Сьогодні різні пам'ятні знаки на вшанування Героїв може встановлювати на власний розсуд і своє рішення будь-який чиновник, приватна особа чи якась спільнота. Але такі досвіди далеко не завжди вдалі й доречні.
Для Переяслава тема формування місць пошани та пам'яті особливо актуальна. Адже розміщена у сквері біля Свято-Воскресінського храму Алея Героїв з банерними портретами – тимчасовий варіант.
Рідні загиблих захисників у 2025 році збирали підписи щодо вибору місця та оформлення постійного простору пам'яті. І якщо дехто каже, що пам'ятники – не на часі, той нічого не знає про біль і втрату. А для створення гідного місці пошанування наших Героїв потрібні виважені й професійні рішення. Хто і як цим має займатися, досліджує тему Переяслав.City.
Як у Переяславі планують увічнення Героїв?
Влітку минулого року ініціативна група рідних загиблих воїнів зібрала понад 200 підписів під пропозицією до міської ради щодо перенесення Алеї на Борисоглібську площі. Саме там родини, які вже заплатили найдорожчим – життями своїх синів, чоловіків, батьків, братів – просили створити постійний простір вшанування Захисників України.
"Триває робота над перенесенням Алеї Героїв. Нову локацію буде визначено з урахуванням думки громадськості, депутатського корпусу та профільних спеціалістів", – писав тоді мер у соцмережі і запевняв рідних загиблих воїнів під час єдиної зустрічі з ними в залі міськради у серпні 2025 року. Обіцяв це питання винести тоді ж і на сесію депутатів.
Рідні загиблих воїнів прийшли на сесію міськради 21 серпня 2025 року з пропозицією врахувати їхню думку щодо Алеї Героїв у Переяславі
Але відтоді про це ніхто з влади не згадує. Публічно. Попри ініціативи родин військових, Алея Героїв досі існує у тимчасовому форматі, а питання про місце для її перенесення та проведення конкурсу на кращий проєкт – влада з громадою і родинами так і не комунікує.
Між тим на Кургані слави Другої Світової, куди міський голова хоче перенести портрети Героїв російсько-української війни – на противагу бажанню більшості рідних воїнів – схоже, ведуться підготовчі роботи. Принаймні туди ще з осені минулого року комунальники навозили донного мулу після розчистки Альти для вирівнювання ландашафту.
На це місце міський голова планує перенести Алею Героїв Переяславщини
А хто з переяславців там був останнім часом? Не про комунальників, щоб траву покосити. А про пересічного жителя, який пішов би туди просто з власного бажання, щоб ушанувати, задуматися, переосмислити...
А між тим публічне обговорення місця та проєкту постійного меморіалу Героїв важливе не тільки для їхніх родин, а й для дедалі більшої кількості жителів громади. Бо усвідомлення й проживання трагедії і втрат російсько-української війни – це не лише про мітинги до дат і покладання квітів під фотокамери у пам’ятний день. Це про гідність і вдячність повсякчасну.
Як і оголошення Дня жалоби у громаді в день прощання з воїном, на що міська влада досі не спромоглася.
Як і організація проведення публічної Хвилини мовчання, що вже є не просто пам'яттю "особистою і глибокою кожного", як заявляв міський голова Переяслава Вячеслав Саулко, посилаючись на те, що президентський указ не потребує додаткових рішень на місцевому рівні.
Відтепер – потребує. І організаційних рішень, і звукового супроводу, бо це вимога закону і обов'язок місцевої влади.
Алея Героїв у Переяславі, січень 2026 р.
Національна премія – за меморіал військовим
А наскільки важливою є долученість фахівців та громадськості до створення пам'ятників, що покликані меморіалізувати російсько-українську війну?
На жаль, через непродуманий і непрофесійний підхід до вшанування пам'яті захисників, маємо засилля темних гранітних дошок та меморіалів, дублювання радянських практик створення монументів або ж задоволення чиїхось особистих естетичних вподобань сумнівного рівня експертності.
На противагу є і приклади пам'ятування сучасні, з сенсами і емоціями.
Зокрема, цьогорічним лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка в номінації “Візуальні мистецтва” став скульптор Назар Білик якраз за створення меморіалу українським розвідникам у Києві.
Скульптор Назар Білик, автор меморіалу українським розвідникам став лауреатом Шевченківської премії-2026
Композиція із двох напівокруглих білих стел – символів крил і щитів – із висоти пташиного польоту нагадує форму совиного ока: символу вічної пильності та незримої присутності. Між стелами – простір тиші з іменами полеглих. На центральному елементі – слово Aeternitas (“Вічність”), викарбуване латиною та іншими мовами світу.
З внутрішнього боку стел – сталеві таблички з іменами загиблих розвідників. Їхня форма відтворює розміри та шрифт військових шевронів. Таблички Героїв України виконані золотим кольором, а вночі меморіал підсвічується ліхтарями-зорями.
“Дякую за свободу робити те, що я хочу і як я бачу”, – сказав на врученні премії Назар Білик. Його скульптура насправді не просто увічнює військову доблесть захисників, а й запрошує до роздумів та рефлексії, на противагу шаблонним пам’ятникам кладовищенської естетики масового виконання.
