212-ту річницю з дня народження Кобзаря переяславські музейники відзначили відкриттям виставки «Погляд» художника Романа Мотузка 9 березня у приміщенні Музею Заповіту Т.Г.Шевченка. Вона триватиме до 19 квітня. А першого дня на відкритті було людно, святково, затишно і тепло. Побував там і Переяслав.Сity.
Цей виставковий проєкт особливий, зауважують співробітники музею. Це не класична «шевченкіана» з зображеннями героїв творів митця, а художнє бачення автором внутрішнього світу Тараса Шевченка, який він виразив у серії своїх картин. Тому й назва така – «Погляд». Погляд одного художника на іншого – через століття, творчість, війну.
– Із Шевченком важко когось порівнювати, але будь-яка творча людина поєднує багато граней, – сказав Віталій Коцур, ректор Університету імені Григорія Сковороди в Переяславі. – Саме такою багатогранною особистістю є Роман Миколайович, який займається не лише живописом, а й пише музику та вірші. Його картини наповнені глибинним змістом, частина його робіт демонструється і в університеті.
Роман Мотузок
Творчість знакових українських митців наразі осучаснюється. Шевченко та Сковорода присутні в молодіжних мемах, в написах та емблемах на одязі, а насамперед вони – на передовій з нашими Захисниками. Їхні постаті, їхня творчість набувають нових сенсів та дедалі більшої популярності, в тому числі за допомогою таких виставкових проєктів.
– Шевченко зі мною з раннього дитинства, якщо можна так висловитися, – зізнався Роман Миколайович. – Пам’ятаю, як дідусь та бабуся читали мені, малому, рядки з його віршів. А ще в кожній хаті в селі був портрет Шевченка – більший, менший, літографічний, вишитий. Люди часто співали пісні на слова його творів.
Коли ми приїздили з Житомира в село, там були такі «шевченківські» хатки під стріхою. Я дуже любив їх малювати, бо такі ж малював і Шевченко. Цим я дивував батьків, які радили мені зображувати щось сучасніше, наприклад, стрункі бетонні багатоповерхівки, – усміхається художник. – Але мене з дитинства тягнуло саме до народного колориту, бо сільське життя я спостерігав з дитинства: як люди там живуть, працюють, спілкуються…
А коли пізніше я з Києва переїхав до Переяслава, побачив його розкішну природу, відчув історичну ауру стародавнього міста, то воно одразу запало мені в душу. І це стало мрією мого життя – ходити переяславськими стежками, відвідувати численні музеї, спілкуватися з цікавими місцевими людьми… Мрія збулася, коли мені запропонували роботу в університеті.
Шевченківська ж тематика для мене є дуже відповідальною. У різні часи багато митців та художників часто зверталися до творчості Кобзаря – це й пейзажі, й портрети, й ілюстрації. Я ж у своїх роботах намагався передати внутрішній стан митця, суть його сприйняття обставин життя та почуттів.
Мені здається, що ключовим моментом було те, що він так і не зустрів своє кохання. Якби він зустрів свою половинку, то залишився б в Україні, і все його життя і творчість склалися б зовсім по-іншому. Зрозуміло, що в нього було насичене життя, наповнене спілкуванням із творчими, інтелігентними, високоосвіченими людьми, неодноразово траплялися й стосунки з жінками. Але того сокровенного, справжнього почуття і сенсу буття, що шукав Шевченко все своє життя, він так і не знайшов. У своїй роботі «Тополя» я намагався саме через жіночий образ проілюструвати самотність геніального митця як звичайної людини, якій все ж необхідна споріднена душа.
– Відчуття Шевченка, середовища, в якому він жив і творив – це саме ті слова, якими можна охарактеризувати ваші роботи, – звернулася до Романа Мотузка директорка Переяславської художньої школи імені Петра Холодного Ірина Кузьмицька. – Я сприймаю вас насамперед як пейзажиста. Але Шевченко – теж пейзажист. У його творах, як і у ваших, ми бачимо Україну і її розкішну природу. Кожного разу, коли ви демонструєте на виставках свої роботи, у мене виникає бажання пройтися куточками, зображеними на ваших картинах, побачити ці місцинки. Трубіж, храми, Музей просто неба, луки...
Ви вмієте бачити в простих речах красу, гармонію, глибокий зміст. У ваших роботах багата, насичена колористика, професійна передача світла, загалом ви – художник досить високого рівня. Ви в кожну роботу вкладаєте частку душі, ви живете мистецтвом – і цим усе сказано.
