Незабаром у Переяславі знову можна буде купити вишивані сукні, сорочки, рушники та серветки на фабриці художніх виробів, яка припинила роботу 1 листопада 2024 року.
Нині підприємство відновлює роботу — ткацькі станки почали працювати, невдовзі у цій же будівлі відкриється і магазин із оновленим асортиментом товарів. Очолила «Фабрику художніх виробів, ткацтва та вишивання» відома майстриня, співорганізаторка та голова спілки «Мистецтво життя» Алла Літкова. Про те, як тепер функціонуватиме підприємство, розповідає Переяслав.City.
– Коли переяславці дізналися, що знаменита фабрика художніх виробів не працює, – каже Алла Владленівна, – то це було боляче, тим більше при нашій непростій ситуації. Люди й так у постійному стресі, звичайно, хочеться розради, позитиву, а тут ще й фабрика закрилася – наша гордість, наша візитівка.
Нова директорка фабрики Алла Літкова
А нещодавно, загалом то неочікувано, мені зателефонував Володимир Халітович Юсубов – власнику фабричних будівель з пропозицією:«Хочу відновити фабрику. Я ніколи не займався подібним виробництвом, але ця справа дуже важлива і потрібна для міста. Очолювати відновлення ткацького і швейного виробництва повинна людина, яка на цьому розуміється. І ось я звертаюся до Вас».
А я ж за першою освітою – інженер-технолог трикотажного виробництва. І коли я сюди зайшла, подивилася – а воно мені таке рідне, всі ці машини, ткацькі станки, знаєте, як у студентські роки повернулася. Спершу вирішила подивитися, з чим можна працювати. Виявилося, що необхідне обладнання є – ткацькі верстати, намотувальні машини, пряжа, тобто почати знову виготовляти вироби, хоч і невелику кількість, цілком реально.
Але в цехах був безлад: валялися різноманітні коробочки, пакетики, ганчірки, шпульки з нитками… Але знайшлися і залежі пряжі мало не з радянських часів! Тож наші дві ткалі посортували нитки за відтінками, більш-менш усе поскладали, і ми вже починаємо планувати виготовлення виробів.
Я ж іще й модельєр, у мене навіть свій бізнес був – колись торгувала власним авторським трикотажем. І я почала моделювати вироби на свій смак, добирати кольори й візерунки. А це ось і наша новинка, – пані Алла показує натягнуту основу на ткацькому станку.
Ткаля Любов Зубер
За верстатом працює ткаля Любов Зубер. З-під вправних рук майстрині виходить полотно для сукні з орнаментом у зелених і червоних кольорах.
На іншому станку – основа для чоловічої чи дитячої сорочки з бордовим візерунком, ще на одному – для червоного святкового рушника.
– Володимир Халітович поставив мені завдання – зібрати людей і запустити виробництво, – продовжує розповідь Алла Владленівна. – І це надзвичайно добре, що досвідчені ткаля і швачка погодилися повернутися і працювати. Бо нас хоч і мало, та в пана Володимира вже купа планів на перспективу, він планує заповнювати виробництвом третій і четвертий поверхи фабрики. І це дуже добре.
Моя ж як керівниці програма-мінімум – щоб фабрика розвивалася, і я могла платити людям заробітну плату.
А програма-максимум передбачає таке. По-перше, виготовлення одягу за колишніми зразками, адже старі верстати і одяг, витканий на них, – це автентика, якої зараз уже ніде не знайти. По-друге, плануємо створення нових зразків та моделей. Зокрема, Володимир Халітович пообіцяв згодом закупити нові вишивальні машини зі спеціальними програмами, які для цього дуже знадобляться.
Також зміни будуть і щодо магазину. Поки для нього готують приміщення на першому поверсі, покупців тимчасово прийматимемо на другому. Планую, щоб це був такий собі мистецький салон, де б продавалися не тільки вироби, виготовлені на фабриці.
Сюди люди зможуть приносити картини, прикраси, вишивки, ляльки власного авторства і віддавати нам продаж під реалізацію. Це цілком нормальна взаємовигідна практика, так зможемо додатково заробляти на якісну пряжу, оновлення обладнання.
Починати завжди важко, але вже почали, – усміхається майстриня. – І з того матеріалу, що є в наявності, можемо багато зробити. Ось, наприклад, скоро 1 вересня, будуть потрібні дитячі сорочечки до школи та садочка. На День Незалежності, можливо, чоловіки захочуть собі нові гарні сорочки, а жінки – нарядні сукні. Зробимо!
Поки що працюватимемо і з традиційними, вже знайомими людям зразками, так і додаватимемо трішки авторських рішень. І якщо люди з розумінням до цього поставляться, купуватимуть наші вироби, то ми постараємося «розкрутитися».
– Якими будуть ціни на сукні, рушники та сорочки?
– У середньому на попередньому рівні. Така продукція в принципі не може коштувати дешево, але зараз піднімати ціну, вважаю, недоцільно.
– На фабриці поки що мало працівниць, і є потреба в робочих руках. Перевагу мають досвідчені кадри, але якщо прийде влаштовуватися на роботу людина «з вулиці», візьмете?
– Зараз – ні, адже спочатку треба працювати на результат, і навчати новеньких не буде можливості. Але з часом братимемо всіх охочих, навіть без досвіду, якщо буде прагнення навчитися і працювати – будь ласка!
Наші ткалі вже у віці, треба омолоджувати колектив. Ми б хотіли, щоб дівчатка-швачки з Переяславського професійного коледжу приходили до нас на практику, а згодом залишалися працювати. Ця справа цікава, корисна і вигідна, адже у фабрики, на мою думку, чудові перспективи.
Загалом ентузіазму, планів та ідей маю дуже багато, наразі я просто з головою поринула у клопоти щодо відродження підприємства. Фабрика повинна працювати, наразі це – моя мета і моє прагнення.
– Звичайно, я хочу, щоб «Вишиванка» — я так називаю фабрику, працювала і розвивалася, – сказав Володимир Юсубов. – Це ж унікальне виробництво, яке випускає дуже гарний тканий і вишитий одяг, рушники, серветки, скатертини в народному стилі, ще й ціни на товари досить приємні.
Зараз усе ще тільки починається. Ткалі та швачки будуть працювати на другому поверсі фабрики, а я хочу закупити для них обладнання, щоб працювали ще третій і четвертий поверхи. Там стоять старі ткацькі верстати, на яких працюють вручну, а я б хотів дещо покращити, автоматизувати виробництво, осучаснити його.
Щось підремонтувати, щось нове закупити. Ще я їм і магазин зроблю, в усьому буду сприяти, тільки нехай працюють. Моя мета – продавати наші вироби по всій Україні, і навіть за кордоном, бо переконаний — вони того варті!
– А Ви маєте сорочки, виготовлені на фабриці художніх виробів?
– Звичайно, у мене їх кілька штук – і тканих і вишитих. Ось зараз жарко, одягаєш якусь тонесеньку футболку і все одно страшенно пітнієш. А сорочка, виткана на нашій фабриці, хоч і товща, але набагато комфортніша, бо з якісної натуральної пряжі. Дай Боже, щоб ніхто не заважав працювати, і наша фабрика художніх виробів обов’язково стане потужною і знаменитою, принаймні, я докладаю до цього всіх зусиль.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
