік – це дійсно та Людина, про яку не має поганих згадок. Найсмачніша його кава, яку готував на піску, цікаві історії, класний музичний смак, позитив… Я завжди тішилася вашим обіймам з Віточкою. А наша поїздка в Одесу. Скільки пригод за той проміжок часу… З вами відчувався затишок та спокій… Обіймаю тебе та низько вклоняюся. Спасибі за наш спокій, наше майбутнє, ще зустрінемося…»
Схиляємо голови в жалобі, розділяємо біль непоправної втрати та приносимо щирі співчуття дружині та всім рідним.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
