За часів Гетьманщини в Україні військово-адміністративними територіальними одиницями були полки. До 400-річчя заснування Переяславського полку у Музеї Заповіту Т.Г.Шевченка 11 жовтня презентували книгу «Присяга Переяславського полку 1718 року», повідомляє Переяслав.City.
Козацьку Присягу опублікували уперше
Упорядником книги є Олександр Різніченко, ілюстратори – Сергій Шаменков та науковець НІЕЗ «Переяслав» Олександр Прядко. У виданні вперше опубліковано текст унікальної рукописної пам’ятки – Присяги Переяславського полку 1718 року.
Джерельна база охоплює списки духовенства Переяславської капітули, Переяславської, Золотоніської, Вороньківської і Бориспільської протопопій, реєстри полкової, сотенної старшини, бунчукового і значкового товариства, козаків, міщан, посполитих двох Переяславських, Баришівської, Басанської, Березанської, Бориспільської, Бубнівської, Вороньківської, Гельмязівської, Домонтовської, Іркліївської, Золотоніської, Кропивнянської, Ліплявської, Піщанської, Трахтемирівської та Яготинської сотень.
Дослідження доповнене сучасними художньо-історичними реконструкціями вигляду жителів полку та фортець більшості сотенних центрів.
Науковці Заповідника Олександр Колибенко і Тарас Нагайко, та краєзнавець Юрій Коржов відзначили, що ця книга – важливе джерело з дослідження військової історії, генеалогії, демографії, соціально-історичних та політичних процесів Гетьманщини у ХVІІІ ст., яка представляє великий інтерес для краєзнавців, генеалогів та всіх, хто цікавиться історією України, зокрема, її славною героїчною сторінкою – козаччиною.
Переяславський козацький полк
У 1-й половині ХVІ ст. на землях колишнього Переяславського князівства утворюється Переяславське староство Київського воєводства Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Переяславське староство на той час включало місто Переяслав, містечка Биків, Гельм’язів, Яблунів та Яготин.
Основним населенням цього староства були козаки, які селилися тут, починаючи з 1585 р. за сприяння князя Костянтина Острозького на підставі привілею польського короля Стефана Баторія.
Грамотою від 5 червня 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ Август підтвердив набір на державну службу полку «низових козаків» чисельністю у 300 вояків. У 1590 р. нараховувалася вже тисяча реєстрових козаків.
Переяславський територіальний полк реєстрових козаків з центром у м. Переяславі був створений у 1625 р. після підписання 26 жовтня (5 листопада) 1625 р. в Урочищі Ведмежі Лози біля Курукового озера (поблизу сучасного міста Кременчук) Куруківської угоди між польським великим коронним гетьманом С. Конєцпольським та гетьманом М. Дорошенком під час повстання М. Жмайла 1625 р. За цим договором козацький реєстр збільшувався до 6 тисяч чоловік. Уряд Речі Посполитої запровадив військово-територіальний поділ реєстрового козацтва на полки та сотні. Було створено шість полків реєстрових козаків по тисячі осіб у кожному.
Реєстрові козаки були зобов'язані відбувати службу на Наддніпрянщині й посилати за наказом уряду Речі Посполитої загони на Дніпрові пороги. Вони несли службу на найнебезпечнішому кордоні, через який татари нападали на українські землі. Власне, цей особливий реєстр і був створений із метою мати завжди напоготові 2 000 козаків. Вони були на самозабезпеченні, тільки під час військових походів отримували незначну платню – дві копи литовських грошей двічі на рік. Як дарунок від короля раз у рік отримували кожух і один дукат.
Крім Переяславського, були створені Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Черкаський і Чигиринський полки. Їх пізніше стали називати «корінними» або «старожитніми» полками реєстрового козацтва.
У 1638 р. Переяславський полк нараховував 10 сотень, створених за територіальним принципом: Переяславську, Березанську, Биківську, Богушківську, Бориспільську, Іркліївську, Кропивнянську, Лубенську, Миргородську, Яготинську.
