29 серпня минуло рівно 25 років, як у Світанку було створено сільську раду. Її незмінним секретарем є Наталія Горб, 60 років. Нині вона виконує ще й обов’язки старости села. А очолити світанківську громаду їй доручили після того, як два роки тому сільський голова Микола Липко (він був ще й настоятелем місцевого храму) достроково склав свої повноваження.
"Сільрада розпочала свою роботу в тісній кімнаті готелю"
– Наше село було засновано у 1932 році, – говорить Наталія Василівна. – До початку 90-х Світанок підпорядковувався Пологояненківській сільраді. А після того, як держплемзавод "15 років Жовтня" (він мав по відділку у Світанку та Пологах-Яненках) припинив свою діяльність, 29 серпня 1994 року у Світанку створилася сільська рада. Для її роботи у приміщенні колишнього готелю (вже багато років ця будівля стоїть пусткою у центрі села) було виділено кімнату, яка до цього слугувала робочим місцем інженера по техніці безпеки племзаводу. Працювати ж у тому невеличкому кабінеті, в якому ледь помістився сейф та два столи, нам (голові, бухгалтеру, землевпоряднику та мені – секретарю) було затісно. А особливо ми почувалися там некомфортно взимку: приміщення не опалювалося і нам було дуже холодно.
Дитячий майданчик у центрі Світанку – втіха для малюків
Згодом нам виділили два кабінети у радгоспній конторі, а згодом ми перейшли в окрему будівлю, в якій знаходимося по сей час. До слова, свого часу у цьому приміщенні працювала хлібопекарня. Потім тут був радгоспний магазин та прийомний пункт зі збору молока від населення. І ось що саме цікаво: тоді щозими ще одну кімнату тут виділяли для лебедів(!). Так, саме для пернатих красенів, яких у 90-тих було багато на озері, що в парку нашого села. Лебедів дуже любили в селі, для них збудували літні будиночки, а від лютих морозів їх рятували в одній із кімнат цього приміщення. На жаль, вже давно лебедів та й диких качок, у нашому селі немає... А ось за станом озера ми пильнуємо. Аби не висохло, п’ять років тому очистили його від мулу, наповнили водою і запустили мальків п’яти видів риб. Тепер тут рибалять усі охочі, – радо сказала Наталія Горб.
"Світанок мене привабив трояндами, лебедями та ставком із вербами"
До сільради і ФАПу, який розташовується в цій же будівлі, ведуть доріжки, вимощені бруківкою. Територія обгороджена бетонним парканом.
Наразі в Світанківській сільраді, окрім Наталії Горб працює ще Леся Івлєва (головний бухгалтер), Наталія Розовик (інженер-землевпорядник та Олена Кисіль (діловод). Того 29 серпня цей колектив з 25-річчям існування сільради привітали голова Циблівської ОТГ Олександр Палагута, депутат районної ради Микола Швець в.о. старост Валентина Кушнір (Пологи-Яненки) та інші.
– Секретарювати мені подобається, – згадує Наталія Василівна. – Пам’ятаю як вперше мені випала нагода зареєструвати народження немовляти. Це сталося на третій день моєї роботи на посаді секретаря. А свідоцтво про народження дитини я виписала Алінці Грабовській. Зараз ця 25-річна дівчина живе у Світанку і працює на заправці "КЛО". А ось перше свідоцтво про укладання шлюбу отримало в нашій сільраді подружжя Бондаренків.
Не забувається мені й те, як дванадцять років мені гарно працювалося під керівництвом нашого першого сільського голови Сергія Кузькового, який до цього працював агрономом в місцевому господарстві. Після Сергія Петровича десять років ладилась у мене робота й з Василем Худжіном, а потім два роки – із Миколою Липко.
Народилася і виросла Наталія Горб у селі Ковалин. Свого часу у колишньому Переяслав-Хмельницькому педучилищі вона здобула професію вчителя початкових класів і за направленням потрапила на роботу в дитячий садочок, що в місті Барвінкове на Харківщині.
