Продовжуємо серію публікацій, які можна умовно назвати «скарби маминого серванту». У попередніх дописах Переяслав.City розповідали про гарні, але непрактичні лікерні набори «Рибки» та кавові сервізи, які купували «для краси», а не для того, щоб ними користуватися. Сьогодні історія про ще один «парадний» посуд радянської епохи.
Символ достатку і престижу
Це розповідь про кришталь – один із символів достатку і престижу радянської сім`ї. І його куди частіше ставили на стіл, аніж лікерні "рибки" чи мініатюрні кавові чашечки. Принаймні новорічне шампанське пили неодмінно з кришталевих бокалів.
На виробництвах радянських часів до кришталю додавали рівно 24 відсотки свинцю. Саме такий його вміст забезпечував неперевершену красу та високу міцність виробів: гру світла в різьблених гранях, ідеальний блиск поверхні, а також дивовижну мелодію, яку можна почути, якщо злегка постукати по фужеру або вазі.
Існують такі різновиди кришталю:
- гірський (він же кварц),
- свинцевий – скло з домішкою оксиду свинцю,
- барієвий – із домішкою барію, свинець у такому разі відсутній,
- знаменитий богемський – особливий, до складу якого включене кальцієве скло.
Неперевершеною красою відрізняється кольоровий кришталь, який, до речі, коштує дорожче за безколірний. Щоб отримати синій відтінок, використовують кобальт, червоний – кадмій, рожевий – кремній. Для отримання зеленого кольору домішують оксид міді, а при додаванні оксиду марганцю виходить вишуканий фіолетовий.
У часи імперської росії для фарбування кришталю в червоний колір використовували оксид урану та колоїдне золото. Звичайно, це впливало на вартість виробів – вони були дуже дорогими, доступними лише представникам аристократії. Також кришталь, крім кольору, оздоблюється гравіюванням – матовим неглибоким малюнком, та грануванням.
Для отримання кришталю виплавляють шихту – суміш поташу та піску з додаванням оксиду свинцю. Саме останній компонент і відрізняє кришталь від звичайного скла. Сировину плавлять у спеціальних печах при температурі понад 1 500 градусів.
Маса дуже швидко застигає, тому працювати слід максимально оперативно. Як правило, до роботи стають одразу кілька чоловік – видувальники, наборщики, пресувальники. А потім ще триває цілий цикл робіт по випалюванню виробів, їх шліфуванню, гравіюванню, обробці кислотами та ін.
Загалом перед тим, як опинитися на магазинному прилавку, красиві різьблені вази, келихи чи цукерниці проходять досить довгий і непростий шлях. Саме тому кришталеві вироби ніколи не були дешевими.
"Стоїть без діла і викинути шкода"
І знову я звертаюся до колежанок, цікавлюся, чи є у них кришталеві вироби, як часто ними користувалися, яка їхня доля на сьогоднішній день.
Тетяна:
– Кришталь був дуже популярним років тридцять-сорок тому, та він і зараз гарно виглядає на святковому столі, «багато», так би мовити. Я з першої зарплати купила собі гарну кришталеву вазу, а потім, коли була можливість, купувала різний посуд – різноманітні креманки, вазочки, чарочки, салатниці. Чарками та салатницями користуюся й досі.
Різьблені візерунки переливаються під світлом усіма барвами веселки, посуд сам по собі досить важкий, товстостінний, «солідний». Я працювала на «Київприладі» свого часу, зарплата дозволяла, тож купувала кришталь у Києві, їздила спеціально по нього. У переяславських магазинах простим людям купити щось путнє було неможливо, все було тільки «по блату».
Ольга:
– У мене теж залишилося з радянських часів багато кришталю. Особливо я любила «лодії» – видовжені салатниці з різьбленим геометричним візерунком, і намагалася їх купувати, більші і менші. Користувалася ними на свята, ставила у стінку – це було і гарно, і престижно.
А тепер кришталь ніби і не модний, а викинути рука не підіймається: вази, цукерниці, таці, келихи, попільниці, менажниці, все таке гарне, та й ностальгія… Це ж свідки того щасливого часу, коли я була молодою, і всі були живими… Хотіла племінниці віддати, та молодим він уже не потрібний. А шкода – цей посуд ошатний, святковий, я б сказала, урочистий, і є справжньою окрасою будь-якого застілля.
Ми, старше покоління, ще пам’ятаємо, що колись такі речі були одними з кращих подарунків. Як правило, їх дарували чи на ювілеї, чи коли проводжали на заслужений відпочинок, чи з нагоди якихось урочистостей тощо. А ще вважалося удачею, коли вдавалося «дістати» гарну кришталеву вазу чи цукерницю синього, червоного або навіть рожевого кольору.
Марина:
– Я теж, коли почала самостійно заробляти гроші, купила собі кришталеву цукерницю. Вона така гарна, різьблена, витончена, «сяюча», і досі в мене збереглася. Пізніше, які в усіх, у моїй кришталевій «колекції» з’явилися келишки і салатниці. Але я вже застала той період, коли кришталь вийшов із моди, і його замінило скло – той же практичний і по-своєму гарний «Люмінарк», який, до того ж, продається майже кругом і коштує відносно недорого.