– Роман Миколайович не тільки талановитий художник та музикант, він – високодуховна віруюча людина, – сказала викладачка УГСП Ольга Стрілець. – Це людина, з якою хочеться спілкуватися, поділитися, порадитися. На кожній його картині є проміння, яке є уособленням внутрішнього світла художника. Ось на картині нічний пейзаж, хатинка – і світиться вікно. Це означає, що хтось на тебе чекає, там турбота, сподівання і притулок. Роботи наповнені повітрям, рухом, світлом..
– Картини дуже талановиті, вони потужно резонують з нашим історичним спадком, – додав завідувач Меморіального музею академіка В.Г.Заболотного Андрій Кузьменко. – На багатьох роботах зображена весна – період пробудження, зміна станів природи, де художник віртуозно працює зі світлом. Також Роману Миколайовичу вдалося передати наш місцевий локальний контекст, який нагадує про багатьох історичних та творчих постатей, чиї життя та діяльність нерозривно пов’язані з Переяславом. У кожну його роботу вкладено багато невтомної праці.
– Дивлячись на ці картини у мене виникає відчуття спокою, і ніби війна десь далеко..., – зауважила викладачка УГСП, психологиня Людмила Башук. – Колись нині покійний художник Олег Засипкін сказав: «Ми відповідаємо за те, що транслюємо людям своїми картинами». Картини Романа Мотузка транслюють спокій, віру в Бога, любов до України. Хочеться подякувати, що в Переяславі живе така добра, скромна і талановита людина.
Роман Мотузок не тільки талановитий художник, він ще й уважний викладач, який дуже любить студентів, прекрасний співак та музикант. А ще він щомісяця для дітей мікрорайону Борисівка проводить майстер-класи з живопису, куди діти поспішають із величезним захопленням.
– Ім’я Романа Мотузка відоме не тільки в Переяславі, – приєдналася директорка університетської бібліотеки Ольга Шкира. – Якось я запитала його, скільки він має готових картин? І художник спокійно відповів: «Приблизно чотири тисячі». Уявляєте масштаб творчості? Ми обов’язково зробимо альбом картин Романа Мотузка, на яких зображений наш прадавній Переяслав, колиска України, що квітує, як у чаші, у вашому серці.
– А я б хотіла звернути увагу присутніх на цю роботу, – показала на картину «Острови» художниця Галина Глушко. – Останнім часом в нас багато говорять про цю ділянку землі біля Вознесенського собору, розкопки, траншеї, капличку... Погляньте: це все тут зображено, причому з глибоким підтекстом. На передньому плані – ніби вхід у той справжній підземний хід, але тут зображено людину. І в цій людині кожен глядач бачить свій образ: чи то Шевченка, чи то Сковороду з сопілкою. Далі образ Матері Божої зі святими, а за ним вікно, і вже видно собор… Це картина, яку треба показувати людям і розповідати, чому там не можна було копати, не можна було тривожити похованих біля собору людей… Ви надзвичайно тонко і талановито це підмітили.
– Цей сюжет у моїй голові існував ще до війни, – відповів Роман Мотузок. – Це ж центр Переяслава, де відбувалося багато історичних подій. Цю картину я писав з ліхтариком і при свічці, бо не було світла. Але мене так тягнуло її завершити! Це дуже непроста робота, і місце непросте. Там не тільки храм Вознесіння Господнього, але було колись і джерело. Ці речі можна передати тільки пензлем і відчути душею, донести словами не вийде. Шевченко, Сковорода, собор, зображені на картині, – давні часи немов перегукуються з сучасністю.
– Досі ми мали можливість бачити давній Переяслав ХІХ століття очима Тараса Шевченка. А сьогодні ми бачимо сучасне наше місто очима Романа Мотузка. Адже він, – я не побоюся цього слова, – на сьогоднішній день є своєрідним брендом Переяслава нарівні з Ганною Самутіною. – сказала головна спеціалістка відділу культури міськради Вікторія Гуріна.
– Ми довго чекали на цю виставку, і нарешті вона прикрашає наші зали. Зараз це місце, де хочеться постійно знаходитися і надихатися.
Виставка вже викликала неабиякий інтерес, незважаючи на те, що картини тільки-но розміщені, – зауважила Марина Навальна, в.о. генерального директора НІЕЗ «Переяслав». – Кожен бачить у ній щось своє – хто милується чудовими пейзажами, хто в кожній роботі відчуває присутність Тараса Шевченка, але ніхто з відвідувачів не залишається байдужим. У цьому і полягає справжній талант художника.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
