Його сучасники були переконані, що він значно талановитіший художник ніж поет. І кожен, хто 3 квітня в Переяславі не пропустив нагоду побачити оригінальний малюнок Тараса Шевченка – акварель «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» – міг би з цим погодитися. Про унікальну мистецьку подію у місті, де Великий Кобзар написав свій знаменитий "Заповіт", і де діє тепер однойменний музей, розповідає Переяслав.City.
Усі мешканці Переяслава, дослідники та шанувальники творчості Тараса Шевченка мали унікальну можливість споглядати цю роботу Тараса Григоровича лише один день. І на вході до музею цієї п'ятниці стояла черга аж на подвір'я.
Колекційний малюнок українського генія придбав на лондонському аукціоні для приватного зібрання меценат та антиквар Федір Зернецький.
Нині ділиться можливістю безкоштовно споглядати цей шедевр українцям. Малюнок Шевченка він виставляв уже в Миронівці, у Львові, Переяслав став третім містом цієї подорожі повернення національної цінності. Від нас картину її власник повіз для представлення в "Софії Київській". "Не в грошах справа. Це – наша культура, наша духовність, це те, чого не купити і не продати", – каже меценат.
Майстерно витончена, сказати б, ювелірна робота, на якій зображено архітектурний ансамбль Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, має складну і цікаву долю. Понад століття вона вважалася втраченою.
Акварель з'явилася на торгах аукціонного дому Sotheby's у Лондоні в 2018 році як робота невідомого автора. І була продана за 10 тис. фунтів стерлінгів.
Для нинішнього показу в Переяславському музеї її привезли Федір Зернецький та Заслужений працівник культури України, колишній генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Сергій Гальченко.
– Я купив цю роботу на Sotheby's (найбільший світовий аукціон у Лондоні) , – розповів Федір Аркадійович. – Тоді вже покійний видатний мистецтвознавець Олександр Федорук, побачивши її, сказав: «Федоре Аркадійовичу, я глибоко вдячний за те, що Ви дозволили мені доторкнутися до твору Кобзаря…».
Колись я придбав маленьку акварельку «Козачки» з колекції Сергія Аксакова, знаного в ХІХ ст. письменника та цензора. Він дружив із Тарасом Шевченком, вони постійно листувалися, ставилися один до одного з глибокою повагою. Шевченко часто гостював в Аксакова.
У Сергія Тимофійовича були власні музей та театр. Тоді заможні люди вдома так розважалися. Аксаков дуже любив Україну, і в багатьох театральних постановках прагнув використовувати українські народні костюми. Ескізи одягу для цих домашніх п’єс створював саме Тарас Шевченко – брилі, шаровари, вишиванки та ін.
Правду кажучи, ми сумнівалися в авторстві "Козачки", адже зазвичай подаровані роботи Тарас не підписував. На звороті ж цієї акварельки був чіткий напис: «Шевченко 1945 год Аксаков».
І ми почали непростий шлях верифікації, різноманітних досліджень, які все ж довели авторство. Це взагалі був перший у світі офіційний продаж роботи Шевченка з аукціону.
Що таке аукціон насамперед? Усі ціни на предмети мистецтва формуються саме на аукціонах. І якщо відомі митці світового рівня (Айвазовський, Рубенс, Рембрандт, Врубель та ін.) мають власний, так би мовити, «прайс», – досить відкрити сайти публічних торгів і скласти уявлення про вартість їхніх робіт, то з Шевченком це була інша історія. Його картини ще ніколи не виставлялися на жодних аукціонах. Акварельна листівочка тоді була продана на Sotheby's за 120 000 доларів.
А років із двадцять тому мені трапилася підробка: робота Шевченка в оригінальному паспарту. Це був вид Києва з царського саду. Його, крім Тараса, ніхто не міг би намалювати, бо там є певні деталі – 2-поверхова на ті часи дзвіниця Софійського собору, деякі храми на першому плані, які були пізніше перенесені або знищені. Я був практично переконаний, що це – картина Шевченка.
