Представники волонтерської групи "Творимо диво разом", яку очолює переяславка Оксана Гресь, продовжують їздити в села Переяславщини з благодійницькими акціями. Нещодавно добродійники побували в Помоклях і Виповзках, де роздавали усім охочим одяг та взуття.
У Виповзках благодійників зустріли зо три десятки людей.
– У нашому селі таких акцій ніколи не було, – зазначив сільський голова Микола Бейчук, 37 років. – Це важливо, бо в наш час не так і легко купити одяг або взуття навіть тим людям, які працюють. У селі живе родина, в якій 14 діток, і їхня мама сюди прийшла. Людям приємно, що організували їм таку підтримку. Я бачу, що діти задоволені, а це найголовніше.
Більше десятка дітей вибрали собі канцтовари, розфарбовки й іграшки. А наймолодшому, п’ятимісячному Леву, волонтери подарували гризунець ручної роботи від переяславської майстрині Анни Мурашковської і муслінову пелюшку української фірми «Embrace». Його мама Аліна Дубина взяла для синочка ще й комбінезон та м’яку іграшку. Зазначила, що її чоловік працює у Києві. Але для їхньої родини така допомога все одно важлива.
Гризунець для Лева від Анни Мурашковської
Тетяна Шваб (50 років), працівник сільської бібліотеки, вибрала дещо собі, але більше речей взяла для онучки, яка живе в Переяславі.
– Вибрала для Настіньки комбінезон, шапочку, гольфик, кілька кофточок, шльопанці. Їй рік і сім місяців. Коли приїде до мене в гості, усе їй подарую, – каже жінка. – Я працюю на пів ставки. Чоловік на пенсії, отримує 1500 гривень. Така допомога для нас, як золото, бо ми на всьому економимо.
Старші мешканки Помоклів зустріли волонтерів українською піснею. Такого прийому в них ще не було! Літні жінки брали переважно одяг. А троє бабусь отримали подарунки для своїх новонароджених онуків: тримачі для пустушок ручної роботи та муслінові пелюшки.
– Речі надіслали підприємці та небайдужі люди з усієї України. Активно долучаються до благодійності й переяславці. Мені здається, що люди стали відкритіші, добріші, – зазначила Оксана Гресь. – Хочеться продовжувати цю добру традицію, але ми обмежені в транспорті. Зараз мене підтримують куми Павло й Анна Мурашковські, Юрій та Ірина Щербаки, які своїми автомобілями безкоштовно возять допомогу в села. Але було б добре, якби й інші люди підключилися й послужили своїми автомобілями. Адже є сотні сіл, де чекають нашої допомоги. А допомагати іншим – це так приємно.
