Воїну Андрію ЮЩЕНКУ було 28 років, коли він загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області. Це сталося 8 вересня 2024 року. Відтоді захисник близько 9 місяців вважався зниклим безвісти. Його тіло росія повернула під час обміну загиблими. Ідентифікували українського воїна за ДНК-експертизою. Сьогодні Переяславщина навіки попрощалася з Андрієм, який поповнив ряди Небесного воїнства. Розповідає Переяслав.City.
Ющенко Андрій Анатолійович народився 29 листопада 1995 року, жив у Вінинцях Циблівської громади. Мобілізований 22 травня 2024 року. Служив кулеметником 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Був гарним механіком і любив саджати квіти
Прощання з Героєм Андрієм Ющенком розпочалося в Переяславі. Від моргу траурний кортеж прибув до храму Воскресіння Христового. Там у сквері, біля Алеї Героїв, завчасно очікували друзі Андрія. Їхнє останнє прощання – дуже щемливе і болюче. І малолюдне – саме тут, у місті. Бо приїхали тільки родичі з села та близькі, близько тридцяти осіб.
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
– Андрій від мене молодший на два роки, але ми разом виросли, вчилися в Лецьківській школі, – розповідає його друг Олексій. – Він потім закінчив Немішаєвський аграрний коледж і вступив на заочне в Київський університет – НУБіП.
Працював за фахом механіком на підприємстві, яке виготовляло лісопильні станки. Андрій це любив, знав і умів – це була його справа. Ми часто дивувалися його здібностям, як він умів руками щось швидко зробити, змайструвати, полагодити. Він був гарним механіком…
– А ще Андрій любив працювати в саду: дерева, кущі, квіти саджати. Казав, що для нього це як заспокоєння, розрада, – додає Настя, Олексієва дружина. Вони з Андрієм сусіди, виросли разом. – У нього приймалося і росло все, що він садив. Любив дуже квіти, ми з ним обмінювалися саджанцями. Він був такий добрий…
Згадую, що це було незадовго перед призовом. Чоловік воює, я сама на господарстві. На городі там працюю, важко. Він єдина людина, хто приходив і просто так, навіть не питаючи, ставав і помагав. І це так було завжди...
Друзі розповідають, що Андрій у сім'ї був найстаршим, ще є менший брат Сергій і сестричка Каріна. Він вирізнявся серед них навіть характером. Мама виховувала їх сама, батько від них пішов рано, проживає далеко, але на похорон до сина приїхав.
"Дякую Вам за сина і найкращого друга..." – Настя обнімається в жалобі з мамою Андрія Ющенка перед храмом у Переяславі
"Він був людиною вірною до кінця"
– В Андрія життя не було легким, але воно його загартувало. І водночас він залишився дуже добрим, навіть трохи наївним. Бувало, знаєте як у житті через щось непорозумілися, посварилися, але якась скрута виникла в тебе – Андрій уже поряд. Помагає. Його навіть кликати чи просити не доводилося – сам приходив, – каже Олексій, його очі наповнюються слізьми.
– Він був такою людиною – вірною до кінця. У юності, бувало, якісь спори виникли в компанії – Андрій буде коло тебе до останнього. Може, і йому перепаде мимохіть, але він не покине тебе. Він за своїх людей, він поруч, він буде до останнього стояти. Я впевнена, що навіть коли він знав, що то його останній бій…, – не стримуючи сльози наголошує Настя.
– Його призвали на службу 22 травня, він пройшов «учебку», бо в строковій армії не служив. Перед його ВЛК ми бачилися, він, звісно, хвилювався, але зібрався, налаштував себе на службу, – згадує Олексій. – Я до того вже більше року служив, то ми це з ним обговорювали.
Їхня бригада попала на Покровський напрямок, під Новогродівку. Андрій був на «нулі». На тому напрямку якраз 7-8 вересня йшли активні штурмові дії ворога, вони зайшли на наші позиції… Я в той момент кілометрів за двадцять від Андрія був, ми переписувалися, бо подзвонити ніяк – зв'язок був поганим. Ще 11 числа я спробував додзвонитися – він трубку уже не взяв. Потім його мама нам повідомила, що з ним зв'язок втрачений…
Його портрет буде на Алеї Героїв
– Кожної хвилини ворог хоче нашої смерті. І такі Воїни як Андрій захищають нас ціною найвищою – власним життям. Ми повинні пам’ятати і ніколи не зрадити цій пам’яті про кожного Воїна… – проникливу промову виголошує священник.
Міський голова Вячеслав Саулко обіцяє, що портрет Андрія Ющенка буде на Алеї Героїв у Переяславі.
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
...Хрещений батько Андрія стоїть у напівпорожньому храмі навпроти домовини названого сина і не може стримати біль відчаю, сльози розпачу втрати. Гарячий віск свічки капає йому на руку, але на те не зважає. Ховається за колоною, аби не показувати нікому свій плач...
Друг дитинства Олексій стоїть у військовій формі, на вишколі, а сльози рясно котяться по щоках...
Літній чоловік гучно схлипує, витирає хустинкою солону вологу на зморшках лиця...
Чоловіки плачуть. І молоді, і старі. Від безвиході щось змінити. Від горя непоправної втрати. За молодими Героями, за кращими синами, за непрожитим життям...
