Опитування до дня міста: яке ваше улюблене місце в Переяславі? ФОТО

— Нещодавно взяла участь у черговій великій конференції, ця була від Інституту демократії Пилипа Орлика. На медійних заходах різного масштабу останніми роками буваю досить часто. Нас знають і запрошують. Четвертий рік як редакторка видання, що переживає найскладніші часи у своїй майже сторічній історії, тримаю в полі зору тенденції та виклики інформаційної сфери. Завдяки цьому ми попри всі перепони розвиваємося і є прикладом та джерелом досвіду для роботи колег. Так ось, на кожній події, де збираються медійники з усієї України, зустрічаю знайомих. Хтось може забути назву нашого видання, але що я з Переяслава – знають усі. Бо щоразу про це наголошую і запрошую колег у гості. Дехто при нагоді заїжджає і я з радістю показую місто. І тоді я ним пишаюся, і хвастаюся, і стидаюся. Особливо, коли запитують про металеві «пальми» посеред центральної площі. Якщо про постамент від «дружби» маю цілу історію, то про урбаністичний декор – придуману мною версію. Мовляв, це теж пам’ятник – «нехорошим» попередникам теперішньої влади. Інакше чому б їх стільки років не прибрати, або ж уже прикрасити квітами? Хоча б чорнобривцями. Переяслав я дуже люблю. Ми пишемо про нього, досліджуємо і платимо податки, аби місту було за що розвиватися. Навіть якщо влада нас недолюблює. Та чиновники – змінна величина, а місто наше – вічне!

– Центральна площа. Майже щодня після роботи ми з моєю дівчиною Настею та друзями там збираємося: п’ємо каву, спілкуємося, пригощаємо дівчат морозивом. Потім катаємося на скутерах та самокатах. Ще люблю відпочивати біля річки – це такий собі релакс після трудового дня.

– Кімната у музеї Заповіту Тараса Шевченка, де він написав це своє послання. Для мене вона віднедавна стала найулюбленішим місцем. Відчуваю цілющу атмосферу цього приміщення. Проводжу свої літературні дослідження там, де творив геній, і відчуваю, як додається сил.

– Музей просто неба. Там особлива атмосфера, де не просто відпочиваєш, а й дізнаєшся багато нового та корисного для себе. Намагаюся щомісяця там побувати, ніколи не пропускаю жодного свята та заходу, які там проводяться.

– Річки Альта та Трубіж. На березі Альти зробив невеличкий місточок, щоб зручніше ловити рибу, й разом із сином Максимом проводимо там вільний час. Купаємося, годуємо качок та лебедів. Птахи стали вже ручними й не тікають, коли їх годуємо: беруть прямо з долонь крихти хліба, кукурудзу та маленьку рибку, якщо в нас була успішна риболовля.

– Кафе «Пектораль». Там смачна випічка, хороша кава, культурне обслуговування. А ще загалом комфортна атмосфера і стильний інтер’єр, де приємно проводити ділові зустрічі. Тому їх призначаю саме там. Інколи просто заходжу туди, щоб випити чашечку чаю чи кави і почуватися по-домашньому затишно.

– Музей просто неба. Наша вся сім’я його любить. Там багато старовинних будівель: церква, школа, сільські хати у дворах, як і було колись. А ще красива природа, якою можна милуватися протягом дня, біля озерця з рибками приємно відпочити. Якщо до нас приїздять гості, то разом із ними там проводимо весь день.

– Фонтан біля собору і стадіон «Колос» (офіційно називається ім. В. Лобановського – ред.). Біля фонтану затишно, спокійна атмосфера. Милуюся струменями води, знаходжу задоволення у тиші, відпочиваю й насолоджуюся природою. На стадіон часто ходжу: коли вечоріє, й на небо виходять перші зорі, сиджу й мрію про щось приємне. Є у нічній тиші якась магія. Можу так просидіти досить довго.

– Таке місце не одне. Люблю кататися на велосипеді, все місто об’їздив і знаю в ньому кожну доріжку. Посидіти з друзями у кафе «Булка» та у парку Тараса Шевченка, де облаштовано простір для молоді, за компанію з другом полюбуватися фонтаном – теж класно.

– Два парки в середмісті – імені Григорія Сковороди та Тараса Шевченка. Приємно вечірньої пори пройтися вулицею Богдана Хмельницького від вокзалу до Критого ринку. На цій частині зробили тротуари, покращили благоустрій і вона має вигляд європейської. Ще люблю Музей просто неба. Коли працював там, то відчував, що там чистіше повітря ніж у місті, а тепер більше звертаю увагу на красу давнього села. Раніше любив відпочивати біля лісового озера, але згодом змінилися обставини й там бувати неможливо.

– Музей просто неба. Ходимо туди разом з онучкою Соломією на всі свята, та й без свят також. Давно відвідуємо цей музей, але щоразу знаходимо для себе щось нове та цікаве. Особливо подобається відвідувати там тематичні музеї: транспорту, пошти, хліба, школи, найбільше часу проводимо на базарній площі.

– Кафе біля маленького ЕКОмаркету. Я там люблю пити каву з товаришами. Також часто збираємося з друзями на території університету. Це дві зони відпочинку, де ми, молоді хлопці, комфортно себе почуваємо, спілкуємося та проводимо вільний час.

– Університетський стадіон. Там люблю бігати з дівчатами, гратися у різні спортивні ігри, а якщо батьки дадуть гроші на морозиво, там недалеко є магазинчик, то це – найкращий для мене день!