Сьогодні, 25 липня, в черговий раз за попередні два місяці журналісти Переяслав.City вийшли на акцію "Зупинись! Вшануй!" біля автовокзалу. Перед тим ми досліджували ситуацію, як переяславці дотримуються загальнонаціональної хвилини мовчання о 9:00 на знак вшанування загиблих у російсько-українській війні. На жаль, вона ще не стала щоденним ритуалом для жителів міста.
Чому так, ми запитали в людей на вулиці. Вкінці цього тексту є також опитувальник: виберіть там варіант відповіді і проголосуйте — це важливо!
«Зупинись! Вшануй! Щодня о 9:00»
Упродовж чотирьох років повномасштабної війни сайт Переяслав.City – єдине медіа з трьох, які працюють у Переяславі, – в своєму телеграм-каналі щодня нагадує читачам про Хвилину мовчання. На жаль, за цей час переяславці не продемонстрували своєї єдності в цьому ритуалі.
Тож ми вирішили діяти самі й 19 червня уперше вийшли на вулицю із закликом до водіїв і перехожих зупинитися і вшанувати. Не всі переяславці це сприйняли, але ми все ж відчули підтримку і розуміння: людям це важливо, але вони не організовані. У місті в людних місцях не звучить голосний сигнал, який би нагадав про цей момент.
Втім уже за кілька тижнів міська громадська організація також озвучила в соцмережах цю тему, і навіть, так само, як і ми, навіть почали моніторити, як Хвилини мовчання дотримуються в державних установах та організаціях.
Але особистий приклад у цьому краще, ніж критика. Тож наша команда 25 липня знову вийшла на публічну акцію. Ми це робимо для того, щоб показати власним досвідом, що хвилина мовчання – це не про формальність, а про свідому повагу і пам'ять. І ми це робимо, щоб закликати інших до дії.
Ми запросили всіх охочих стати з нами вряд. Дякуємо молодим активістам з "Добро Переяслав", Олександру Чубаю і всім небайдужим, хто відгукнувся на наш заклик і зупинився посеред міста та вшанував пам'ять тих, кого забрала велика війна.
Ми відчули, що наша ініціатива недаремна, коли почули від людей – "Дякуємо, що це робите".
Традиції самі не народжуються – їх починають люди!
Акція команди Переяслав.City "Зупинись! Вшануй!" (автовокзал). 25.07.2025р.
Акцію "Зупинись! Вшануй!" підтримала молодь із "Добро Переяслав". 25.07.2025 р.
Акцію "Зупинись! Вшануй!" підтримали небайдужі переяславці. 25.07.2025 р.
Акцію "Зупинись! Вшануй!" підтримали небайдужі переяславці. 25.07.2025 р.
«Я б і постояла, і помолилася»
Під час нашого опитування немало переяславців наголошували, що бракує чіткого звукового сигналу чи оголошення, особливо у публічному просторі. Через це ті, хто не мають гаджетів або не звикли перевіряти годинник, можуть навіть не знати, що хвилина мовчання розпочалася.
Пані Єлизавета, яка щодня проходить повз парк біля Центру культури і мистецтв, каже:
– Там хвилину оголошують і гімн грає, то я зупиняюся. А більше ніде не чула. Я ж баба з ковінькою – далеко не ходжу. На телефоні сповіщень не маю, бо в мене «Київстар».
Людмила Іванівна звіряється з годинником у телефоні, але підтвперджує, що чує оголошення про хвилину мовчання і в парку імені Тараса Шевченка:
– Якщо бачу, що 9:00 або чую сповіщення, звісно зупиняюся.
Переяславка Єлизавета
Людмила Іванівна часто в цей час у центрі міста й чує оголошення біля «Зустрічі»
83-річна переяславка Софія зізнається:
– Знаєте, я вже така стара… Звідки мені знати, що це саме час хвилини мовчання? У мене ні телефону нема, ні радіо. Я ж сама не здогадаюся. А так я б і постояла, і помолилася. Це ж хвилина мовчання – за наших! Я співчуваю, молюся, як віруюча людина. Мені вже 83 роки. То пам’ятаю, то забуваю. Як мені втримати це в голові? Поклав щось – і не знаєш, коли поклав: сьогодні чи вчора. Ну, така біда вже. А співчуваю я дуже, за Україну переживаю. Хочу, щоб ця війна закінчилась.
Також дехто зазначає, що зазвичай просто не буває на вулиці о 9:00 або забуває про ритуал.
– Не зупиняємось. Якось забуваю. Встаю пізніше. І о 9-й у місті не буваю, – каже Богдан.
Переяславка Софія: "Звідки мені знати, що це саме час хвилини мовчання?"
Переяславець Богдан встає прокидається після дев'ятої і на вулицях міста в такий час не буває
Дотримуються, але лише завдяки особистим нагадуванням
Частина переяславців вшановує загиблих щодня. Щоб не пропустити символічну 9:00, люди спеціально заводять будильники або стежать за часом на телефоні.
Окремі переяславці розповіли, що щодня зупиняються саме завдяки нагадуванню в телефоні:
– У мене заведений будильник на 9:00. Ми повинні пам’ятати своїх Героїв. Тих, хто віддав життя заради нас. Це – найменше, що ми можемо зробити, – каже Надія.
Переяславка Надія заводить на дев'яту будильник, щоб не пропускати хвилину мовчання
Переяславець Микита вшановує пам'ять Героїв хвилиною мовчання, орієнтується за годинником
Переяславка Аліна, щоб знати, коли хвилина мовчання, користується спеціальним застосунком
Переяславець Андрій теж дотримується ритуалу:
– Обов’язково треба зупинятися. Я теж завжди зупиняюсь, коли йду на роботу. Вшановую пам’ять Героїв. Вважаю, що наше місто повинне віддавати шану тим, хто загинув заради того, щоб ми жили під мирним небом.
Зазвичай чоловік просто дивиться на годинник у телефоні. А от публічного сигналу про початок хвилини мовчання в Переяславі він жодного разу не чув:
– У Києві чи в інших містах – так, там є. У Києві навіть дороги перекривають, поліція з гучномовцями просить зупинитись і вшанувати пам’ять загиблих. У нашому місті цього немає. Я б зупинився, якби почув сигнал.
Переяславець Андрій вважає, що в місті має бути звуковий сигнал-сповіщення про хвилину мовчання
Хвилина мовчання «невидима»!
Опитування показало, що частина жителів Переяслава розуміють важливість хвилини мовчання, але дотримуються її переважно завдяки особистим зусиллям. Водночас люди акцентують на відсутності звукових сигналів, публічних оголошень чи загальноміської координації. Вони і хотіли би долучитися, але не має технічної можливості або точного орієнтиру в часі.
Запровадження чіткої щоденної практики з гучномовцями, музичними фрагментами чи інформуванням через публічні заклади могло б зробити цей ритуал не лише особистим, а й спільним – громадським, об’єднуючим, щемливим і гідним!
Це особливо важливо для громади, яка вже понад сто разів прощалася зі своїми Героями.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.
