У Переяславі говорили про глибинне коріння української культури. 29 жовтня в Центрі спільнотворення "Любомир" відбулася зустріч із народною майстринею Людмилою Смоляковою. Подія стала початком нового проєкту "Історія Трипілля: голос землі", мета якого – відродити й популяризувати трипільську культуру як невід'ємну складову української історичної пам'яті. Подробиці розповідає Переяслав.City з місця події.
Участь у заході взяли ініціатори проєкту, представники відділу культури Переяславської міської ради, переяславського професійного коледжу, майстрині та журналістки. Звучали історії, факти й особисті спогади – усе те, що пов'язує сучасного українця з його глибинним минулим.
Команда, що працює над реалізацією проєкту "Історія Трипілля: голос землі"
"Це мистецтво перших хліборобів Європи"
Народна майстриня Людмила Смолякова, відома своїми напрацюваннями з реконструкції Трипільської культури, поділилася вражаючими фактами й особистими історіями:
– Як казав Вікентій Хвойка, Трипільська культура – це мистецтво перших хліборобів старої Європи. Відродження й вивчення цієї культури – те, чим я живу. У переяславському музеї, до речі, експонується єдина в Україні статуетка вождя, на якій зображено дерево життя. Якщо не бачили – обов'язково сходіть.
Трипільська культура – це давня археологічна культура мідно-кам'яної (енеоліту) та раннього бронзового віку, що існувала приблизно з 5400 рр. до н. е. на території сучасних України, Молдови та Румунії. Вона відома своїми великими поселеннями, характерною керамікою з розписаними стінами та розвиненим землеробством. Назва походить від назви села Трипілля на Київщині, де археолог Вікентій Хвойка вперше знайшов артефакти цієї культури наприкінці XIX століття.
Народна майстриня Людмила Смолякова займається реконструкцією трипільської культури
Майстриня розповіла, як під час карантину натрапила на сліди трипільського шару землі у Києві:
– У 2019 році, під час будівельних робіт на Печерських пагорбах, поблизу Києво-Печерської лаври, я щодня спостерігала за процесом будівництва і, як із землі відкривається шар за шаром глини. Кожен мав свій колір. Я фотографувала їх два місяці. Згодом перенесла ці кольорові смужки на шовкову хустину. Подивіться: ось так виглядає наша земля! (показує хустку, – авт.) І, що цікаво, вже доведено – Лавра стоїть на місці давнього трипільського поселення.
Людмила Смолякова: "Подивіться: ось так виглядає наша земля!" На хустину перенесені фотографії шарів покладів глини в землі. Пані Людмила фотографувала їх в одному місці впродовж двох місяців
"Земля кричить: "Почуйте мене"
Лідерка команди "Голос Землі" Любов Онопрієнко відкрила зустріч розповіддю про проєкт та його значення:
– Сьогодні земля кричить: "Почуйте мене". Ми хочемо, щоб наш Центр спільнотворення "Любомир" став осередком творення історії сьогодення. Всі, хто долучився до цього проєкту, прагнуть зберегти пам'ять поколінь українського народу, примножувати й збагачувати її.
Вона також анонсувала створення онлайн-платформи:
– Ми плануємо відкрити сайт "Голос Землі", де акумулюватимемо інформацію про трипільську культуру на землях сучасної Переяславщини. Також хочемо створити кімнату гончарства, проводити майстер-класи, знайомити наших людей з традиціями й ремеслами трипільців.
Любов Онопрієнко розповідає про проєкт "Історія Трипілля: голос землі"
Любов Онопрієнко розповідає про проєкт "Історія Трипілля: голос землі"
Трипільці – це не лише про гончарство
Народна майстриня Тетяна Радіоненко зазначила, що трипільці були не тільки гончарами й землеробами:
– На денцях посуду, знайденого в Переяславі, видно відбитки тканини. Це свідчить, що трипільці займалися ткацтвом і прядінням. Вони обробляли луб'яні культури, виготовляли нитки й ткали одяг – не просто полотно, а з плетеним орнаментом. Плели спицями, гачком, а найперше – голкою.
Народна майстриня Тетяна Радіоненко розповіла, що трипільці – це не лише про гончарство, а й про ткацтво і прядіння
Молодь має знати своє коріння
Представниці Переяславського професійного коледжу – соціальна педагогиня Анна Миколаєнко та бібліотекарка Людмила Білоусько – розповіли, що долучилися до обласного проєкту "Трипільська культура: погляд крізь тисячоліття". Ознайомчий, пошуковий і дослідницький етапи вже позаду.
– Тепер працюємо над практичною частиною. Наші студенти готують сувенірну продукцію з елементами трипільської символіки – зокрема настільну лампу із трипільськими символами: "дерева життя" та "берегині". Взимку представимо результати на заключному етапі обласного проєкту, – наголосила Анна Миколаєнко.
Головна редакторка Переяслав.City, учасниця проєкту "Історія Трипілля: голос землі" Валентина Батрак зазначила:
– На жаль, про історію Трипілля ми знаємо дуже мало, хоча живемо на цій землі. Нещодавно я була в переяславському музеї Трипільської кульутри, де науковиця-археологиня Галина Бузян розповіла, що на Переяславщині вони відкрили і дослідили вісім повноцінних поселень трипільців, ще 3-4 вивчені частково. А ми про це майже не знаємо.
А ще мало хто знає, що трипільська культура – значно старіша за єгипетські піраміди! Трипільська цивілізація не просто найдавніша, а найрозвиненіша, що винайшла колесо і ткацький верстат ще до побудови пірамід.
І якщо світ говорить про ці свої пам'ятки, то й ми маємо розповідати про свої. Це і є наша місія – інформувати і пізнавати: нащадками якого висококультурного роду трипільців ми є насправді. Знати своє коріння – це один із способів також протистояти ворожим російським наративам.
Зустріч у Центрі "Любомир" стала не лише презентацією проєкту, а й щирою розмовою про наше коріння. Через історії, факти й мистецькі образи "Голос Землі" прагне нагадати, що українська культура має глибоке коріння. І його варто знати!
Редакторка Переяслав.City Валентина Батрак акцентувала на тому, що ми, на жаль, багато чого не знаємо про своє коріння
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
