Художник Сергій Герасименко привіз у Переяслав ікони, які він писав в окопах, на дошках з-під снарядів, на осколках С-300, на посічених кулями уламках автомобільних дверцят. Їх оформили у незвичну виставку «Третя весна» і приурочили до третьої річниці визволення Київщини. На урочистому відкритті 2 квітня побував і Переяслав.Сity.
Виставка унікальних ікон
Виставку ікон оформили традиційно у виставковій залі КЗ «Переяславський ЦКМ». Напевне, це було чи не найбільш велелюдне відкриття виставки. Зібралося дуже багато людей, усім хотілося подивитися на сакральне мистецтво війни – унікальні «військові» ікони.
На стінах зали – образи Ісуса Христа, Божої Матері, св. Миколая, св. Пантелеймона, св. Архангела Михаїла та ін. Лики святих – суворі, виконані в аскетичному стилі, скорботні очі дивляться в душу, адже вони потрапили сюди з-під нещадних обстрілів, звідти, де кров і смерть, ненависть і відчай, і водночас – молитва, віра та надія.
– Це – мистецтво з лінії фронту від видатного українського художника-монументаліста та іконописця Сергія Герасименка, автора численних мистецьких проектів, – розповіла ведуча Ірина Мадісон. – Із перших днів вторгнення він приєднався до лав ТрО Києва, і зараз під позивним «Художник» воює на одному з напрямків.
Дошки з ящиків з-під боєприпасів, фрагменти снарядів, фактично, уламки війни – ось ті матеріали, на яких митець створює свої роботи. Він перетворює знаряддя вбивства та смерті на шедеври, на предмети сакрального мистецтва. Святі, зображені на його іконах, оберігають наших Захисників, нашу землю, дають нам підтримку та надію.
Кожна дошка має свою історію
– Дякую, що відгукнулися, що прийшло так багато людей, – каже Сергій Герасименко. – Зауважу, що тут представлені і довоєнні ікони, і ви можете побачити, як вони змінюються під час війни. Довоєнні спокійніші, витончені, ці образи потребували більше часу для написання.
З ходом війни вони стали іншими, адже створювалися в інших умовах, з мінімумом необхідних матеріалів. Кожна дошка має свою історію. До війни я писав образи на дошках зі шпугами, за старовинною технологією, вони краще зберігаються.
А під час війни дошками для ікон стали кришки та денця ящиків, у котрих зберігалися набої для стрілецької зброї. На звороті кришок є записи, скільки набоїв було використано, скільки лишилося. Я всі їх залишив, бо це – історія війни.
Ікони в пам'ять про загиблого побратима
– У 2022 році в мене не було бажання малювати. Роботи я віддавав на підтримку добровольчим батальйонам, на благодійні аукціони, багато з них вивезли за кордон. А потім загинув мій побратим, мій кум... – ледь стримує сльози чоловік. – І мої перші ікони, виконані після початку війни, написані в його пам'ять. Ось ті, поєднані зі шматків. У них закладена своєрідна символіка: тільки коли ми разом, ми – сила.
Я почав більше малювати, щоб відволіктися, це було таким собі психологічним розвантаженням. І поступово з’явилася ось така значна кількість «військових» образів. У своїх іконах я намагаюся і зберегти канонічність зображення, і осучаснити їх, адаптувати їх до того непростого часу, в який нам усім випало жити.
Ікони писані переважно на дереві, але є й на металі. Ці шматки ракет знайдені в лісах під Києвом, ось збереглася навіть обгоріла гума на звороті, а на цьому уламку я написав образ Юрія Змієборця. Цей шматок дерева – з-під Часова Яра, це – частина згорілої машини, а отвори – сліди від куль. Цікава ікона «Київська мадонна», дошка взята з Київського полігону, а фігурна рамка виготовлена з тримачів для автоматів. Ось так речі для вбивства служать мистецтву.
А ось моя посестра – Інеса, ми служимо разом. Вона з Ірпеня, і від неминучої смерті у перші дні після вторгнення її врятував котик, за яким її попросили доглядати в Києві. У її квартиру влучила ракета, мешканці того будинку тривалий час сиділи по підвалах, багатьох людей розстріляли просто на вулиці і поховали там же – у дворах будинків… Добре, що її просто не виявилося вдома.