-- В тому елітному дитсадочку я працювала вихователькою і періодично виконувала обов'язки завідувачки, -- згадує Наталія Горб. -- Там у Барвінковому я одружилася з місцевим Сашком і через рік у нас народився син. Не виповнилося Вадиму й рочку, як ми переїхали у Світанок. Зараз я радію успіхам своїх двох внучок: Юля навчається банківській справі, а Алінка школярка-восмикласниця.
Ну а Світанок (молоде та перспективне на той час село) мені сподобався відразу, як під час навчання в педучилищі проходила практику в Світанківському дитсадочку. Особливо привабив мене цей населений пункт рясним цвітінням троянд у центрі села, ставком зі зграєю лебедів, навколо якого росли плакучі верби з довгими до води вітами. Словами не передати, який то був красивий куточок природи. На жаль, старих верб залишилося не багато. Та радує те, що ставок обростає іншими розкішними деревцями.
"Хочеш – не хочеш, а на зарядку в коридорі контори становись"
Після дитсадочку Наталія Горб працювала спортивним інструктором в племзаводі і була головою профспілкового комітету та депутатом Пологояненківської сільської ради.
-- У ті часи, окрім як організовувати спортивні змагання, я, як спортінструктор кожного ранку проводила зарядки для конторських працівників, – згадує й таке Наталія Василівна. – Було хочеш чи не хочеш, а на зарядку в коридорі контори становись. А ще було в сільському клубі я крутила кіно. Запросили ж мене на цю роботу, після того, як тяжко захворів кіномеханік. А коли і ця професія стала незатребуваною, я знову влаштувалася в дитячий садочок. Цього разу – завідувачкою. Ну а перед тим, як стати секретарем, я вісім років пропрацювала вчителем початкових класів у Світанківській школі. Ото такий мій трудовий шлях.
Наталію Горб у селі люблять і поважають не лише за фанатизм до своєї справи, а й за людяність та гарне ставлення до людей. А ще вона має хазяйську вдачу. Не так давно біля сільського стадіону було обладнано дитячий майданчик із сучасними ігровими спорудами, пісочницею та лавками-гойдалками. Пильнує вона й за тим, аби в селі були рівні дороги. У Світанку вони всі асфальтовані. Несподіванкою ж для світанківців став бювет із свердловиною у 300 метрів, який із місяць тому було відкрито на окраїні села. Чималі кошти також із бюджету сільради було вкладено і в капітальні ремонти школи, будинку культури та ФАпу.
– Цьогоріч ми повністю змінили інтер’єр нашої школи. Адже грошей на ремонт було виділено стільки, що ми мали змогу вдосталь накупити фарб усіх кольорів веселки і пофарбувати-розфарбувати нею все: стіни, підлогу, батареї, східці, – каже директор Світанкіської школи Наталія Совівська, 51 рік. -- Та найбільше я тішуся з того, що всі вікна у школі вже замінені на металопластикові, спортзал капітально відремонтований, а шкільне подвір’я обгороджене сучасним парканом. Наша шкільна родина вдячна сільраді й за те, що забезпечила нас усією необхідною оргтехнікою.
А ось капітальному ремонту будинку культури радіє його директорка Наталія Філімончук, яка також прийшла привітати працівників сільради з цією ювілейною датою. За її словами, вже більше 800 тис. грн сільрада виділила на оновлення закладу. За ці кошти було придбано і встановлено потужний котел на твердому паливі, замінено вікна і двері, повністю відремонтовано та вбрано фойє, глядацьку залу та сцену. Зараз йде ремонт даху.
Під час цієї зустрічі пані Наталія повідала неординарну історію, яка сталася в СБК.
– Днями при заміні шиферу на даху нашого будинку культури будівельники виявили велике гніздо шершнів. Сміливця, який би погодився його зняти, у селі не знайшлося, адже, як відомо, це дуже небезпечна справа. Тож як діяти в цій ситуації, я запитала в Олександра Палагути, на що він відповів, що із шершнями впорається сам. Так за кілька хвилин він приїхав у наше село, одягнув захисний костюм і маску, вибрався на дах і без зайвої метушні знищив небезпечних комах. Тож тепер і я знаю, що Олександр Михайлович сміливий чоловік та справжній господар нашої громади. Отже, у виборі свого очільника ми не помилися і хай буде так завжди, – сказала наостанок Наталія Філімончук.