Меморіал українським розвідникам визнаний кращим Шевченківської премії-2026
Незримий діалог біля стіни пам'яті Небесній сотні
З кожним роком російсько-української війни питання її меморіалізації постає все гостріше. Один із викликів, що нині стоїть перед нами як нацією, – зберегти кожне свідчення й доказ, переосмислити їх і згодом знайти способи донесення цієї пам’яті до наступних поколінь. Від цього залежить, чи зможемо ми гідно віддати шану всім загиблим, навчитися на помилках, здобути й зберегти спільні цінності.
Кожна полегла у цій війні людина заслуговує, аби про неї знали та шанували її внесок. І цінність цієї пам’яті для нашого майбутнього буде більшою, якщо вона зберігатиметься не лише в архівах і музеях, а вийде у громадський простір і стане ближчою до кожного.
Одним із сучасних вдалих прикладів увічнення пам’яті є барельєф «Стіна пам’яті Небесної сотні» в Івано-Франківську. Його розмістили на фасаді адмінбудівлі міської та обласної рад (у народі — «Білої хати»). Співавтори скульптори Володимир та Юлія Семківи змогли відійти від шаблонів і штампів та створили місце, повз яке складно пройти без емоцій.
На рівні перехожого до фасадної стіни примонтований барельєф із силуетів у людський зріст. Понад ними – промовиста присвята: «Тим, що віддали своє життя за ту гідність, з якою можеш дивитися собі в очі».
Плита з полірованої сталі відбиває силуети перехожих, як дзеркало. В ній можна роздивитися своє відображення, яке накладається на постаті полеглих на столичному Майдані у 2014. Поміж ними – цитати часів Революції гідності.
Автори барельєфа пояснюють: матеріали обирали таким чином, аби створити діалог між перехожими та барельєфом.
Барельєф в честь Небесної Сотні в Івано-Франківську. Співавтори Володимир та Юлія Семківи
Подружжя Семків продовжило створювати тенденцію пам’ятників, що спонукають до діалогу. Меморіал Героїв їхнього авторства встановили у листопаді 2021 року в Бурштині на Івано-Франківщині біля будівлі міської ради.
Три металеві стели з силуетами героїв Небесної сотні, волонтерів та військових, які загинули за незалежність України, перекликаються з ідеєю барельєфа в Івано-Франківську і кардинально резонують зі звичними для нас надмогильними пам’ятниками.
Меморіал Героїв у Бурштині Івано-Франківської області. Співавтори Володимир та Юлія Семківи
Переосмислити звичне місце пам'яті
– Я би дуже хотів, щоби після нашої перемоги талант переміг містечковість. Проблема суспільства в багатьох сферах, що люди не довіряють фахівцям і думають, що вони знають краще: хочуть ангела з мечем і щитом, і ще шини обов’язково знизу, – каже скульптор Володимир Семків.
«Хрест Героїв» у Вишгороді – це відповідь на величезний запит суспільства щодо переосмислення місць пам'яті. Його відкрили до другої річниці російського повномасштабного вторгнення. Скульптурна композиція за рахунок концептуальних імерсивних рішень та архітектурного світлового дизайну створила наративне та філософсько-концептуальне наповнення комплексу.
Співавтор проєкту Андрій Вавриш зазначає, що автори проєкту (світловий дизайнер Микола Каблука і голова УГКЦ Блаженніший Святослав) спробували переосмислити місце пам'яті, «зробити його таким, куди людині хотілося б приходити за розрадою, побути наодинці чи, навпаки, знайти людину зі спільним болем та допомогти один одному пережити трагедію».
– Цей проєкт виражає домінування суті над формою, – пояснює концепцію Каблука. – Взявши за основу козацький хрест – символ перемоги та захисту, ми проявили його в трьох напрямках, розмістивши його і в мощенні, і за рахунок інверсії в просторі. Я дуже хотів щоб людина могла не тільки споглядати його ззовні, а й потрапити В СЕРЕДИНУ хреста з будь-яких чотирьох сторін світу.
"Хрест Героїв" у Вишгороді
У монументі "Воля" – ідея незламності громади
Монумент "Воля" в Ірпені зроблений із залишків снарядів, знайдених на території Київської області після деокупації 2022 року.
– Це проєкт, в який закладені глибокий сенс та ідея незламності громади Ірпеня. Основна концепція кристалізувалась у повідомленні, що весь цей смертоносний метал – свідчення правдивості спогадів тих, хто пережив цю зливу ворожого вогню. Вони не тільки пережили, а і перемогли ці обставини, спресували це залізо у куб сміття, якому не під силу зламати Волю народу, – зазначає для Under Media скульптор Кирило Гузенко, один із восьми авторів проєкту.
– Бетонні плити символізують нашу громаду, наших захисників і волонтерів. Тому плити такі монументальні, чисті, гідні, – додає Софія Мартинюк, художниця, співавторка проекту.
