Серед різних навчальних закладів міста, що гостинно відкриють свої двері з початком нового навчального року, традиційно і Переяслав-Хмельницький центр профтехосвіти. Про підготовку до цієї події та інше з його директором Миколою Лопатою (59 років) бесідував кореспондент "Вісника".
– Цього року кількість ваших вихованців не зменшиться?
– Минулого року регіональне замовлення у нас було на 205 учнів. Таким же залишилося і зараз. Станом на 22 серпня у нас вже було 93 % учнів до цього плану. І, сподіваюся, як і минулого року, його буде виконано у повній мірі. Вже повністю набрали електромонтерів, кухарів. Зовсім мало залишилося добрати механізаторів. На жаль, останнім часом не високою популярністю користується швейна спеціалізація (крівці, вишивальниці). Цей напрямок у нас традиційний. До того ж і вітчизняна легка промисловість потроху розвивається. Для наших учнів є можливість проходити практику у нашому місті, а потім і працевлаштуватися. Тож, можливо, виробникам слід їх більше зацікавлювати, щоб ці професії були більш привабливими для молоді.
Також у нас навчаються і ті, кого направляє центр зайнятості, за програмами курсової підготовки. Так що загалом тих, хто тут навчатиметься протягом року, буде до 500 осіб. Менше не буває.
– "Регіональне замовлення" означає на рівні Київщини?
– Ми зараз фінансуємося з двох джерел. Вже другий рік отримуємо державні субвенції на здобуття учнями середньої освіти, на профтехосвіту – з обласного бюджету. Тож логічно, що область є і регіональним замовником. Проте це не категорично, бо закону про це немає. То, як і раніше, набираємо дітей з різних регіонів. Хоча, звісно, що найбільше до нас приходить з міста та району (до 85 %), сусідніх районів. Але є й з Києва, інших областей, в тому числі діти-вимушені переселенці з Донбасу.
– Більшість учнів набираєте після дев’яти класів?
– Так. Це – основний наш контингент. Після одинадцятого класу на наступний навчальний рік набрали три групи по 20 осіб: електрогазозварювальники, кухарі-кондитири та механізатори. Строк навчання тут рік.
– Ринок праці змінюється, в тому числі і у зв’язку із впровадженням нових технологій тощо, чи не планували яких новацій і у своєму закладі?
– Добре відоме у Переяславі підприємство "Костал" не так давно запропонувало нам співпрацю в рамках однієї міжнародної освітньої програми. Зараз це питання лише на організаційній стадії. Сказати чогось конкретного поки що не можна. Проте наскільки мені відомо, фінансується програма порівну: за рахунок європейських структур та нашого Міністерства освіти, якому підпорядковуємося. Розрахована на п’ять років. Мета – підготовка фахівців деяких спеціальностей, що затребувані на цьому сучасному підприємстві.
Загалом же
Трактористи, електрики, кухарі, крівці, водії та інші спеціалісти дуже потрібні. От, якби нам ще була допомога в осучасненні матеріальної бази, бо технології ж змінюються чи не щодня. А те, що можемо, робимо й самі. Ось був у нас старий оббризкувач. Відповідно до сучасних вимог обладнали його GPS. Тепер той, хто займається обробітком посівів, контролює свою роботу не через вікно, а на екрані. Та, на жаль, багато чого собі дозволити і не можемо. Адже це потребує дуже великих затрат.
– Фінансування зараз нарікань не викликає?
– Ось вже другий рік, як ніколи до цього раніше, ми отримуємо не лише на найбільш насущні потреби (оплату комунальних, зарплати і таке інше), а й суттєву підтримку в рамках реалізації різних навчальних програм. Наприклад, було створено інформаційно-ресурсний центр із сучасним обладнанням. Зараз на стадії підготовки інтерактивна читальня та деякі інші проекти.
Раніше стояло питання про те, що педагогічним працівникам в середній освіті підняли заробітні плати, а педагогічним працівникам спеціальних дисциплін (тим же майстрам) – ні. То вже вийшла постанова, відповідно до якої їм також збільшать зарплати з вересня.
– Окрім того, ви заробляєте і самі?
– В районі села Харківці у нас є навчальне господарство площею 150 гектарів. Орної землі з них 130. Наші механізатори навчаються тут всім процесам вирощування, обробітку різноманітних культур. То, звісно ж, це господарство є підтримкою для нашого закладу. Наприклад, продали ось після цьогорічних жнив пшеницю і вже є 100 тис грн для різних потреб. Також там є трохи свиней, вісім корівок. Хоч нинішнє літо засушливе, ситуація з кормами не найкраща, але щодня від реалізації молока тисячу гривень маємо.
Микола Лопата: "Оцей колишній склад незабаром стане сучасним додатком до нашого навчального комплексу"
– Кошти, що заробляєте, вкладаєте, зокрема, і в поліпшення матеріальної бази, ремонт приміщень? Бачив, він у вас і зараз триває.
– Ці ремонти, оновлення тривають у нас по суті цілий рік. Оскільки у нас достатньо приміщень, то коли збираємо потрібні кошти, відселяємо якусь класну кімнату, кабінет і починаємо ремонтувати. Навчальному процесу це ніяк не заважає. Буває, підприємці дають нам будматеріали у борг, за що їм дуже вдячний.
Останній значний проект – це реконструкція всього одноповерхового приміщення, що над вулицею Можайською. У минулому впродовж багатьох років воно використовувалося просто як склад. Рік тому в ньому почали капітальний ремонт. В основному руками наших майстрів в ньому було виконано величезний обсяг робіт. Міняли старі вікна на склопакети, двері, покрівлю – буквально все. Тепер тут будуть лабораторії, та інші навчальні приміщення для наших електромонтерів. Будівельні роботи на сьогодні можна сказати вже повністю завершені. Є і деяке технічне оснащення, але деяку його частину ще чекаємо. В усякому разі відкриються ці лабораторії, сподіваюся, вже у недалекій перспективі.
