Переяславка Олена Гичко приїхала до Данії і навіть не підозрювала, що стане частиною та одним із рушіїв волонтерського руху на підтримку українських військових. Здобула довіру місцевих мешканців і разом із командою однодумців почала збирати допомогу для ЗСУ – від одягу до медичного обладнання. Історію про це розповідає Переяслав.City.
Волонтерство з 2014 року
Наша героїня стала волонтеркою понад 10 років тому – у 2014 ще під час Майдану вона займалася цим разом із чоловіком Віталієм Чорногором.
– Він робив це не публічно. Допомагав і співпрацював з спецпідрозділами ще з моменту їхнього формування. Я його підтримувала і ми разом робили все, що могли. І не полишали цієї справи до повномасштабного вторгнення.
Віталій загинув… Я довгий період перебувала ніби поза реальністю. Згодом я долучилася до жінок-волонтерок у Карані – приходила і разом із ними плела маскувальні сітки.
3 квітня 2022 року Віталій Сергійович Чорногор загинув під час виконання бойового завдання. Трагедія сталася біля села Гоголів Броварського району на Київщині.
Нині ім’я захисника увіковічнено в назві вулиці у Переяславі. Вулиця Кузнєцова в мікрорайоні Карань з осені 2022 року називається вулиця Віталія Чорногора.
Співпраця Переяслава і Оденсе (Данія). Як усе почалося?
На початку вересня 2023 року переяславка Олена Гичко поїхала в Данію до своєї доньки. Донька тоді була вагітна і потребувала підтримки.
– 7 вересня свій 60-річний ювілей я зустрічала в Данії, малювала картину по номерам і насолоджувалася спокоєм. Невдовзі народилася онучка і я протягом місяця допомагала дочці з усім, про що вона просила. А потім почала знайомитися з українцями, які проживають у місті Оденсе. Я хотіла бути корисною і якось допомагати нашим військовослужбовцям із-за кордону.
Почати волонтерську діяльність у Данії переяславці було не просто. Тривалий час їй треба було завойовувати довіру данців.
– Різні українці їм уже траплялися і дехто примудрився сильно обманути. Данці втратили довіру до нас, але я твердо вирішила її повернути. Українська армія потребує щоденної підтримки у різному, часто в елементарному – продуктах харчування, медзасобах, інструментах, електроінструментах, тканині для маскувальних сіток, килимках для сидіння тощо.
Олена звернулася у волонтерський центр, який данці створили в місті Оденсе (тут допомагали здебільшого українцям-біженцям) і розповіла, що хоче допомагати ЗСУ, перебуваючи у Данії.
– У центрі була жінка Дінія. Вона данка, але трохи розмовляла російською. Через неї я змогла спілкуватися з місцевими волонтерами. Я сказала їм, що потрібна тканина для маскувальних сіток, до мене приєдналися ще жінки з України. Данці дали нам мішки з різним одягом, ми відбирали підходящий, зрізали з нього ґудзики, різали на клаптики і відправляли в Україну. А також надсилали готові килимки.
Данці бачили, що ми не плануємо торгувати одягом чи ще якось використовувати у своїх цілях, тому по троху стали довіряти нам. Крім підготовки клаптиків для сіток, ми ще в’язали для наших захисників шкарпетки. І вже в листопаді 2023 року склали першу коробку допомоги для ЗСУ і відправили з Данії в Україну.
Лізбет, Олена Гичко та Нікі (зліва-направо)
Згодом Олена Гичко познайомилася з данцями Лізбет і Нікі. Вони долучилися до її ініціатив, стали підтримувати і активно допомагати.
– Ми почали отримувати від данців одяг для поранених українських бійців, які перебувають у шпиталях. Данці стали приносити вільний, спортивний, комфортний одяг, а ще якісне взуття.
Данці кажуть: "Ми щасливі, що можемо допомогти"
Уже понад рік данці активно допомагають Збройним Силам України і радіють такій можливості.
– Від своїх уже добрих друзів, колег-волонтерів з Данії я часто чую «Ми щасливі, що можемо допомогти». Данці побачили, що вся їхня підтримка спрямовується за призначенням, вони переконалися, що я їх не обманюю, повірили і діють.
З початку 2024 року, крім одягу і продуктів харчування та багатьох інших речей, данці передають в українські госпіталі памперси, медобладнання, ліки.
– Ми навіть апарати Ілізарова з Данії передавали, ортези шийні у госпіталі та реанімобілі. Відправляють данці також різні набори інструментів для ремонту техніки, болгарки, електропилки тощо.
Українським воїнам, зокрема й жителям Переяславщини, на передову передають окопні свічки, обігрівачі на керосині.
– Хлопці наші не мають, де взяти керосин, але вони переробляють їх під дизель і використовують. З Данії в Переяслав, а тоді на передову, приїжджають посилки з теплими куртками, ковдрами, спальними мішками та карематами (туристичними килимками) звичайними і надувними.
Багато, дуже багато, допомоги від них із продуктами. А також засобами гігієни. У Данії є супермаркет Рема, де адміністрація і персонал ставлять візочки, куди данці можуть щось покласти для українських військовослужбовців: продукти харчування, засоби гігієни, корми для тварин, які залишилися на лінії фронту без своїх господарів, і так далі.
Олена Гичко з кінця 2023 року живе на дві країни. Перебувати у Данії понад три місяці волонтерка не може, тому обов’язково повертається в Україну, а тоді знову в Данію.
– На роботі мене підтримують і відпускають.
У Данії за цей час сформувалася дуже потужна команда волонтерів, яка хоче допомагати українцям і робить для цього все можливе.
– Я щиро вдячна всім причетним данцям та українцям, які там мешкають, своїм землякам, які допомагають тут. Всі максимально віддані справі та розуміють, наскільки суттєвою є кожна «посилка підтримки».
Навіть найменший внесок – це внесок у перемогу. Будь-хто може долучитися, передавши необхідні речі. Ми не можемо дозволити собі опускати руки. Ми знаємо, заради чого ми це робимо. І знаємо, що наша праця не марна.
Я щиро вдячна перевізникам, які з Данії в Україну доставляють зібраний гуманітарний вантаж. Вони відгукуються, беруть і підвозять спаковані коробки для українських ЗСУ навіть іноді потрапляючи у певні неприємності. Вони часто вантажать у свої автомобілі навіть більше ніж обіцяють. Це дуже вагома допомога!
Волонтери всю допомогу з Данії вже тут в Україні ретельно фасують, фотографують і обов’язково звітують.
– На передовій ніхто не підпише акт приймання-передачі, тому це на моїй відповідальності.
Передавати посилку на передову допомагає команда волонтерки Інни Марченко – вони особисто все відвозять хлопцям.
– Я дуже хотіла теж поїхати, але мені довго відмовляла. Інна знає мене і тому хвилювалася, що я можу там залишитися. А цього року погодилася і я поїхала з ними.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