Монумент "Воля" в Ірпені на Київщині
"Який би поганий не був, він стоятиме... "
П’ятиметровий пам’ятник з фігурами хлопчика і дівчинки у вигляді янголів з обгорілими крилами відкрили в Харкові 4 червня 2023 року за участі Першої леді Олени Зеленської.
– З пам'ятниками в міському просторі взагалі біда в Україні. Подивіться на новий пам'ятник загиблим дітям у Харкові, – коментує художник Павло Маков, лауреат Шевченківської премії. – На відкриття приїжджає дружина президента. Вона плаче. Плаче, звісно, через загиблих дітей, думаючи про них, і, напевно, робить це щиро.
Але і сам по собі пам'ятник примушує заплакати. Тому що це жахливо – естетика типових надмогильних пам'ятників “пацанам” доби 1990-х.
Що, в Україні немає скульпторів гарних? Є дуже гарні скульптори. Але чомусь знаходять якихось таких кладбищенських і ставлять пам'ятники саме в цій естетиці.
І саме таке естетичне ставлення до загиблих дітей ми закарбовуємо в майбутнє. Тому що ти цей пам'ятник уже не прибереш. Бо це святе. Як ти прибереш пам'ятник загиблим дітям? Який би поганий не був, він стоятиме...
Пам'ятник убитим росією українським дітям у Харкові встановили в 2023 році
Пам'ятник убитим росією українським дітям у Харкові встановили в 2023 році
Знеособлений підпис на пам'ятнику теж викликав дискусії
Вшанування пам’яті – це про повагу і вдячність, а не ретравматизацію
Чи не найбільше дискусій спричинило встановлення скульптури Героя України Олександра Мацієвського. ЇЇ відкрили 6 грудня 2023 року, в День Збройних сил України, на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», де розташований також Головний військовий клінічний госпіталь. Його створено з ініціативи мецената Валентина Вінцелевича. Над втіленням працювали майстри Олег Цьось та Альбіна Сафонова.
Український військовий став символом нескореності. Він вигукнув фразу «Слава Україні», перед тим, як окупанти розстріляли його у полоні.
Цей проєкт оголив цілу низку проблем, пов’язаних із меморіалізацією у громадському просторі. Передусім він порушив питання етичних меж і підходів у сучасних комеморативних практиках. Вшанування пам’яті – це насамперед про повагу і вдячність.
На переконання експертів і громадськості, у створенні фігури загиблого воїна за мить до смерті та обрамленні її скляним кубом поваги немає. Така художня форма перетворює пам'ятник героїчно загиблій людині на її «експонат», що перегукується із музеєм Мадам Тюссо чи кунсткамерою.
– Будь-яке місце пам'яті повинне мати певний функціонал, опції та атрибути, має нам про щось говорити та викликати в нас якісь почуття. Зараз ця статуя, як мені видається, не комунікує, а ретравматизує військових і цивільних людей через свою гіперреальність, – каже Антон Лягуша, дослідник памʼяті та публічної історії.
Скульптура Олександра Мацієвського на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця»
Загалом образ Мацієвського став досить популярним для вшанування українських захисників в меморіалістичних рішеннях. Його образ втілили навіть у бронзовому постаменті в Грузії.
У листопаді 2023 року пам'ятник Герою України встановили і на його малій батьківщині, де він похований – у Ніжині. Точніше, він став центральним символом меморіалу всім загиблим за Україну. Постаттю, яка уособлює собою для всього світу героїзм наших військових. Гроші на спорудження меморіалу дали благодійники.
У Києві на будинку намалювали мурал.
Пам’ятник Олександру Мацієвському в Тбілісі
Мурал на будинку в Києві
Закон передбачає проведення конкурсу для встановлення пам'ятників та монументів
"Меморіали мають ставати точками збирання наративу, фіксувати дещо важливе для всієї спільноти. Не просто копіювати шматок реальності, а давати ширший меседж. З цим краще справляються рефлексивні монументи – вони створюють простір запитування та трансформації досвіду", – вважає Оксана Довгополова, історикиня, яка спеціалізується на дослідженнях колективної пам'яті.
Нагадаємо, що встановлення пам’ятників у громадських просторах регулюється постановою Кабміну «Деякі питання спорудження (створення) пам’ятників і монументів» від 8 вересня 2004 року.
Також наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури Міністерства культури і мистецтв України «Про затвердження Порядку спорудження (створення) пам'ятників і монументів» від 30 листопада 2004 року.
Цей документ, зокрема, передбачає:
- обґрунтування доцільності увічнення тих чи інших подій, чи осіб;
- погодження з органом місцевого самоврядування спорудження пам'ятника, місця його встановлення з урахуванням генерального плану населеного пункту;
- проведення конкурсу.
Тож дотримуючись прописаних процедур у чинному законодавстві України, необхідно співпрацювати з громадою і митцями. Саме вони здатні осмислити і надати форму пережитому. Так можна створити гідні місця пам’яті, які чесно розкажуть про трагедію і героїзм нинішньої війни. А ще, можливо, допоможуть зцілитися і рухатися далі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