Проте кришталеві вироби справді неперевершені і за витонченими формами, і за красою візерунків, і за грою кольору, ще й «уміє співати». Не можна сказати – все, він уже не годиться, і просто його викинути. Ці речі не старіють, при правильному догляді вони відносяться до категорії «вічних» предметів.
Любов:
– Є і в мене кришталь, залишився ще з тих часів. Отож, купували «щоб було», а тепер стоїть собі без діла, а викинути шкода. Але ж колись ми на стіл його ставили, як гуляли чи хрестини, чи іменини, то діставали і цукерниці, і салатниці, і фужери, і таці, і вази для фруктів, і лодії, і чого тільки в нас не було. Дорогим був той посуд, так, але ж і коштував своїх грошей, він же який гарний, особливо кольоровий.
Просто так у Переяславі він не продавався – тільки «по блату» можна було «дістати» у «Господарському» магазині, де зараз маркет «Малинка», вазу чи салатницю, або треба було їхати в Київ, якщо хотілося купити набір келихів чи «лодію».
Тоді, крім посуду, були модними кришталеві люстри, які нагадували багатоярусний торт, різноманітні світильники, бра… Їх мати теж було престижно, і, незважаючи на сумнозвісну місцеву традицію «блату», вони були в багатьох помешканнях.
Звісно, виглядали надзвичайно, це була ошатна окраса дому. Але кришталь, якщо він не в серванті, а відкритий, із часом тьмяніє. А ще ці люстри з десятками підвісок треба було частенько мити, щоб вони мали гарний вигляд, бо пилюку на них помітно одразу. Загалом, перейшли на прості скляні світильники, а зараз узагалі в усіх сучасні LED лампи – і стильні, і економні, – каже жінка.
Що таке кришталь?
Слово «кришталь» походить від грецького «хрісталлос» – так у Стародавній Греції називали чистий без домішок кварц. Назву ж матеріал отримав за свою прозорість. У ті часи люди вважали його застиглою кригою і виготовляли з нього невеликі лінзи, які завжди мали при собі – з їхньою допомогою розпалювали вогонь.
Кришталь – це скло з додаванням оксиду свинцю. Перші зразки такого скла датуються 1 400 роком до н. е., а виготовили його шумери у місті Ніппур Трохи пізніше схожу технологію винаходять у Китаї для імітації нефриту, також вона практикувалася і в стародавніх Єгипті та Месопотамії.
Але все ж вважається, що кришталь у більш-менш сучасній формі був отриманий тільки у 1676 році англійцем Джорджем Рейвенскрофтом. Помітивши, що після домішування окису свинцю скло набуло унікального «голосу», винахідники почали експериментувати з кількістю та складом домішок, добиваючись при цьому різних характеристик матеріалу – прозорості, звучання, блиску та міцності.
Мода на англійський кришталь у ХVІІІ столітті охопила всю Європу. Спочатку вироби мали гладку поверхню, але швидко їх починають оздоблювати так званою «алмазною гранню», внаслідок чого кришталь засяяв усіма кольорами спектру.
Налити б у келих вина...
Кришталь нині в побуті уже не такий популярний, як колись. Та й у цілому помпезна парадна розкіш зараз не в тренді. Змінилися часи, цінності і пріоритети, відтак збирати бібліотеки, накопичувати у сервантах чи стінках порцелянові сервізи та кришталеві набори, завішувати помешкання до стелі килимами сучасній молоді видасться як мінімум дивним. Чіткі лінії, чисті відтінки, великі вікна, багато простору, сонця і повітря, невибагливість, зручність і функціональність – ось стиль сучасного житла.
Але ще в декого до кришталю є інтерес – колекційний. Нині є інтернет-магазини, де можна придбати різноманітні кришталеві набори, попільниці, кошики, відерця для ігристого, навіть настільні хрести, вже не говорячи про банальні келихи та вази. Ціни, звичайно, зависокі: приміром, набір – штоф та 6 склянок коштує в середньому 6 000 грн, попільничка – 1500 грн, а кришталева ваза – від 1 200 грн (16 см у висоту) до 12 000 гривень (36 см).
Тож іноді, під настрій, хочеться налити у високий прозорий келих із філігранним візерунком темно-вишневого вина, помилуватися веселковою грою світла геометричних граней вази, дістати з бабусиного буфету вишукане різьблене кришталеве відерце і приміряти до нього пляшку ігристого. І таки замовити в інтернет-магазині отой чудовий візерунчастий кошик, який може слугувати вазою або цукерницею.
А які кришталеві вироби є у вас? Чи користуєтеся ви ними зараз?
Як доглядати за кришталевими виробами
- категорично забороняється мити їх у посудомийній машині;
- мити вручну тільки теплою водою, так як гаряча призводить до помутніння кришталю, а чергування гарячої та холодної – до появи тріщин;
- використовуйте найкраще мильну воду або звичайний рідкий засіб для миття посуду.
- не застосовуйте абразивні речовини (сода, порошок тощо), оскільки вони можуть залишити подряпини на поверхні;
- для прозорості і блиску посуду з кришталю рекомендується один раз на місяць протирати його спиртом або оцтом;
- витирати кришталеві вироби треба м'якою лляною тканиною або серветками з мікрофібри;
- не варто зберігати кришталеві келихи «пірамідками», щоб уникнути появи тріщин і сколів.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