«…Сам не знаю, де погину. Гей, погину я в чужім краю…» – під купол храму лунко злинають слова тужливої пісні прощання. Священники опускаються на коліна перед домовиною Воїна.
У відчинені двері храму завіває вітер і намагається загасити свічки у руках рідних. Як ворог уже згасив життя молодого Героя Андрія Ющенка...
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Прощання та відспівування Воїна Андрія Ющенка у храмі Воскресіння Христового в Переяславі
Остання земна дорога додому встелена квітами
З храму процесія вирушила у рідне село Андрія Ющенка – Вінинці Циблівської громади. Зустрічали Героя, ставши на коліна та встеляючи дорогу квітами, спочатку жителі села Мала Каратуль Ташанської громади.
У Вінинцях зустріти траурний кортеж з домовиною воїна-односельця вийшло все село – від малого до найстаршого. Його останню путь жителі рясно уквітчали трояндами і ліліями зі своїх клумб, польовими волошками, дзвіночками, а ще – гілочками сосни.
Усі – на колінах. Майорять жовто-блакитні прапори. Жінки плачуть, чоловіки стримують сльози, але невимовний жаль легко читається в їхніх очах.
На батьківському подвір'ї Андрія отець Михайло справив коротку молитву і кортеж пішою ходою вирушив до місця його вічного спочинку.
У березні тіло Андрія Ющенко повернули з росії
До початку повномасштабного вторгнення росії Андрій працював на підприємстві з виробництва деревообробних станків у Козаровичах на Київщині. Але з початком великої війни і після окупації села цей цех зупинив діяльність. Залишившись без роботи, каже мама Воїна Оксана Ющенко, він все шукав куди подітися, чим себе зайняти.
– Він так і не зміг себе тут реалізувати, працевлаштуватися йому не вдалося, а хотів бути корисним, тож вирішив стати на захист України.
Два місяці він був у навчальному центрі. Потім – бойові виходи. Спочатку відправили на Сумщину, далі – під Курськ. А вже після того – на Донеччину, під Покровськ. Це був не перший його вихід на позиції. Мабуть, уже третій.
Він був у складі 152 бригади. Але пізніше, після Курщини, його перекинули як підкріплення до 25 окремої штурмової бригади. От і все... – плаче мама Героя.
– О третій ночі він написав мені повідомлення: "Виїжджаємо на позиції". І все. Сказав: "Як тільки вийдемо, я тебе наберу". Але більше зв'язку з ним не було. Повна тиша. А до цього навіть з-під Курська виходив на зв'язок, інколи і в інтернет заходив. А тут – нічого. Повна тиша...
Ми сподівалися, що він живий. Я не хотіла й думати про... Але... Прийшло сповіщення, а тоді впізнання...
Його тіло передали росіяни під час обміну. Це сталося 4 березня, а вже п'ятого тіла прибули в України.
З усіх тіл 55 доставили до Кропивницького, додала Оксана Ющенко. Серед них і тіло Андрія. На впізнання мама Воїна їздила в Кропивницький.
– Тіло сильно ушкоджене, грудна клітка зламана, але зуби цілі, тож ідентифікацію вдалося провести. Я впізнала його по кофті малого (йдеться про кофту Андрієвого молодшого брата Сергія, – авт.). А ще на руках його були патріотичний браслет і наушники…
У висновку медексперта написано: поранення, несумісне з життям. Голова… Ураження вибуховою хвилею. Видно, розірвалося щось поруч – уламок поцілив у череп.
Так і не встиг знайти свою долю, не встиг створити сім'ю... Він був би дуже хорошим батьком, але не судилося, – крізь сльози підсумовує пані Оксана.
Зі словами співчуття до рідних і близьких Героя звернувся голова Циблівської громади Олександр Палагута:
– Саме в той час, коли потрібно було жити, будувати майбутнє, народжувати дітей, одружуватися, розвивати нашу державу – проклятий ворог напав на Україну. Андрій не залишився осторонь. Він добровольцем пішов захищати нашу країну, наш народ, кожного з нас.
Олександр Молоткін виступив від імені І відділу Бориспільського РТЦК і зазначив:
– Ми стоїмо біля свіжої козацької могили – і не лише розумом, а й серцем, усім єством своїм відчуваємо: яку страшну ціну ми платимо за те, щоб мати змогу жити на землі, Богом нам даній; говорити мовою, Богом нам дарованою; закохуватися, ростити дітей, просто – жити.
Чомусь клята московська орда вирішила, що ми не маємо на це права.
Що ми можемо? Лише в невимовній скорботі схилити голови перед прахом козака Андрія. Він став захищати нас добровольцем. Він був з Україною в серці.
Прапор, яким була накрита труна, як символ держави, якій служив Воїн Андрій Ющенко, Олександр Молоткін передав мамі Героя.
На кладовищі у Вінинцях з Андрієм попрощалися назавжди, поклали квіти, схилили голови під залпи військового салюту та виконання Державного Гімну. тут це вже третя могила Героя. Поруч спочивають Сергій Кравченко та Василь Мостовий.
В Андрія Ющенка залишилися мама Оксана, батько Анатолій, брат Сергій і сестра Каріна.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