Я приніс акварель до музею, ми зібрали комісію, довго її досліджували. Видатний шевченкознавець і експерт Володимир Яцюк, нині покійний, сказав, що це копія з невідомої роботи Шевченка. Я відповів, що такого не може бути: копія та ще й з невідомої роботи? Побіг до фахівців із хімії, і вони визначили, що папір… сучасний. Швидше за все, хтось у Петербурзі взяв із "запасників" роботу Шевченка, яких там зберігається багато, скопіював, – варто визнати, високопрофесійно. Вставив в оригінальну рамку, що мене й збило з пантелику. Буває й таке.
Акварель, котра перед вами, вже виставлялася на Sotheby's у 1967 і в 1998 роках. Причому атрибутована була так: «Невідомий майстер. Європейська школа. Вид Києва».
У 2018 році я дізнався, що цю картину виставляють у такому ж статусі втретє. Я розглядаю її з каталогу аукціону на телефоні: бачу козачка і згадую точнісінько такого ж на акварельці-листівці! У нього ніжки в першій балетній позиції, а так зображувати стопи – «фішка» Шевченка. Бачу ті ніжки – і все, мені не треба більше доказів!
Мій батько був художником-акварелістом. Я теж маю вищу освіту викладача живопису, малював аквареллю. Це – надважка техніка, яка не передбачає права на помилку. Якщо олію, пастель, гуаш, олівець можна виправити, то акварель – ні. Бери новий папір і починай роботу заново.
Ось придивіться: небо написане на мокрому папері – фарби розпливаються і формують хмари, фіолетове марево створює ефект заходу сонця. А нижня частина – будівлі та люди, зображення яких потребує чіткої деталізації, тоні та напівтонів, написана вже на папері сухому .
А ще ж треба «побудувати» вісі зображених будівель – це вже архітектурна академічна школа, такої технікою досконало володів Шевченко. Це серйозна і кропітка робота не на один місяць. Акварель писалася на англійському папері з водяними знаками. На ті часи він коштував дорожче полотна, тож його видавали Шевченку тільки для фінального малюнка – не для ескізу чи етюду.
Повертаючись до аукціону Sotheby's. Ніхто не міг повірити, що я купив роботу Шевченка. Казали: «Написано ж було: невідомий автор, європейська школа!». Навіть фахівці стверджували, що акварель треба досліджувати бо це робота сумнівного авторства. Але ж в Інституті літератури є літографія з цієї роботи ХІХ ст.!
Потім ми взяли всі роботи Шевченка і я власним коштом оплатив ізотопні дослідження, які виявили пігменти фарб 1840-х рр., особливості процесу старіння паперу, фарби, чорнила та ін. Це підтверджувало беззаперечне авторство Тараса Шевченка.
Паспарту акварелі власноручно зроблене Шевченком. Подібної роботи, з авторським паспарту, не збереглося жодної. У ХІХ ст. Василь Тарновський роботи Шевченка оформляв у паспарту власні – зеленого кольору з золотистим тисненим обрізом. Навіть внутрішня рамка збереглася з тих часів – бачите, вона ніколи не підрізалася, тобто була розрахована тільки на цю роботу.
А за паспарту є овальна печатка бібліотеки де Сан-Донато. І ніхто не замислився, що це – особиста печатка князя Сан-Донато Анатолія Демидова. Він був одним із найбагатших меценатів Російської імперії, дійсним статським радником царя Миколи І. Саме він умовив Енгельгардта відпустити Тараса з кріпацтва за 2 500 карбованців, допоміг йому отримати освіту в Академії мистецтв, оплатив Археографічну експедицію, яка досліджувала історичні пам’ятки Києва.
На знак подяки Тарас дарував найкращі акварелі Демидову. Після його смерті ці малюнки відійшли його племіннику Павлу. І вже його нащадки у 1967 році акварель Шевченка «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» разом із іншими картинами вперше виставили на Sotheby's.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
