Сьогодні, 6 грудня, у День Збройних сил України рідні та близькі знову зібралися на Борисоглібській площі на мовчазну акцію підтримки, яку проводять щосуботи від 1 жовтня. О 9:00 вони прийшли з прапорами, плакатами й портретами військових, які перебувають у російському полоні, вважаються безвісти зниклими або полеглими, повідомляє Переяслав.City.
Приходжу сюди й прошу подумки: “Пішли додому, Валічок…”
На площі майорять тринадцять прапорів із портретами зниклих захисників. За десять хвилин до початку акції біля одного з них схилилася літня жінка. На прапорі – її єдиний син.
– Я чекаю сина, Потупу Валентина Петровича. 23 березня його дружині повідомили, що він зник безвісти, – говорить 74-річна мама захисника Надія Федорівна. У змерзлих руках вона тримає портрет сина. 26 липня йому виповнилося 55 років.
Жінка каже, що з першого дня приходить на акцію щосуботи. Чекає й вірить, що син може бути в полоні. Невістка і їхній син Володимир живуть у Василькові, тож у Переяславі мати виходить одна.
Невістці телефонували з військової частини й повідомили: Валентина разом із двома побратимами відправили на завдання на Покровському напрямку, біля Устимівки, і після того вони не повернулися. Подальшої інформації немає.
Мати важко переживає невідомість: має слабке здоров’я, пересувається з палицею. Чоловік її теж хворий, неходячий.
– Прийду тут, наплачуся та й іду додому. Буває, що ще гірше на душі. Живу близько, тому часто приходжу. Постою – і мене починає тіпати. Таблеток уже море прописали, а легше не стає. Іду й думаю, що він живий. Приходжу сюди й прошу: “Пішли додому, Валічок…”. Одна дитина, і таке горе – це нестерпно, – каже мати.
– Коли те пісьмо прийшло, то думала: краще б я не дожила до цього. А тепер треба жити. Лікар каже: “Воно полегшає”. А мені все гірше й гірше. Якби Валік повернувся, то й мені би щось у житті розвиднілося. Надіюся, що він у полоні. А іноді здається, що його вже немає на цьому світі...
– До війни син займався ремонтами. Спеціаліст був золотий, люди хвалили. Його забрали на війну просто з вулиці у Василькові. Потім він приїжджав до нас у відпустку. Батько тоді вже паралізований був. То Валік дійшов до лікарні з тим важким рюкзаком, кинув його десь там і побіг до батька — на коліна впав і плакав, плакав, плакав…
Прослужив він рік. Нічого мені про те не розказував — думала, може, не можна. Та він і не був плаксивим, ніколи не жалівся. Приїжджав до нас двічі – раз у відпустку, другий раз до батька пустили. Такий веселий був, що й не скажеш, що він у тім котлі воював.
Якби ж ті хлопці, що на прапорах, повернулись і познімали ці прапори… Якби дав Господь — я лягаю і встаю з цією молитвою.
Я сюди як приходжу й бачу, скільки людей стоїть, то з кожною матір’ю, жінкою побалакаю. Розпитаю, кого вони ждуть, чи хто в них погиб, про свого сина розкажу. І від цих зустрічей мені стає трохи легше, іноді відчуття, що наче син мене десь згадує. А дома то буває просто лежу й плачу, як нахлине туга....
Розділений біль стає трохи легшим
Такі зустрічі – не тільки про очікування. Вони про те, що люди поруч і ніхто не лишається зі своїм болем наодинці, в німій тиші. Під’їжджаючи, водії зупиняються, сигналять, виходять із машин – віддають шану тим, кого вже немає або хто в полоні.
Тут, на площі, для рідних їхній біль стає трохи легшим. Люди діляться новинами чи спогадами – і навіть на кілька хвилин тривога відступає. Такі моменти дають родинам підтримку і надію. А головне – сили боротися далі.
– Акції проводимо щосуботи з 1 жовтня. Подивіться на людей – вони здружилися, обіймаються підтримують одне-одного – говорить Юлія Мурзаєва, фахівчиня із супроводу ветеранів, голова ГО “Емоційний інтелект”.
– Вони приходять сюди щосуботи – і вже точно знають, що не самі. Діляться новинами, підказують одна одній, як розібратися із документами. Підтримка важлива і тим, що вони діляться власним досвідом і тим, що тримає їх самих. А ще вони мають змогу побувати на організованих ретритах . Вже завтра поїдуть мами, потім буде для дружин. Для кожної групи є особлива методика психологічної підтримки.
На акцію надії приходять також рідні загиблих Героїв
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
