«Я вірю, що любов і добро переможуть, тому при кожній нагоді творю хороші справи і знаю, що вони знайдуть відгук у людській душі і Всесвіті», – так каже переяславка Любов Онопрієнко – лідерка, яка де б не перебувала, мотивує інших робити важливі справи в найскладніші для України часи. Про свій новий проєкт – Центр спільнотворення «Любомир», його появу і місію, розповіла Переяслав.City.
Надбання років – друзі та подруги по всьому світу
Пані Любов укотре приїхала на кілька тижнів з Франції, де отримала притулок на початку повномасштабної війни. Там згуртувала жінок, які, як і вона, через війну покинули рідні місця нашої країни, які налагодили активну співпрацю з місцевою діаспорою українців та українок, збирають допомогу, проводять акції на підтримку України.
Влітку цього року проводили українські вечори в Мексиці з донькою Наталією. Туди її з двома донечками запросили в перші дні російського наступу на Київ і дали прихисток давні друзі. Нині Наталія в Мехіко реалізує міжнародний проект «Сила нації: українські жінки між війною та екзилем», гуртуючи довкола нього тих, хто в різні часи і з різних причин потрапили за океан. Зараз їх об’єднує біль війни в Україні. І про свою державу з віковічними культурними надбаннями вони розповідають за океаном.
Любов Онопрієнко з донькою Наталею на Марші миру у Мехіко
Благодійний ярмарок від українців у Франції
Любов Онопрієнко на благодійному ярмарку у Франції
– Один із бонусів понад двадцятирічної моєї роботи як керівниці центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді – це велика кількість подруг, друзів і знайомих не тільки по всій Україні, а й за кордоном.
Ще в 90-х роках ми створили на Переяславщині перший волонтерський загін учнівської молоді «Оріон». Був дуже потужним, проводили масштабні заходи обласного і всеукраїнського рівня. Тоді в нас було багато і міжнародних волонтерських обмінів, ці контакти ми підтримували. А коли почалася повномасштабна війна, російські війська обстрілювали Бучу, Ірпінь, околиці Вишгорода, де жили діти, нам зразу ж почали телефонувати закордонні друзі і запрошувати до себе, – пригадує Любов Михайлівна.
Вибір на початку війни – безпека для найближчих
…З їхнього десятиповерхового будинку у Переяславі за кілька днів після 24 лютого 2022 року виїхала більшість мешканців/мешканок. Хто в ближні села до рідні, хто на Захід України попрямував, а хто й за кордон. У будинку світла не було, ліфт не працював, Любов Михайлівна спускалася зі своїм песиком в укриття східцями з дев'ятого поверху. Порожнечу вечірнього міста розривав пронизливий звук сирени повітряної тривоги…
Волонтерський актив центру "Любомир"
– Тоді ледь не щогодини мені телефонували знайомі, найбільше – дівчата і хлопці з інвалідністю з нашої спільноти: Ніна з Сашею, Артем, Інна, ще один Саша, – пригадує ті перші дні великої війни. – Це найактивніші волонтери і волонтерки нашої Київської обласної організації ГО «Всеукраїнська організація «Союз осіб з інвалідністю України», якою я керую. Вони тривожилися, що їм робити, чи варто виїжджати і як? Чим вони можуть бути корисними в такий час? Для них було важливо чути, що я на місці, підтримаю їх за потреби.
Я була для них соломинкою, за яку вони емоційно трималися. Хоча мені теж було страшно від кожної новини про окупацію Київщини, жорстокі бої і загибель наших хлопців – про все це телефоном мені розповідали знайомі.
Водночас Наталія зі своїми дівчатками та невісткою встигли виїхати з-під Києва, перебували в Польщі. Їх кликали у Францію, в Іспанію, США, Мексику. Донька вагалася і просила, щоб мама їхала до неї, бо переймалася і за її безпеку, і потребувала її підтримки. Пані Любов тоді обрала своїх дітей, яким була потрібна поряд. Вирішила вдома нагальні питання рідних та підопічних своєї організації й у березні 2022 року вирушила за кордон.
Жінки родини Онопрієнків – від найстаршої до наймолодшої: ще всі в Україні. Фото 2020 р.
Зберегти "місце сили" для нових справ
Відтоді Любов Онопрієнко останні майже три роки живе на три країни: багато часу проводить у Франції, іноді (коли звідти запрошують благодійники) літає в Мексику – скрізь влаштовує з однодумцями і однодумицями акції: марші миру, фестивалі дружби, вечори української культури, спільні молитви за Україну. І регулярно повертається в Переяслав, бо тут, окрім рідних і друзів, у неї черговий власний волонтерський проєкт, її нова ідея вже воєнної доби – центр спільнотворення «Любомир».
Центр "Любомир" запрошує!
Центр "Любомир" запрошує!
Офіційно центр презентували в липні 2023 року. Він розміщується в старій будівлі в середмісті Переяслава. Будинок – колишнє житло священника Троїцького храму, що поряд. Там понад двадцять років працював Центр соціальних служб, який очолювала Онопрієнко. Коли служба переїхала, в приміщенні зорганізувалася волонтерська ініціатива «Просвітницький центр». Та міська рада вирішила неприглядну будівлю знести, щоправда, спочатку виставили на аукціон з оренди як комунальне майно. Тоді Любов Онопрієнко подала заявку і оформила оренду за власні кошти.
– Так склалися умови, інших варіантів врятувати будівлю не було. А це – місце сили, творення, натхнення. Її не можна просто так взяти і знести, бо це частинка історії і надбання волонтерської роботи кількох поколінь молодих людей Переяславщини.
