У Переяславі є кілька будених базарчиків, де можна купити домашні овочі, фрукти, молоко чи консервацію. Продавці вуличної торгівлі – переважно люди пенсійного віку. Кажуть, що торгувати отак їх змушує тяжке життя – не вистачає мізерної пенсії на ліки, продукти, комунальні послуги. Із жінками, які за будь-якої погоди виходять на своє місце і пропонують перехожим "домашнє", поспілкувалася кореспондентка Переяслав.City.
Базарчик навпроти "Критого ринку"
Пані Валентина виносить свій товар на торговий "п’ятачок" у середмісті, що навпроти "Критого ринку". Ні вона, ні жінки, які торгують біля неї поряд, фотографуватися навідріз відмовляються. Але про свою торгівлю розповіла таке:
— Мені 74 роки, маю 37 років трудового стажу, а пенсія – усього три вісімсот. На ці гроші не проживеш, тому почала виносити на продаж усе, що виростила на городі. Є перець, буряки, морква, корінь селери та петрушки, кілька пучечків зелені, зілля. Прошу недорого: за головку часнику – 10 гривень, за купку буряків – 15 гривень, за пучечок зелені – 20 гривень. На шматок хліба з молоком зароблю – і то добре! Буває, що нічого не продам, то складаю товар на велосипед і прямую додому.
Базарчик біля малого ЕКОмаркету
Нехитрий домашній товар пенсіонерок
Поки говоримо з пані Валентиною, до неї підходять покупчині.
— У мене маленька дитина, надовго її не залишу, щоб поїхати на базар, – каже Тетяна Петрівна. – А сюди близенько – "вискочила" купити дещо: яблучка домашні взяла, кріп та часничину. Я тут часто купую і молоко та картоплю. Цим бабусям довіряю більше ніж магазинам, та й ціни у них нижчі.
— Ноги уже в мене слабі, до базару не дійду, а хочеться домашнього, – каже пані Софія. – Часто купую саме тут овочі: огірки, моркву, буряки та картоплю. Дуже зручно, що є такий базарчик біля багатоповерхівок. Я ось вийшла – поряд продукти із городу взяла, і мені добре, і їм, – вказує на продавчинь.
На Спаській Леваді – міні базарчик
Біля магазину "Спаська Левада" у будні теж є крихітний базарчик. Там також жінки у віці виносять продати те, що уродило на їхньому городі. Кажуть: "Мусимо торгувати, бо треба за щось жити".
Пані Ольга зізнається, що давно не працює, але пенсії не вистачає, ледве зводить кінці із кінцями. Перед нею на картонній підстилці та мішковині купки овочів: п'ять цибулин, кілька морквин, бурячок, часничина...
— Це в мене тут зважено ось кіло картоплі, кіло сушених фруктів – по двадцять гривень правлю, – розказує про свій товар. – Тут три стакани квасолі – проситиму, може по 15 гривень, може й дешевше, як братимуть. Слаба тут торгівля: дивляться та й проходять мимо, коли-не коли хтось щось купить. Але й за те спасибі...
"Якби на хліб уторгувати"
Катерина Петрівна виносить ще й домашні квіти
Перед Катериною Петрівною товару більше, розповідає, що принесла лишки урожаю із городу та саду, ще й квіти має:
— Може, пощастить хоч щось продати. За кілограм помідорів прошу 40 гривень, за огірочки – 50 гривень. Наступного разу винесу вже й хризантеми, бо сьогодні ось тільки маленькі хатні троянди. Якби мала за що жити, то хіба б отут сиділа?
Пані Ніна приходить сюди торгувати нечасто, виносить на продаж переважно городину:
— У 85 років хіба можна так важко працювати, як оце я? Висиджу день, а вторгую коли 40 гривень, а коли й менше, а пощастить, то й більше. Піду до магазину, куплю цукру та хліба, а на олію уже й не вистачить.
