Вже у ці дні наше місто відзначає своє свято, 1112-ту річницю від першої літописної згадки. Впродовж величезної, понад тисячолітньої історії дуже багато було цікавого в житті Переяслава. Проте привабливою є не лише сива давнина, а й сьогодення, ті чи інші важливі події в житті кожного переяславця. Адже місто – це передусім його мешканці. Чим вони пишаються перед своїми гостями, що розповідають їм про місто, напередодні свята цікавилися наші журналісти.
Юрій Руденко, 40 років:
– У першу чергу, що наше місто затишне, красиве і багате музеями. І це не лише скансен. Унікальний музей космосу, який розміщений у дерев’яній церкві. Музей Володимира Заболотного, архітектора, який спроектував будівлю Верховної Ради. Фабрику художніх виробів, якій понад сто років і де вироби виготовляють за старими технологіями – на ткацьких верстатах. Також розповідаю про цікаві пішохідні й велосипедні маршрути, розроблені Миколою Богатирем. Пройшовши їх, гості дізнаються багато цікавого про Переяслав.
Андрій Сулима, 58 років:
– Історію міста знаю добре, тож гостям, які завітали до нас уперше, розповідаю її ще з князівських часів, показую пам’ятники першої згадки слова «Україна» та «Слову о полку Ігоревім», площі: центральну та Переяславської ради. Везу на Дніпро: коли виїжджаємо знизу від Карані на дамбу біля насосної станції, у всіх перехоплює подих від цього краєвиду. І звичайно ж, їдемо в музей просто неба. Пам’ятаю, дружина мого однокурсника з Лубен зайшла до селянської хатки і вийшла зі сльозами – сказала, що точнісінько така була в її покійної бабусі. Отак розчулилась.
Юрій Кривенко, 33 роки:
– Звичайно, перше, що спадає на думку, – музей просто неба. Це справді унікальне місце і його повинні побачити всі, хто приїжджають до Переяслава. Два тижні тому вперше показав цей музей батькам, які гостювали у нас із братом (ми родом із Черкащини). Вони нерідко приїжджають повболівати, коли ми з ним граємо в районному футбольному чемпіонаті. Всім розповідаю про університет, один із символів міста. Приміром, у Черкасах добре знають, що Кривенки працюють в переяславському виші. У мене свого часу була нагода повернутися додому, але у Переяславі я з 2003 року, він став рідним для мене, тому навіть не розглядав такого варіанту. Тут тихо, всі одне одного знають, хороша екологія, Дніпро, Трубіж, багато зелені і дороги насправді хороші порівняно з деякими іншими українськими містами.
Оксана Приходько, 54 роки:
– Я, як і всі переяславці, люблю хвалитися перед своїми гостями великою кількістю музеїв нашого міста. А в музей під відкритим небом я запрошую усіх, з ким знайомлюся під час подорожей нашою країною і навіть, коли буваю за кордоном. З кожним роком наш Переяслав стає все привабливішим для туристів. І мені неприємно читати у фейсбуці пости, що Переяслав останнім часом занепадає. Як на мене, то мер нашого міста дбає про благоустрій нашого міста. І гарні клумби, і тротуари, і фонтани у нас вже є. Хіба цим не можна похвалитися?
Ігор Гайдаєнко, 33 роки:
– До мене в гості приїздять мало не з усіх куточків України. Свого часу я навчався в КПІ, то, іще будучи студентом, привозив до Переяслава своїх однокурсників. А зараз вони вже і самі приїздять погостювати. У Переяславі є про що розповісти. Як правило, розповідь починаю із ролі нашого міста у становленні України як держави. Звичайно ж, розповідаю про його музеї, що і де можна побачити. Якщо гості цікавляться сучасним станом, то розповідаю про проблеми та перспективи розвитку Переяслава.
Ольга Чабаненко, 39 років:
– Я з Черкаської області. Коли ще навчалася у школі, у мене було перше кохання – Максим. Та він з батьками виїхав кудись на Житомирщину. Коли свого часу вступила до переяславського університету, яке ж було моє здивування, коли серед першокурсників побачила і Максима, про якого вже майже забула. Так сталося, що згодом ми одружилися і зараз живемо у Переяславі. Гостям часто розповідаємо, як це місто нас з’єднало. Ну, і звичайно ж, про музеї, історію. Як же без цього.
