"Чергові особливі вихідні, бо проведені в компанії мужніх і незламних"! Волонтерка, начальниця відділу культури Студениківської громади Зоя Тимченко разом із чоловіком Віктором Бутком, а також артистами Вірою Яремою та Віктором Пащенком побували на сході з черговою місією підтримки. Культурний десант провів насичені вихідні, відвідавши бійців на Харківщині та Донеччині. Про поїздку на фронт Переяслав.City детальніше розпитав у Зої Романівни.
Віра Ярема: 76 років – і в дорогу на фронт
В артистів із Студениківської громади, як завжди, був щільний графік: у п'ятницю, 25 квітня, зранку – виїзд, а вже вдень і ввечері – два концерти, у суботу три виступи.
– Два заходи в нас були заплановані на неділю, та через сімейні обставини довелося швидко повертатися, і вже в неділю ввечері були вдома, на Переяславщині, – розповіла Зоя Тимченко.
За два дні побував культурний десант на Харківщині та Донеччині: у 63-й бригаді, у двох госпіталях, в Ізюмі, Святогірську та Слов'янську. Вдалося навіть провести невеличку екскурсію для Віри Яреми – у Святогірській лаврі вона 10 хвилин побула на службі.
– Довше не могли, інакше б не встигли скрізь побувати.
Цього разу подружжя Зої Тимченко та Віктора Бутко взяли з собою у поїздку Віталія Пащенка та Віру Ярему – музикантів інструментального дуету.
– На Віру Ярему спершу дивилися з подивом: поважний вік, а сюди приїхала? Так, їй 76 років, але вона й зараз віртуозно грає на бубоні, співає, заряджає позитивом. І, знаєте, вже після першого виступу хлопці були вражені. Після концертної програми, дякували Вірі Василівні за енергію, за щирість і тепло, просили дозволу спробувати пограти на бубоні – декому навіть вдавалося. Наша бубоністка розчулила серце не одного бійця, – каже Зоя Романівна.
Віра Ярема дуже хотіла поїхати, лише трохи хвилювалася, щоб її не підвело здоров'я. На щастя, не підвело.
– Донька дозволила, сказала: "Якщо їдеш із Зоєю і Віктором, то я не хвилююся за тебе". Вона знає, що ми Віру Василівну любимо, поважаємо, цінуємо, що не образимо її й нікому не дозволимо скривдити. Ми з нею давні друзі. Я вперше побачила її на сцені в Борисполі, підійшла й познайомилася. Відтоді й товаришуємо. Коли я прийшла працювати в Студениківську громаду, з Вірою Яремою була вже кілька років знайома.
"Воїни – наш щит, ми – їхня розрада"
Зоя Тимченко з Віктором Бутком часто їздять до українських захисників на схід. Знають, що на фронті небезпечно, але завжди впевнені: вони під надійним захистом.
– Ми свої життя довіряємо воїнам, як Божим рукам! Я ніколи не переживаю, коли їду на фронт, бо знаю, що під сильною обороною – охороною наших мужніх воїнів.
Воїни – наш щит, ми – їхня розрада.
Мені дуже приємно, що ми несемо таку місію – лікуємо словом, піснею, спілкуємося із захисниками, підтримуємо, даруємо частинку домашнього і материнського світла, зігріваємо теплом наших вдячних сердець.
Один чоловік у госпіталі плакав під час нашого концерту. Я пригорнула його до себе – він плаче, і я з ним. Сам воїн із Києва. Запитала, чи може щось передати рідним, а він каже: "Нічого не треба. Дякую, що ви до нас приїхали, що ми вам не байдужі". Командири казали: "Ваш виступ – як розмова з психологом. І сил додалося, і бажання боротися ще більше". Це те, заради чого ми їдемо, – наголосила Зоя Тимченко.
Символ спротиву – хліб із тризубом
Захисники щедро дякували артистам оплесками, а ще пригощали культурний десант особливим запашним хлібом – сірим, випеченим за кілька кроків від фронту, під звуки тривог.
– Його скоринка була прикрашена тризубом. Переконана, що цю "буханку" випікали з твердою вірою в перемогу і незламність українського народу. Він – як символ спротиву! То чи може бути поневолений народ, воїни якого їдять такий хліб, а митці несуть їм душевну підтримку? Певно, що ні! Житимемо, друзі, житимемо! – упевнена Зоя Тимченко.
Крім співів та бубна, культурний десант привіз захисникам дитячі малюнки зі Студениківського ліцею – щирі мрії дітей про мир. Смачненьке – теж від ліцеїстів і підприємниці Юлії Рядинської. І, звісно ж, духовну підтримку – від усіх жителів громади.
"Ми тут ще живемо!"
Зворушливим моментом у поїздці стало нагородження подяками від бійців 63-ї бригади. Захисники вручили артистам відзнаки з найтеплішими словами вдячності за їхню підтримку. Особливими стали подяки для Зої Тимченко та Віри Яреми – на них були зображені самі артистки.
Таке вшанування стало несподіваним і дуже дорогим подарунком для творчої команди.
Підсумовуючи, Зоя Тимченко розповіла про враження від поїздки найстаршої представниці їхньої "музичної делегації" – Віри Яреми.
– Віра Василівна, звісно, вражена побаченим: усе розбомблене – знищена інфраструктура, будинки. Весняна зелень трохи прикриває цей жах, але руїни – великі, і природа не в змозі все сховати від очей.
Коли повернулися на Переяславщину, Віра Василівна подивилася на Строкову й на свою хату зовсім іншими очима – сказала: "Ми тут ще живемо!"
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