На "Даринку" в будень не людно
На торгових полицях на території "Даринку" красиво розклала свій широкий асортимент добротних овочів, консервації Ніна Заріцька із села Харківці. Розповідає, що тут, усередині базару, із вівторка по суботу продавців зовсім мало, та й покупці заходять не так часто:
— Торгую я взагалі вже близько 20 років. Але то ковід, тепер війна – базари стали зовсім слабі. Оце зі мною тут щотижня торгують усього три продавчині, вони теж пропонують овочі та фрукти. Тут покупців мало, то я і прошу недорого: за кіло помідорів – 40 гривень, за кіло звичайної цибулі – 25, а синя по 40 гривень, перець – 35 гривень. Гляньте ж, який хороший товар маю, а віддаю, можна сказати, що майже даром.
У робочі дні у середині базару торгує 4 продавчині
"Тут торгують люди, які виживають"
Найпопулярнішим серед переяславців і найжвавішим у будень є базарчик на вокзалі. Тут прохідне місце, як кажуть продавці, бо "перевертається" протягом дня багато людей, поряд АТБ, куди прямує нескінченний потік перехожих – зручне місце для торгівлі.
Підходжу до продавчині молоком Наталі й запитую:
— Не гонять?
Та знизує плечима:
— Поки ні, але ходять чутки, що коли добудують тротуар, то нам тут не буде місця.
Варвара Іллівна
Варвара Іллівна винесла яблука, перець, баклажани та груші:
— Дуже люблю працювати на землі, тому саджаю усього багато. Цього року добре доглядала, тому й уродили овочі, садовина. Винесла дещо на продаж, щоб за уторговані гроші купити крупи, олію та борошна. Нам дорікають, що ми не платимо "містове", але з чого ж його заплатити? Як уторгую за день двадцять-тридцять гривень, то ото й усе.
Галина Ігорівна розповідає про себе:
— Виношу товару небагато, намагаюся брати усього потроху, щоб був гарний асортимент. Це яблука, айва, зелень та по кілограму овочів. Погані нині торги – часто несу усе додому. Але знаєте, вийшла тут, постояла, хоч на людей подивилася, поговорила з такими, як сама, і то вже легше стає.
На цьому базарчику серед продавців є і чоловіки.
— У мене усього 2700 пенсії, хоча стаж роботи солідний. І як тепер жити? – розводить руками пан Володимир. – Тому й вийшов сюди, щоб продати домашні овочі. Та ось уже пів дня тут базарую, а прибутку немає.
Пан Василь виходить на базар нечасто. Перед ним два десятки яєць, купки овочів:
— Виживаємо, як можемо. У молодості важко працювали, а пенсія така, що ні продукти купити, ні за комуналку заплатити.
Микола Павлович продає табак
Поміж продавців домашньої городини та садовини Микола Павлович торгує табаком:
— У неділю я продаю усередині базару, а по буднях маю оце тут "насижене" місце. Маю вже постійних покупців, бо мій табак дешевший за сигарети, на чому й тримаюся. Що вторгую, то йде на ліки та хліб. Подивіться – тут стоять люди, які просто виживають. Хто що продає? Купку моркви, десяток яєць, кілограм помідорів чи огірків. Сам не з’їсть, а несе сюди, щоб уторгувати гроші на комуналку...
Щоб «підтримати» кількох бабусь, отоварююся помідорами, перцем та огірками. Поряд такі ж покупці, як і я.
— Я постійно купую продукти у цих бабусь, – каже Руслан Пиріг, представляється як професор, академік Академії наук України. – Тут хороший вибір домашньої продукції, усе смачне та якісне. Найчастіше купую домашні пиріжки й смакую ними із задоволенням.
Ганна Іванівна, лікарка з Києва:
— Часто буваю у Переяславі, бо тут проживає моя донька. Як їду додому, то купую на базарчику ягоди та фрукти. Навіть коли нічого не потрібно, то не можу пройти мимо цих жінок, які усе життя працювали й повинні виходити на базар, щоб щось продати. Купую 5-6 яблук чи груш. Якось купила аж відро вишень, хоча мені вони не були потрібні, просто жаль було стареньку. Мало не розплакалася, як та, отримавши гроші, сказала мені: "Піду куплю пампушок, бо давно такого не їла".
Усі, із ким цього дня спілкувалися, – реальні люди, які просто не хотіли називати своїх прізвищ. Та свої невеличкі історії вони переповідали із гіркотою в голосі і болем у серці.
Коли будете проходити біля таких невеличких базарчиків, то не минайте, купіть щось у цих людей, підтримайте стареньких!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
