Чергова сумна звістка прийшла на Переяславщину. У боях на Харківщині загинув молодший сержант ЗСУ Володимир Яровий, уродженець села Ташань. Про це повідомляє Переяслав.City з посиланням на фейсбук-сторінку Виконавчого комітету Бориспільської міської ради.
Чин похорону відбудеться завтра, 21 серпня, у Борисполі:
-
10:00 – відспівування у Свято-Миколаївському храмі
-
Після цього – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища
Володимир Яровий народився 3 травня 1970 року у багатодітній родині в Ташані. Має двох старших сестер і зростав у любові та злагоді. Після закінчення місцевої школи здобув вищу освіту у Харківському аграрному інституті та проходив строкову службу у війську.
У дописі Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Володимира згадують так:
"Добрий, чуйний, надійний, вірний, комунікабельний, відповідальний, з позитивним поглядом на життя – таким назавжди Володимир залишиться у пам'яті тих, хто знав його особисто. Ніколи і ні в чому не відмовляв, міг останнє віддати, але обов'язково допоможе. По життю не любив брехні та прагнув справедливості. А ще мав чудове почуття гумору, міг легко знайти спільну мову навіть з незнайомими людьми.
А ще мав справді "золоті руки". Власноруч побудував будинок для власної сім'ї, адже мав хист до будівельної справи, з якою і пов'язав останні роки мирного життя.
Завжди прагнув для своєї родини лише найкращого, був їхньою надійною підтримкою і опорою, робив все можливе, аби уберегти своїх найрідніших від негараздів, вирішував всі проблеми і заспокоював: "Все вирішимо. Все буде добре!""
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Володимир добровільно пішов до військкомату. Спочатку служив у ТРО Борисполя, а згодом після навчання та бойового залагодження вирушив на передову – на Донеччину та Харківський напрямок. Він служив водієм-електриком артилерійської батареї.
"Оскільки "Петрович" (саме такий позивний отримав наш Герой) був одним з найстарших, користувався неабияким авторитетом серед побратимів. Але не лише через вік! Володимир, ніби батько, піклувався про кожного ж них, ділився досвідом, давав корисні поради, намагався щось смачне приготувати. Завжди хвилювався за кожного з них. Навіть будучи у відпустці часто запитував: "Як там мої хлопці?" – йдеться у повідомленні.
Загинув 17 серпня на Харківщині.
"І останній бій дав гідно: прагнучи повідомити своїм про ворожу групу, яка зайшла надто близько, взяв перший удар на себе та вступив у стрілецький бій. Отримавши смертельне поранення, зміг знайти сили і на останньому подиху прокричав своїм про ворога...
Володимир часто дзвонив додому. І того страшного ранку теж зателефонував дружині, але так й не наважився сказати, що з досвіта тривають виснажливі бої... Бо не хотів, щоб вони хвилювалися..." – зазначають у дописі Виконавчого комітету Бориспільської міської ради.
Захиснику навіки 55 років...
Світла пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним і близьким.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
