До нашої редакції завітав Микола Миколайович Остапенко, 80 років, житель Великої Каратулі, з приводу перейменування вулиць у рідному селі:
– Після прийняття законів про декомунізацію у нашому селі досить швидко перейменували вулиці Леніна та Жовтневої революції. Але ж залишилися ще дві, яких перейменування не торкнулося. Зокрема, вулиця Володька. Про Петра Андрійовича Володька мені неодноразово розповідав мій батько Микола Максимович, який працював секретарем сільської ради в 1930-ті роки. Петро Володько був організатором колгоспу в нашому селі, а потім його головою. Тепер будь-хто знає, якими методами людей заганяли в колгоспи, як заможних працьовитих селян оголошували куркулями і позбавляли майна, а то й права проживати надалі в селі. Ось у книзі «Історія села Велика Каратуль», виданій в 2017 році, є записи спогадів односельчан про ті часи. Євдокія Сонько згадує: «Колгосп построїли на куркульських дворах Барабаша Кондрата, Порала Федора, Порала Максима, Губара Івана. Хати їхні стояли, там і комори поставили, які позабирали у людей». Це була не людина, а звір, розповідав мій батько. Саме тому він одного із цих чотирьох, яких згадує Є. Сонько – Івана Губара, який був кумом Володька, особисто застрелив зі свого нагана. Потім всім розповідав, що це не він зробив, а його бригада – такі ж нелюди, як і він. Так зненавидів свого кума, що його сина змусив поміняти прізвище із Губара на Сонько.
Іншого з цього списку – Кіндрата Барабаша – запроторили в Сибір, там у нього захворів син і помер. Кіндрат не повернувся у Каратуль, боявся, то доживав віку в Калузі.
Ще такий факт: Василь Салоух (можете й зараз його розпитати) народився в полі під копою, Володько проїжджав мимо і не забрав жінку, що тільки розродилася, в село. Хіба це людина?
А скільки він знущався над моїм батьком! Той у роки війни потрапив до німців у полон, потім – у концтабор. То Володько мало не при кожній зустрічі допікав йому: «А вражино, власівець клятий. Як ти міг в полон попасти – у тебе ж зброя була, чому не застрелився? У Сталіна немає плєнних, у Сталіна – тільки прєдатєлі». То за які заслуги ім’ям цього негідника названа вулиця в селі – за те, що він був вірним посіпакою совєтів, чи за те, що нагороджений орденом Червоного прапора? Хто відповість? Я ж особисто мрію, як помру, щоб міг сказати на тому світі батькові, що через те, що з тебе так збиткувався цей недолюдок, я домігся ліквідації назви вулиці.
Ще один «герой» нашого села – Сахно. Його прізвище до цих пір носить центральна вулиця. Спитайте у каратульців, хто він чи бодай, як його звуть. Не знаю, хто відповість. Нібито Демид, а в тій книжці, про яку згадував, написано «П. Сахно». Відомо про нього, що служив у червоноармійців, а коли прийшли денікінці, його мали повісити. Він утікав – і його застрелили. З нього влада зробила «великого революціонера», навіть орденом посмертно в 1930 р. нагородила. То за які заслуги названо головну вулицю села його іменем? Хто відповість?
Я звертався до сільської ради і особисто до сільського голови Олександра Середнього, щоб перейменувати бодай вулицю Володька. Провели сесію, мене на неї не запросили. Підійшли до вирішення цього питання формально: провести опитування думки жителів. А хто в нас хоче хоча б якихось змін, тим більше, що пустили слушок, що після перейменування не лише документи на хату треба буде міняти, а й навіть паспорти! Хочу виступити на сесії, переконати депутатів, що не можна залишати в назвах вулиць села імена людей, які цього не достойні.
На прохання прокоментувати ситуацію редакція звернулася до сільського голови Великої Каратулі Олександра Середнього. Ось що він сказав:
– Коли вийшли закони про декомунізацію, громада села зініціювала зібрання, на якому було вирішено перейменувати вулиці Леніна та Жовтневої Революції, обидві отримали нові назви завдяки географічному розміщенню – Середня та Лугова. Стосовно інших вулиць пропозицій не було. Минулого року Микола Остапенко ініціював перейменувати вулицю Володька, вона розміщена в бік с. Воскресінське повз колишній колгосп. Ми провели сесію, де депутати вирішили провести опитування її жителів. Його провів депутат Василь Павлик. Результати опитування з підписами і зараз зберігаються в сільраді – лише кілька осіб були за перейменування чи утрималися. Решта (це переважна більшість) була проти перейменування. Ставлення до Петра Володька й справді неоднозначне в селі, але він був головою сільради після війни і для села немало зробив у той тяжкий період. На сьогодні я не бачу підстав підіймати перед громадськістю села питання про перейменування цих двох вулиць.
