Із історично козацького села Пристроми на Переяславщині захищати незалежність України пішло багато жителів. На вшанування загиблих Героїв у селі з ініціативи волонтерів та за підтримки керівництва Студениківської громади, благодійників облаштували свою Алею Слави. Днями там відкрили ще два портрети Захисникам, повідомляє Переяслав.City.
Алею Героїв у Пристромах облаштували поряд із місцевим храмом, де відбуваються прощальні літургії за воїнами. І ця алея з кожним роком стає довшою... Днями біля неї знову зібралися жителі села, учні Пристромської гімназії, щоб віддати данину пам’яті тим, хто собою заступив Україну від російської навали.
Цього разу вшановували двох земляків Вадима Вадимовича Бурченка та Григорія Віталійовича Ребченка. На відкриття їхніх портретів прийшли рідні та близькі загиблих.
Присутні вшанували пам’ять загиблих земляків хвилиною мовчання. Аматорський вокальний колектив «Пісенні переливи» під керівництвом Світлани Радченко виконав патріотичні пісні у пам’ять про загиблих земляків. Учні гімназії принесли квіти вдячності до пам'ятних портретів Героїв.
«Пристроми заплатили високу ціну за збереження незалежності. За нашу можливість жити, у двобої з ворогом поклали свої життя кращі сини України. Низько схиляємо голови перед їхньою пам’яттю, разом із родинами у великому горі згадуємо загиблих, вдячність переповнює наші серця. У них народжується лють до ворогів і оселяється віра у неможливість знищення держави, яка має таких громадян. Вічна пам’ять загиблим землякам! Вічна їм слава!», — зазначив староста села Юрій Саєнок.
Вадим Вадимович БУРЧЕНКО призваний 19 січня 2024 року першим відділом Бориспільського РТЦК та СП м. Березань Київської області. Після мобілізації пройшов вишкіл в навчальному центрі в Україні. Мав позивний "Веселий".
Служив спочатку у складі 67-ї окремої механіхованої бригади "ДУК", засновану на базі добровольчого формування "Правий сектор". У складі підрозділу брав участь у Харківському контрнаступі, де бригада зазнала значних втрат у боях і була переформатована.
Потім служив стрільцем-помічником гранатометника 3-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А1126 – це 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада. Зі своєю бойовою частиною земляк обороняв один із найгарячіших напрямків – Покровський.
19 травня 2024 року біля населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області їхній підрозділ вийшов на позиції в селі. Хлопці навіть не встигли як слід облаштуватися на новому місці в закинутому будинку, як росіяни виявили їхнє місцерозташування і засипали його всіма видами зброї. Не вижив ніхто. Вадим загинув, йому було лише 33 роки.
Досить швидко окупанти просунулися вперед і зайняли цю територію та забрали тіла хагиблих українськиї воїнів.
Згодом під час репатріації (обміну) тіл загиблих військовослужбовців тіло полеглого захисника передали Україні. Зазвичай за таких умов особу встановлюють на основі аналізу ДНК. У Вадима родичів першої лінії на той момент не залишилося, тож ідентифікували тіло на підставі огляду одягу загиблого.
Вадим Бурченко повернувся на щиті на рідну землю лише у травні 2026 року. Його поховали з усіма військовими почестями на кладовищі в Пристромах.
Григорій Віталійович РЕБЧЕНКО 21 серпня 2024 року став до лав Збройних Сил України, був призваний Першим відділом Броварського РТЦК та СП Київської області. Мав позивний "Борсук".
Григорій мужньо служив номером обслуги першого мінометного взводу мінометної батареї І аеромобільного батальйону військової частини А 4350, сумлінно виконуючи свій військовий обов'язок перед Україною. Саме ставши воїном, зустрівши своїх побратимів, чоловік знайшов і зрозумів сенс свого життя. Так він зізнався близьким.
Григорій Ребченко воював на Запоріжжі, під Дніпром та Кураховим. Його військову доблесть відзначено такими нагородами: Золотий хрест, Хрест доблесті, відзнака "За жертву крові в боях за волю України", медаль "Учасник бойових дій" .
Під час жорстоких боїв Григорій отримав складне поранення, проходив лікування у шпиталі. Був відважним і відповідальним воїном, але поранення та травми підірвали його здоров’я.
22 липня 2026 року його добре і зранене війною серце не витримало. Він помер у шпиталі від серцевої недостатності. Григорію Ребченку було 49 років. Його поховали у Пристромах з усіма військовими почестями.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
