Сонячний день 20 травня: природа оживає після вчорашнього нищівного граду та грози і дарує надію на життя з усіма його весняними радощами й турботами. А в цей час на передових лініях фронту війни гинуть захисники України. І після нищівних ворожих ударів, на жаль, надії на життя є не у всіх...
Після одного з таких тотальних обстрілів загинув і Воїн із села Пристроми Студениківської громади Вадим Бурченко. Сьогодні Героя поховали з почестями, повідомляє Переяслав.City.
Про життєву історію захисника написали земляки на сторінці громади у соцмережі.
Вадим Вадимович Бурченко народився 4 лютого 1991 року у місті Києві. Навчався у київській школі №70 до восьмого класу, потім пішов працювати на хлібзавод.
Хлопцю випала непроста життєва доля. Батька він не знав, старший брат помер від пневмонії, а пізніше Вадим втратив і маму. Натомість дядько Анатолій Васильович Бурченко, який жив теж у Києві, замінив хлопцю батька: не раз витягав із халепи, учив уму-розуму і був справжньою підтримкою.
Хоча рідні жили в столиці, усе життя Вадима було пов’язане з Пристромами – тут жили його бабуся та хрещений Олег Іващенко, вони разом працювали у місцевому підприємстві «Укрпромпостач», на різних роботах.
Можливо, якби життя склалося інакше, Вадим став би успішним будівельником, бо любив і вмів таку роботу, не одній родині у Пристромах допоміг з будівництвом.
Вадима призвали на службу 19 січня 2024 року І відділом Бориспільського РТЦК та СП м. Березань Київської області. Після мобілізації пройшов підготовку і потрапив на Харківський напрямок у бригаду Правого сектору, яка тоді зазнала значних втрат у боях і невдовзі була розформована.
Вадим Бурченко був переведений стрільцем-помічником гранатометника 3-го аеромобільного відділення 2-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А1126. Його частина обороняла один із найбільш гарячих напрямків – Покровський.
Здавалося б, з такою долею і в умовах такої страшної війни від 33-річного чоловіка чи варто очікувати веселощів і жартів? Але Вадим був саме таким. Попри всі виклики життя, ніби намагався перехитрити злу долю своїм безмірним оптимізмом. Його жарти були завжди влучними і своєчасними, а добре серце не одного розрадило в біді. Саме цю якість відзначали і його побратими та дали йому псевдо – «Веселий».
А самого Вадима підтримував хрещений, який став на захист Україну ще з початку повномасштабного вторгнення, його слова давали сили жити і підтримували бойовий дух Вадима. На жаль, його військова служба тривала всього кілька місяців.
Останню звістку від Вадима близькі отримали 19 травня 2024 року. Тоді біля населеного пункту Нетайлове Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання Вадим Бурченко прийняв свій останній бій і загинув. Йому на той час було 33 роки.
В той день їхній підрозділ вийшов на позиції в селі. Хлопці навіть не встигли як слід обладнати будинок, де розмістилися, як ворог засипав місце всіма видами зброї. Не вижив ніхто, а територія була окупована.
Згодом під час репатріації (обміну) тіл загиблих військовослужбовців тіло полеглого захисника передали Україні. Зазвичай за таких умов особу встановлюють на основі аналізу ДНК. У Вадима родичів першої лінії на той момент не залишилося, тож ідентифікували тіло на підставі огляду одягу загиблого.
«Світла людина і відважний Воїн переходить із війська земного до Війська Небесного, щоб зустрітися там із родиною, яка відійшла у вічність і назавжди стати Янголом Безсмертя, вічним охоронцем життя. Його пожертва – це ще один камінь у фундамент нашої незалежності, бо житиме Україна вічно і буде непоборною і вільною, бо на сторожі її свободи стоять сини, соколи. Вадим Бурченко один із когорти відважних.
Співчуваємо родині, дядьку – хрещеному Анатолію Васильовичу, його сім’ї, кожному мешканцю села, всім українцям, що втрачають свою кровинку, щоб зберегти матінку – Україну. У цьому році йому було б 35, він ровесник нашої Незалежності, він основа її, її Захисник, її Герой!», – з такими словами вклонилася пам’яті Героя голова Студениківської громади Марія Лях.
Сьогодні Вадим Бурченко навіки повернувся до села, де він виріс і я ке любив, як рідне. І земляки віддали останню шану Герою, з усіма військовими почестями його похоронили на кладовищі у Пристромах.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі, фейсбуці та TikTok
