7 грудня – Всесвітній день української хустки. Вона була і є для багатьох українок оберегом та символом життя, пам’яттю роду, його святинею. Сьогодні розкішно орнаментовані українські хустки завойовують прихильність модниць усього світу.
У фондовій колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» зберігається велика колекція хусток та шалей кін. ХІХ – ХХ ст. різних типів, кольорів та орнаментів. Про них Переяслав.Сity розповіла наукова співробітниця заповідника Марина Бондаренко.
Коленкорові вишиті хустки
– Наші науковці багато часу проводили в експедиціях, у тому числі й селами Переяслав-Хмельницького району, звідки привозили дуже цікаві предмети, – каже пані Марина. – Першу таку хустку прийняли в музейну колекцію у 1950-х роках, а останню – у 2004 році.
Вишиті коленкорові хустки – унікальне явище в мистецтві народного одягу. Ці хустки використовувалися селянами як побутові та обрядові. Період їх побутування припадає на 1930 – 1960-ті рр., коли був час загального дефіциту на товари широкого вжитку.
Хустка із колекції заповідника «Переяслав»
Ошатного одягу селянські жінки тоді не бачили, про косметику годі й говорити. Незважаючи на тяжку роботу в колгоспах, голод, війну, негаразди, кожній жінці все ж хотілося бути красивою і привабливою. Допомогти в цьому могла хустка.
Але в людей не було грошей – за трудодні не платили. У крамницях хусток не продавали, бо це «пережитки минулого», яким не було місця у «світлому соціалістичному майбутньому». І тоді жінки почали виготовляти їх самостійно.
З 1930-х рр. до сільських «гамазинів» почали завозити дешеву тканину фабричного виробництва – коленкор. Вона й послужила матеріалом для хусток. Білого кольору, вишиті гладдю рожевими, синіми, зеленими, червоними, жовтими, коричневими, голубими, бузковими, бордовими, жовтогарячими, фіолетовими нитками, вони слугували як захистом від сонця і пилу, так і окрасою.
Хустка із колекції заповідника «Переяслав»
Хустка із колекції заповідника «Переяслав»
Основний композиційний акцент у таких хустках зосереджено в одному кутку – «ріжку», по краях з обох боків теж розміщено орнамент. Хустки декоровані візерунками у вигляді троянд, стилізованих багатопелюсткових квітів, незабудок, букетів, ягідок, гілочок із пуп’янками, шипшини, дубового листя, жолудів, гвоздики. По краях оздоблені бавовняними торочками ручної роботи та фабричним мереживом.
Ці хустки дбайливо зберігали в скринях як родинну цінність, і передавали з покоління в покоління. Їх музейники привезли з Лецьок, Поліг-Чобітьок, Травневого, а найбільшу кількість – із Великої Каратулі.
Колекція вишитих коленкорових хусток Переяславщини невелика – усього 30 штук, але має значну мистецьку, культурну та історичну цінність.
Дівчатка любительського об'єднання "Творчі", Вовчківського сільського будинку культури, з цікавістю приміряли на себе барвисті хустки
Хустку на весілля, в нову хату і на хрест
Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Сучасні етнографи зазначають, що у давнину великі хустки з тонкого полотна на ярмарках коштували дуже дорого. Саме тому найкращі хустки великого розміру з пишними квітковими візерунками одягали заможні жінки зазвичай на великі свята.
У Ковалинському будинку культури провели флешмоб до Дня української хустки
У Ковалинському будинку культури провели флешмоб до Дня української хустки
Хустку купував батько дочці на весілля, або ж дуже добрий господар своїй дружині. Саме тому вона вважалася не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління.
Важливу роль відігравала хустка в побуті козацької старшини. Нею пишалися, дорожили, вона була прикрасою та ознакою добробуту власника. Наприклад, у реєстрі майна фастівського полковника Семена Палія записано: «Дві хустки шовкові з турецьким узором, квіти шиті сріблом. Різних шовкових хусток, шитих золотом і сріблом, штук 56; хусток самим золотом і сріблом шитих 31; волоських хусток 2 – одна вишита, а друга ткана золотом. Три турецькі хустини, вишиті самим шовком».
У Ковалинському будинку культури провели флешмоб до Дня української хустки
Молоді дівчата носили білі або яскраві хустки, старші жінки – темні, а вдови – лише чорні. Орнамент на давніх хустках був переважно геометричний, а у ХVІІІ столітті увійшов у моду рослинний орнамент – квіти рожі, васильків, гвоздик.
Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів. Хустки також мали різний розмір: маленькі були повсякденними, великі одягалися на голову, а на грудях закручувалися, щоб було тепло. Наприклад, якщо жінка несла маленьку дитину, то хусткою закутувала і себе, і її.
Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові. за часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання.
Люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом. Тому вона була і досі є важливим атрибутом на весільних обрядах. Й донині збереглась традиція три рази покривати наречену, що означає її перехід у статус заміжньої жінки.
Також у давні часи існував звичай на весілля молоді хустинками покривали руки. Вони не віталися відкритими руками, щоб ніяке зло не торкалося їхньої сім’ї. Ці хустинки в кінці весілля зав’язувалися одна з одною та з весільним одягом і зберігалося, як оберіг сім’ї.
У Ковалинському будинку культури провели флешмоб до Дня української хустки
Будову нової хати звичайно починали гостиною й тоді перев'язували хусткою руки майстрам.
На хрестинах перев'язували руки кумам і священикові.
На похоронах хустками прикрашали хоругви, свічі й давали їх усім учасникам. Померлому закривали хустиною очі. До хреста на могилі дівчини чи парубка теж прибивали хустину.
На сьогоднішній день традиційна українська хустка не втратила своєї актуальності. Більшість жінок мають її в своєму гардеробі і з задоволенням одягають, адже Різдвяний вечір, Коляду та Великдень не можна уявити без цього колоритного аксесуару.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
