"Змалечку був дуже здібним до техніки": у Строкові попрощалися із Захисником Олексієм Левченком

Переяслав.City

21 липня 15:47

Сьогодні, 21 липня, через місяць після загибелі на Сумщині, на рідну землю – у село Строкова Студениківської громади – повернувся Захисник Олексій Левченко, який мав псевдо Лев. Про Героя та чин його похорону, розповідає Переяслав.City з покликанням на сайт громади.

Левченко Олексій Вікторович народився 30 серпня 1982 року у Києві. До школи ріс у дідуся та бабусі у селі Строкова, пізніше проводив там всі канікули. У Києві в 1989 році пішов до школи, закінчив 9 класів.

– У школі навчався добре, навіть жодного разу до директора не викликали, хоча й бешкетував, як і всі хлопці, – розповів батько Олексія Віктор Олексійович, – Олексій був завзятий до всякої роботи, як то кажуть, руки на місці. Ще з малих літ був дуже здібним до техніки. Марив машинами й знав у них толк, а вони його ніби відчували із першого оберту ключа. Син мріяв стати водієм. Мрія здійснилася, але на все інше його короткого життя не вистачило.

Фото: фб-сторінка Студениківської громади

Потім навчався в ПТУ, опановував фах автослюсаря, після навчання у 2002 році пішов на строкову службу, був водієм при Генштабі у Києві. Після армії працював водієм у Київводоканалі, у службі забезпечення Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Батько Олексія Левченка родом із Строкови, дорослим працював і жив у Києві, а коли вийшов на пенсію, то повернувся в село в батьківську хату. З ним переїхав і Олексій, хоча продовжував працювати в Києві. Мама Олексія трагічно загинула в автокатастрофі.

На службу Олексій Вікторович був призваний 9 листопада 2024 року Бориспільським РТЦК та СП. Служив водієм 5 міномета 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 24 бригада ОШБ (окрема штурмова бригада).

– Він був відважним і вмотивованим військовослужбовцем, разом з побратимами стійко тримав оборону, залишаючись вірним своїй Україні. Став на захист Батьківщини, адже твердо знав, його син Артем має жити у вільній та незалежній країні, де родини не знають, що таке війна та смерть, яку вона несе за собою, – написали на сайті громади.

Має державну відзнаку – нагрудний знак "Ветеран війни — учасник бойових дій", який отримав 28 квітня 2025 року.

Олексій Левченко загинув 18 червня 2025 року під час бойових дій, коли вивозив побратимів з поля бою поблизу села Іскрівщина Сумської області, це всього за один кілометр від кордону із росією.

У Героя залишився син Артем, батько Віктор Олексійович, брати Віталій та Сергій – вони також є чинними військовслужбовцями.

Чин похорону

Сьогодні, 21 липня, громада провела Олексія Левченка в його останній земній дорозі. Траурна процесія вирушила з Переяслава й прослідувала через села Чирське та Велика Каратуль. У рідній Строковій вона проїхала вулицею Лісовою, далі — Центральною та Сонячною, і зупинилася біля батьківського будинку на Молодіжній. Відспівування відбулося у церкві Апостола Іоанна Богослова. Поховали Героя з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі.

– Він мав багато планів, міг ще багато зробити, але став ще однією зіркою у нічному небі України. Яскравою, сильною, незламною - як і той, хто залишив цей світ, захищаючи рідну землю.

Схиляємо в скорботі голови перед мужнім Захисником. Вічна пам'ять і вічний спокій його душі, спочивай з Богом у мирі вічнім. Співчуття рідним, близьким, знайомим, друзям, побратимам, всім, хто знав Олексія Левченка, як доброго, щирого, надійного, мужнього, сміливого, відважного патріота своєї Батьківщини. Вічна шана Герою!, – зазначила голова Студениківської громади Марія Лях.

Світла і вічна пам'ять Захиснику. Співчуття його родині.