У мене є задум розгорнути тут різнобічну діяльність на розвиток просвітництва, відродження народних традицій, збереження знань про родоводи, нашого локального культурного надбання, аби передавати це все дітям. Бо нині це надважливо. Я водночас надихаюся завзяттям молодих, які, вірю, продовжуватимуть справу нашого центру «Любомир».
У центрі "Любомир" часто проводяться заходи для дітей та молоді, зустрічі з митцями, мисткинями, народними майстрами та майстринями
У центрі "Любомир" часто проводяться заходи для дітей та молоді, зустрічі з митцями, мисткинями, народними майстрами та майстринями
Волонтерка каже, що насправді потребу в такому центрі мають і її підопічні з інвалідністю. Таких, на жаль, через війну буде ще більше – людей, які шукатимуть, окрім іншого, ще й психологічної підтримки, юридичної консультації, просто розради, щоб прийти туди, де зможуть невимушено поспілкуватися з рівними собі і проговорити схожі болі та проблеми.
– Я прагну тут якнайчастіше збирати і дітей, молодь, передавати їм знання, уміння, формувати з них нових лідерів, які так само, як і я, любитимуть свою країну, її історію, культуру і стануть амбасадорами її відновлення після нашої перемоги, – оптимістично заявляє Любов Михайлівна.
У центрі "Любомир" часто проводяться заходи для дітей та молоді, зустрічі з митцями, мисткинями, народними майстрами та майстринями
Лідерство формується з дитинства
Обставини склалися так, що наразі волонтерка не має постійної роботи, здоров’я сильно підкачало, родинні клопоти. Зрештою, тривоги війни. Здавалося б, що на цьому етапі можна відійти від громадської роботи і подбати про себе. Тим паче, що є можливість, хай і тимчасово, перебувати у Франції, де вже облаштоване розмірене життя. Де могла б і надалі проводити там патріотичні акції, презентувати українську кухню і збирати волонтерську допомогу сюди, в Україну.
Любов Онопрієнко з волонтерами і волонетарками у Франції
Та все це – не про неї. Щоразу, повертаючись в Україну на тиждень чи на три, пані Любов неодмінно організовує якісь заходи:
– Це через мою завзятість і неспокій душі. Лідерство ж формується і виховується з дитинства. Моя небайдужість, справедливість, добро – це з родини. У шкільні роки я була комсоргом, організаторкою всіх культурних заходів, гуртувала команди для різних подій. Не просто навчалася, а була в центрі всього життя школи. І це надихало, давало енергію, поштовх для розвитку.
Це стало стилем мого життя: вести людей за собою, причому, не силою влади, а натхненням і переконанням. Саме так я виховала своїх двох дітей, які стали теж волонтерами по життю. З такими ідеями нині приходять у наш центр однодумці й однодумниці, причому, різного віку. І я це дуже ціную. Ціную і надихаюся завзяттям молодих, бо і сама в них багато чому вчуся.
У центрі "Любомир" проводяться заходи для різних вікових категорій учасників і учасниць
Любов Михайлівна згадує моменти свого суспільно активного життя: роботу депутаткою районної ради, успішно пройдений конкурс і роботу на посаді заступниці голови райдержадміністрації, виборчі перегони на посаду голови сільської громади, згодом, восени 2020 року, – на міського голову Переяслава.
– Я не виграла ці вибори, але отримала від них багато – неоціненний досвід. Як кажуть: все, що мене не зламало, зробило сильнішою, – каже Любов Онопрієнко.
«Любомир» надихає Любомира
Центр спільнотворення має власний символ-оберіг – це велика лялька Любомира, яку виготовила і подарувала київська майстриня Світлана Зброй.
У центрі "Любомир" часто проводяться заходи для дітей та молоді, зустрічі з митцями, мисткинями, народними майстрами та майстринями і завжди поряд лялька Любомира
Важливим завдання центру «Любомир» його засновниця і лідерка ставить відроджувати народні українські традиції, переносити фольклорно-етнографічні звичаї зі сцени в реальне життя, привносити культуру народного побуту в наше сьогодення і передавати цей скарб молодому поколінню.
Власне, це все те, що сповідувала Любов Онопрієнко і раніше, але у своїй діяльності втілювала це в інших форматах популяризації етнокультури. Наприклад, у січні 2022 року започаткували в Переяславі і провели перший регіональний захід «Коляда Fest». А вже у 2023 році продовжили активні проєкти цього напрямку під брендом «Любомиру». Спочатку долучилися до міського заходу колег «Голос кобзарів», затим у Чопилках на Переяславщині разом відзначили свято Маковія у козацькому храмі Святого Миколая, запросили на цю подію і воїнів, які на той час перебували на ротації.
Коляда Фест
Учасниці ансамблю "Злагода" часто долучаються до заходів у "Любомирі"
Згодом Любов Онопрієнко повезла аматорський колектив народної пісні «Злагода» у Київ. Там провели благодійну «Пісенну толоку» – артистки подарували киянам частинку своєї автентичної культури, разом співали пісень, плели маскувальну сітку, збирали донати на ЗСУ. Так і дотепер поєднують свої дві місії – допомагати нашим захисникам та захисницям на фронті і берегти національну спадщину.
– За два роки, поки триває повномасштабна війна, ми вже провели багато різних заходів. І щоразу їх «учасницею» є лялька Любомира. Я її возила у Францію, Польщу, навіть у Мехико на Марш Миру. Вона подорожує світом і, як акумулятор, збирає від різних людей тільки добро і позитив. І саме цей її енергетичний заряд надихатиме нас тут, притягуватиме хороших людей, удачу на важливі справи центру «Любомир».
Знаю, що комусь такі ритуали можуть видатися смішними, наївними чи й безглуздими. Але зараз нам дуже важливо мати і такі візуальні образи-опори для життєстійкості. Для перемоги. Для сил на відбудову України, – впевнена Любов Онопрієнко.
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