У 30-х роках ХVІІ ст. Переяславський полк відігравав значну роль у подіях, що відбувались в Україні. Переяславське козацтво брало активну участь у козацько-селянських повстаннях Криштофа Косинського (1591–1593 рр.), Северина Наливайка (1594–1596 рр.), Тараса Федоровича-Трясила (1630 р.), Павла Павлюка, Якова Острянина (1637–1638 рр.).
Із початком національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького напередодні Жовтоводської битви 5 (15) травня 1648 р. Переяславський реєстровий полк, разом з іншими, став на бік гетьмана.
Протягом 1648-1657 рр. Переяславський козацький полк був активним учасником усіх найважливіших воєнних подій того часу – битв під Жовтими Водами, під Корсунем та Пилявцями у 1648 р. та інших. Особливо відзначився Переяславський полк у битві під Батогом 22-23 травня (1-2 червня) 1652 р.
У 1648 р. Богданом Хмельницьким був запроваджений новий полково-сотенний устрій, за яким полки ставали не тільки військово-територіальними, а й адміністративно-територіальними одиницями. Протягом 1648–1782 рр. таких полків налічувалося до 20. Переяславський полк завжди належав до найбільш надійних та потужних у військовому відношенні. Саме тому Лівобережжя у ХVІІ ст. називали «переяславською стороною».
Полкове місто Переяслав у період національно-визвольної війни було одним із найбільших центрів з ремонту і постачання озброєння для козацько-селянської армії. Уже в перший період війни Переяслав перетворився на основне місце знаходження артилерії. Після воєнних походів сюди звозили гармати та «пороховий» скарб. Місто неодноразово ставало місцем проведення козацьких рад та збору збройних сил напередодні військових походів.
Відоме в історії України повстання 1666 р. Переяславського полку проти утисків з боку московських воєвод. Також його козаки брали участь у повстанні І. Брюховецького 1668 р., викликаного невдоволенням умовами Андрусівського перемир’я.
У 60-х рр. ХVІІ ст. завершився процес оформлення полку як військової та адміністративно-територіальної одиниці Лівобережної Гетьманщини. У 1669 р. частина територій полку відійшла до Київського полку, а згодом до нього було приєднано території Іркліївського полку, Піщанської, Золотоніської, та Домонтівської сотень Черкаського і території Бубнівської, Леплявської та Трахтемирівської сотень Канівського полків.
За реєстром 1723 р. полк складався з 17 сотень, які нараховували 2188 піхотинців і 4512 кіннотників.
У середині ХVІІІ ст. козаки Переяславського полку складали близько 7% козацького населення Гетьманщини.
За підрахунками відомого дослідника генеалогії козацтва В. Кривошеї, з 1648 р. по 1782 рр. Переяславський полк очолювали 65 полковників. Із них найбільш відомі Федір Лобода, Тимофій Цицюра, Яким Сомко, Павло Тетеря, Родіон Дмитрашко-Райча, Войця Сербин, Іван Лисенко, Леонтій Полуботок, Іван Мирович, Степан Томара, Іван Сулима, Степан Сулима, Григорій Іваненко. А полковники Переяславські Павло Тетеря і Яким Сомко стали гетьманами.
Яким Сомко
Семен Сулима
Павло Тетеря
Іван Сулима
Богдан Хмельницький
З другої чверті ХVІІІ ст. козаки Переяславського полку вже рідше залучаються до військових походів. Особовий склад частіше ніс прикордонну та сторожову служби.
Частина переяславських козаків брала самовільну участь у гайдамацькому русі та повстанні, відомому під назвою Коліївщина.
У 1781–1782 рр. на Лівобережжі запровадили поділ на намісництва, в зв’язку з чим Переяславський козацький полк як окрему територіально-адміністративну одиницю розформували. Царським указом від 9 липня 1783 р. на його базі створили регулярний кінний карабінерний полк російської армії.
На місці Переяславського полку з’являються Золотоніський, Київський, Переяславський, Остерський, Козелецький, Городищенський повіти, які ввійшли до складу Київського намісництва, а пізніше до складу Полтавської губернії.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
