У Переяславі 12 травня попрощалися з Героєм Валентином Головком. Майже три роки Валентин Миколайович вважався безвісти зниклим. На момент загибелі Воїну було 43 років, лише три тижні він не дожив до свого 44-річчя. В останній земній дорозі його проводжали рідні, куми, однокласники, друзі, сусіди, знайомі. Про Захисника та чин похорону розповідає Переяслав.City.
Головко Валентин Миколайович народився 18 липня 1978 року, проживав у Переяславі. Служив номером обслуги механізованого взводу, був солдатом.
Загинув 23 червня 2022 року поблизу селища Вовчоярівка Луганської області, внаслідок артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником.
Поліцейський, воїн, Герой...
Валентин Головко став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. У цивільному житті був поліцейським, спочатку опер-уповноваженим, а згодом і начальником карного розшуку.
– Працював у нашому – Переяславському відділі поліції. Він був дуже сумлінним, з загостреним почуттям справедливості. Веселий, компанійський – узагалі, нічого поганого про нього не пам'ятаю. І досі не чула жодного негативного слова, – розповіла племінниця Героя Влада. – Я теж працюю в поліції, він допоміг мені влаштуватися у вищий навчальний заклад. А коли його закінчила, то він уже став на захист України. Разом попрацювати не довелося.
– Всі його поважали. Взагалі жодної негативної думки про нього не було – ні від кого. Він був людиною з великої літери, навіть кращим. Завжди був веселий, завжди жартував, – кажуть поліцейські, в яких Валентин був безпосереднім керівником.
Колеги і друзі по роботі зазначили, що Валентин був дуже відповідальним і справедливим чоловіком.
– У нього було загострене почуття справедливості. Він стояв на захисті цивільного населення в мирний час, не вагаючись узяв до рук зброю і проти ворога України. Бути захисником – у нього в крові, – наголосив товариш полеглого бійця.
Навіки вдома...
Аби віддати Герою останню шану сьогодні зібралася понад сотня людей: рідні Героя, друзі, сусіди, поліцейські, військові, знайомі. однокласники дітей та чужі люди.
Розпочався чин похорону Валентина Головка на родинному подвір'ї і продовжився щирими пасхальними воскресними молитвами-піснеспівами у храмі Воскресіння Христового.
Священник, звертаючись до учасників жалобної церемонії, промовив:
– Довгих майже три роки його рідні ще сподівались, вірили, надіялись, що він живий, очікували, прислухалися до кожного шороху за вікном, за дверима, очікуючи, що ось-ось він переступить рідний поріг, здоровий, цілий, неушкоджений з перемогою. Але, на жаль... Валентин загинув...
Священники заупокійну службу завершили виконанням "Плине кача" і траурна процесія пройшла центральною площею, а далі автомобілями до підготовленого Валентину місця вічного спочинку – на Ярмаркове кладовище.
Зі словами співчуття до рідних і близьких Героя звернувся міський голова Переяслава Вячеслав Саулко:
– Жодні квіти вже не порадують Валентина, жодні сльози не повернуть його до життя. Ми всі розійдемося, але ця втрата залишиться з рідними та близькими назавжди.
Олександр Молоткін виступив від імені І відділу Бориспільського РТЦК і зазначив:
– Ми часто чуємо: "Треба жити з Україною в серці". Часто бачимо людей, які це повторюють голосно й напоказ. Але є й інші – ті, що менше говорять, але щиро живуть із Україною в серці.
Коли над Україною нависла чорна година, вони не розмірковували. Вони просто вставали – і йшли. Валентин був саме з таких. Один із перших, хто став для нас непоборним щитом, непохитним муром, що оберігав наше життя.
Прапор, яким була накрита труна, як символ держави, якій служив Воїн Валентин Головко, Олександр Молоткін передав дружині й дітям Героя.
На Ярмарковому кладовищі з Валентином попрощалися назавжди, поклали квіти, схилили голови під залпи військового салюту та виконання Державного Гімну.
У Захисника України залишилися мама Марія, дружина Світлана, доньки Анастасія і Кріна, брат Олександр.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
