«Забуті імена Переяславщини: Павло Глоба». Так називається художня виставка, яка діятиме до 9 лютого у приміщенні НІЕЗ «Переяслав» на вул. Шевченка, 6. Вона присвячена не знаному колись астрологу, а його батьку. Про нього як художника уродженця Переяславщини мало що знають земляки, розповідає Переяслав.City.
Народжений у Вергунах
Павло Пилипович Глоба народився 27 січня 1918 року в селі Пологи-Вергуни Переяслав-Хмельницького району. Але коли Павла Пилиповича питали за родинні зв’язки, він нічого не говорив за Вергуни, казав: «У Переяславі моя родина».
Дорослим він переїхав у росію, де закінчив сибірське художнє училище імені Михайла Врубеля, а потім Академію мистецтв у Ленінграді. За деякими даними, творча спадщина художника налічує понад три тисячі творів. Після смерті його майстерня в Москві перейшла у власність Союзу художників СРСР і подальша доля картин невідома.
Художник творив у стилі реалізму. На виставці представили 20 картин олійними фарбами періоду 1960-1980-х років. А також є особисті речі автора – одяг та мольберт. Ця виставка є першою і єдиною експозицією робіт Павла Глоби в Україні за всі часи. У фондах НІЕЗ «Переяслав» зберігається лише маленька частина робіт.
"Заберіть, бо непотрібні"
Тож як вони потрапили на батьківщину Переяслав.City розповіли працівники Заповідника.
– Ми взагалі-то ніколи не спілкувалися з Павлом Пилиповичем, бо він на той час уже давно жив у Москві, – каже Лариса Годліна,колишня головна зберігачка фондів. – А історія з його картинами була така. У нас колись працювала доглядачка Шура Кирилівна Черевач, а її знайомою була Наталка Чорниш, двоюрідна сестра Павла Глоби. І Шура Кирилівна одного разу сказала, що ця Наталія плаче-просить зустрічі з директором та науковцями музею.
Ми зібралися, і Наталія розказала, що її брат Павло Глоба – художник, і він помер. У Москві в нього була студія, де зберігалися його роботи та деякі особисті речі. Коли закінчився термін її оренди, то дружина Павла Пилиповича – Ніна Іванівна зателефонувала і заявила, щоб родичі забрали всі його речі куди завгодно, інакше вони опиняться на смітнику, бо їй вони не потрібні.
А ми тоді якраз формували колекцію картин переяславських митців – Панаса Ярмоленка, Івана Хрумала, Марії Буряк. І працівники музею Віктор Скряга та Микола Тесля поїхали музейною автівкою в Москву і все з тієї студії вивезли. Згадували потім як неприємно здивувало їх не тільки те, що дружина зустріла їх непривітно, а й абсолютна байдужість, навіть якась незрозуміла її ворожістю до картин, творчості і загалом пам'яті свого чоловіка. І ось таким чином картини, ескізи, замальовки, особисті речі художника стали частиною фондової колекції нашого Заповідника.
Приїжджав у рідне село "Волгою"
– Павло Пилипович був дуже цікавою особистістю, – додає Наталія Павлик, старша наукова співробітниця Музею Заповіту Т.Г.Шевченка. – У всіх джерелах написано, що він – російський художник, хоча він родом із наших Поліг-Вергунів. Першу його дружину звали Євдокією, по-сільському – Дунька Маньківнена. У них не було дітей. Павло якось намалював двоповерховий будинок і потім за цим же малюнком збудував його на Луках – між Вергунами та Яненками. У селі дуже дивувалися цьому і прозвали його «богомазом». На другому поверсі будинку була його майстерня.
Ще до війни Павло Пилипович розлучився з Євдокією і якимось чином опинився у Москві. Там він зустрів іншу жінку, одружився з нею, і в них народився син, який став знаним астрологом, – Павло Павлович Глоба. Друга дружина художника, Ніна Іванівна, належала до «еліти»: була донькою ніби то якогось генерала, співала у відомому московському хорі. У неї була характерна зовнішність, яку успадкував син. Її називали і циганкою, і гречанкою, а Павло Павлович навіть дослідив, що вона нібито походить із якогось князівського роду.
Старшого Павла у Вергунах пам’ятають досі. Мешканці села згадували, що на протилежному березі Дніпра Павло Пилипович мав дачу, куди влітку приїздили його дружина та син. А ще він був щасливим власником «Волги-21» – ознаки неабиякого достатку в радянські часи. По цей бік річки, де стояв будинок, його часто бачили з мольбертом, і дивувалися – як точно і проникливо митець відтворював на полотнах ранок над Дніпром, лелек на вергунівських осокорах…
Жінки митця
Окрема сторінка у творчості художника – різні портрети жінок, які теж представлені на виставці. Натура в стилі ню за типом обличчя нагадує дружину Ніну Іванівну, на жаль, картина без підпису. А ось жінку у вишитій сорочці звали Людмилою. Павло Пилипович написав штук шість її портретів. Коли вона виїхала в Італію, то взяла їх з собою, але два портрети там украли. Вона, на жаль, уже померла.
Він узагалі такий «вигадливий» був чоловічок – чого варте лише те, що будучи звичайним сільським парубком, одружився з рафінованою столичною штучкою! Зачепив… Був у нього, видно, справжній шарм. Ось подивіться на його портрет – як він схожий на Ван Гога!
Старші працівниці Заповідника пригадали, що та гарна жінка у вишиванці Людмила мала прізвище Коріна. Вона також належала до столичної московської богеми, крутилася у мистецькому середовищі, трохи співала, трохи писала прози, багато часу проводила за кордоном. Щиро захоплювалася творчістю Павла Глоби.
Серію своїх портретів, які обов’язково брала у свої численні подорожі Європою, назвала «Людмиліліадою». Згадувала, що «…портрет в українській кофтинці 1977 року Павло Пилипович призначав для музею на своїй батьківщині, у Переяславі-Хмельницькому під Києвом. Моє обличчя стилізоване – це я і водночас не я. Це та я, котру бачив лише художник…».
У допомозі не відмовляв
– А його син, екстрасенс Павло Глоба, спілкується з родичами чи з односельцями свого батька?
– Зараз ще живі троюрідні сестри Павла Глоби – художника. Звичайно, років із двадцять тому набагато більше було рідні – адже люди у віці, з хворобами, вироблені, як кажуть у селі. Так ось ці сестри зустрічалися з Павлом Глобою – екстрасенсом, коли той приїздив до Києва.
Вони спілкувалися, ще після того зустрічалися, але особливої зацікавленості батьківщиною свого батька він ніколи не проявляв. Хоча траплялися випадки, що до нього зверталися за допомогою, і він не відмовляв: приміром, дав кошти на операцію мешканці Поліг-Вергунів Тетяні, вона одужала, народила двох дітей, і досі жива.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