Світло і добро обов’язково переможуть
– У лютому 2022 року я не мала навіть сумніву, що нікуди не виїду, залишуся в Києві, буду захищати місто, – розповідає гостя. – І таких, як я, було десятки тисяч. Мабуть, завдяки цьому ми й вистояли, і боремося до сьогоднішнього дня.
Наш супротивник дуже потужний, і ми потребуємо вашої допомоги. Як відомо, перемагає не військо, перемагає народ. Тому закликаю всіх: допомагайте армії. Чим можете – сітками, дронами, смаколиками, грішми. Без вас ми не зможемо перемогти.
– А щодо Сергія, то для мене було справжнім дивом дізнатися, що зі мною служить геніальний художник, – посміхається Інеса. – Він узагалі людина сором’язлива, про себе не дуже розповідає. Одного разу в Костянтинівці ми мало не загинули – у дві години ночі прилетів С-300. Не знаю, як ми залишилися живими, там воронка була метрів із двадцять.
Мабуть, тому, що Сергій – іконописець, має зв’язок із вищими силами, вороги і не влучили в наш будиночок. Його роботи показують, що світло і добро обов’язково переможуть, треба лише вірити в Бога, молитися, і вірити в нашу перемогу. Дякую, що прийшли, що вас так багато. Адже те, що ви тут бачите – унікальне мистецтво, яке творилося під час війни.
На відкриття виставки приїхали мама Сергія Герасименка. З вітаннями прийшли заступниця міського голови Оксана Степаненко, начальник відділу культури Валентин Шуткевич, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур, художник і викладач університету Роман Мотузок, художник, який працює в стилі візантійського іконопису, Олександр Задорожній, священник о. Іоанн (Будняк).
Ідею художника розмістити свої ікони на тлі маскувальних сіток допомогли втілити волонтерки Перяславської громади. Тож особливими гостями на відкритті виставки були саме вони, чиїми невтомними руками у клубах мікрорайону Трубайлівка та Гланишівському будинку культури виготовляються третій рік поспіль для наших захисників маскувальні сітки.
Сітки, на яких розміщені ікони, після закінчення виставки використають за призначенням – відправлять на фронт. Трудівниць-«павучків» Валентин Шуткевич нагородив подяками та подарунками.
Усі присутні висловили щире захоплення непересічним талантом іконописця та впевненість у тому, що мистецтво є потужною духовною зброєю, яка обов’язково допоможе українцям перемогти.
Іконописні образи Сергія Герасименка – універсальні, влучні, чисті, в чомусь незвичні, просякнуті війною. Наприклад, образ Христа Пантократора зображено у двох окремих фрагментах на фоні нош для перенесення поранених. Тут є особлива символіка: ноші – як сітка координат для тіла та невидима плащаниця.
Художник розповів, що коли він був студентом, то допомагав розписувати церкву Миколи Притиска на Подолі. Тоді він створив образ Богоматері на масивній довгій дошці з красивою фактурою. Ця дошка була з риштування, на якому працювали під час розпису храму. Коли його розбирали, то священик запропонував ці дошки забрати.
І зараз, під час служби в ЗСУ, основою для кожного нового шедевра стає будь-яка дощечка, яку митець покриває сакральними образами. Вони вдивляються в нинішній жорстокий земний світ зі свого – чистого, небесного, вселяючи в душі людей вічні цінності – Віру, Надію та Любов. І віру в Перемогу.
Також на заході відзначили спортивні досягнення наших воїнів. Нещодавно команда ветеранів Переяславської громади взяла участь у другому турі Всеукраїнських змагань «Сильні України», і спортсмени продемонстрували неабияку силу і витривалість. Оксана Степаненко вручила подяки та подарунки Богдану Бутовичу, Володимиру Гетьману, Андрію Дем’янчуку, Назару Лук’яненку, Артему Лук’яненку, Юрію Яременку, Микиті Бордуну, Сергію Вакуленку.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
