У Музеї Заповіту Т.Г. Шевченка експонується виставка «Український портрет» (художні роботи Катерини Білетіної), де представлено картини з серій «Херсонський щоденник», «Український портрет», «Переяславське натхнення» та роботи з зображенням квітів. 5 жовтня відбулася творча зустріч із мисткинею, а наступного дня один із залів музею перетворився на справжню мистецьку студію – пані Катерина проводила майстер-клас для студентів університету та учнів художньої школи. На заході побував і Переяслав.City.
Катерина Білетіна – членкиня творчого об’єднання «Новий реалізм», лауреатка живописного конкурсу «Кращий художник 2019», нагороджена почесним орденом «За розбудову України» у номінації «За розвиток мистецтва» у 2020 р. Художниця відома серед поціновувачів сучасного мистецтва насамперед як чудова портретистка. Проте вона працює і в інших жанрах живопису – є авторкою прекрасних пейзажів та жанрових картин, а також ілюструє книги, зокрема, Лесі Ворониної, Ірен Роздобудько, Зірки Мензатюк. Її твори експонуються на численних виставках в Україні та за кордоном, є окрасою багатьох приватних колекцій в усьому світі.
Мисткиня працювала ілюстраторкою в культовому дитячому журналі «Соняшник», де головним редактором була Леся Воронина – письменниця, радіоведуча, полум’яна українська патріотка. Знайомство з нею призвело Катерину Білетіну до щирого захоплення українською етнічною культурою. Так на світ з’явився дивовижний проєкт – «Український портрет» (започаткований у 2004 р. і триває нині, нараховує понад 200 робіт): серія портретів сучасних українських жінок та дівчат у традиційних костюмах, притаманних різним регіонам України кін. ХІХ – поч. ХХ ст., а також були створені портрети-реконструкції «Молода Леся Українка», «Молодий Іван Франко», «Портрет Романа Шухевича», портрет Президента України Віктора Ющенка «Президент у вишиванці». 2016 року у видавництві «Родовід» вийшла її книжка «Беззахисність перед красою» – альбом реконструкцій народного одягу з різних куточків України, де кожен образ художниця теж писала з наших сучасників.
– Я народилася в Свердловську (зараз Єкатеринбург). Невдовзі наша сім`я переїхала до Херсону, – каже пані Катерина. – Коли мені виповнилося 17 років, я вступила до знаменитого Одеського художнього училища (зараз – Одеський художній фаховий коледж імені Митрофана Грекова). Навчалася у Віталія Алікберова рисунку дуже ґрунтовно, потім здобула магістерську освіту в столичній НАОМА (Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури). У процесі навчання я отримала дуже серйозну школу. Завжди захоплювалася реалістичним малюванням, адже, на мою думку, мова реалізму є найбільш зрозумілою та доступною для глядача. Я багато подорожую, бо мені хочеться спілкуватися з людьми, бачити їхні обличчя, чути їхню мову, черпати натхнення в їхніх образах.
– Хтось у сім`ї займався малюванням?
– Так, батько. Він малював як аматор, копіював так званих пересувних художників, зокрема, Перова, Шишкіна. Він дуже любив природу, часто її зображував у пейзажних роботах. І окремо слід сказати про мою бабусю по материнській лінії, яка мала феноменальний мистецький талант, була завзятою та енергійною. Мені здається, що найбільше за характером і темпераментом я подібна до неї.
– На Ваших картинах зображені реальні жінки та дівчата, є і переяславки. Що Вас спонукає писати портрет саме цієї людини?
– Перш за все – харизма, внутрішнє сяйво, яке випромінює особистість. Я завжди це дуже гостро відчувала з дитинства. Трапляються обличчя, які просто засліплюють, людська внутрішня потужна енергія, яка ледь не збиває з ніг. Я впевнена, що саме ця внутрішня наповненість і визначає красу зовнішню. Іноді людина зовні може бути геть непоказною, з невиразними рисами, але в неї всередині є «вогник», який я бачу як художник, і намагаюся перенести те, що я бачу, на полотно. Для мене це завжди надзвичайно цікаво.
Наприклад, зараз я викладаю на художньо-графічному факультеті Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського., в нас є натурник Богдан. Він – дивак. Але він дуже уважний, старається правильно позувати, так би мовити, постійний натурник, це професійний термін. І ось коли я, людина там нова, його посадила на «постановку», щоб малювати, то стільки побачила в ньому краси! Прихованої, непомітної на перший погляд… Він дивний, він у татуюваннях, він якийсь занедбаний, але вдивляєшся – і бачиш ось цю гармонію, це внутрішнє світло, глибинну красу людської душі… І дивуєшся невідповідності, і захоплюєшся нею, і пишеш, і намагаєшся передати це тим, хто буде дивитися на картину…
– Ви не вперше в Переяславі? Я пам’ятаю, що вже був виставковий проєкт із Вашою участю.
– Вперше. Моя виставка у вас була онлайн ще перед війною. А в 2021 році я брала участь у груповій виставці, коли влаштовували пленер у Переяславі. Знаєте, я об’їздила всю Україну, маю з чим порівнювати, але Переяслав – поза конкуренцією. Це місто просто мене вразило. Я навіть планую собі творчу відпустку на пару тижнів спеціально, щоб приїхати сюди, надихатися, спілкуватися, малювати, бо я бачу тут невичерпні джерела для творчого натхнення, – посміхається художниця.
Зала музею вся заставлена мольбертами, адже бажаючих узяти участь у такому майстер-класі багато. Пані Катерина – щира, привітна, відкрита, ніякої «зірковості», залюбки фотографується, спілкується з Романом Мотузком, Олександром Сусем, співробітниками музею, підходить до кожної дитини, щось підправляє, щось показує, радить, стає сама за мольберт. Музейники кажуть, що давно на заходах не було такої теплої, дружньої атмосфери.
А на її портрети не можна надивитися. Хочеться прийти у виставкову залу музею, і сидіти тут цілий день, вдивляючись у зображені вродливі обличчя, проникливі погляди, розкішні традиційні строї. А ось і колежанки на портретах – задумлива синьоока «Катерина» (Катерина Нагайко), «Оксана» з посмішкою Джоконди (Оксана Степанова). Художниця, як цього і прагне, зображує насамперед душу людини так, як її бачить і відчуває. Мабуть, у цьому і полягає секрет дивовижної привабливості її робіт.
Узагалі термін експонування виставки закінчився. Але відвідувачі «на Білетіну» йдуть і йдуть, тож мисткиня погодилася залишити свої картини в експозиції музею до 1 листопада 2024 року.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
