Анатолій (63 роки) та Віра (56 років) Івасики із Цибель посіли третє місце у фотоконкурсі "Я і Переяслав", який із 22 листопада по 2 грудня проводився на нашому сайті "Переяслав.City", та отримали у подарунок відеоприставку від інтернет-провайдера "ХатаNet". Перед церемонією нагородження, яка 9 грудня відбувалася в офісі "Вісника", з цим подружжям ми записали невеличке інтерв’ю.
– Як ви дізналися про конкурс та чому вирішили взяти участь?
Це фото Івасики подали на конкурс "Я і Переяслав"
– Ми прожили у парі п’ятнадцять років, проте лише у листопаді цього року офіційно оформили свої стосунки, – говорить Анатолій Георгійович. – На реєстрацію шлюбу (вона відбулася в Переяслав-Хмельницькому ДРАЦСі) запросили фотографа Лєну Товкайло із міста. Після весільної церемонії кілька наших фоток вона виставила на своїй сторінці у фейсбуці і підписала їх так: "Не перестаю дивуватися і захоплюватися цією парою".
– А через якийсь час зі мною зв'язалася ваша колега Юля Строчинська і запропонувала взяти участь у фотоконкурсі "Я і Переяслав", – долучається до розмови Віра Дмитрівна. – Вона сказала нам: "Ваше фото дуже красиве і у вас є шанс перемогти". Ми погодилися відразу, хоча на перемогу не дуже сподівалися.
– Щось робили, аби перемогти?
"Ми щасливі"
– Ні, ми нікого не просили ставити лайки під нашим фото, – веде далі пані Віра. – Думаю, що так багато людей голосувало за нас тому, що ми вже не молоді і так нас хотіли підбадьорити. А загалом ми дуже товариські люди і маємо багато друзів та знайомих. Дуже багато друзів я маю і у фейсбуці.
– Розкажіть про себе.
– Ми обоє родом із Києва. Познайомилися взимку 2004 року, – каже Анатолій Георгійович. – Через кілька місяців стали жити разом. Згодом у Циблях придбали недобудовану дачу, перебудували її на житловий будинок і в ньому оселилися. Щоправда, я переїхав у Циблі відразу, як пішов на пенсію, а Віра поки що приїжджає до мене на вихідні, бо в Києві має роботу.
– Я працюю заступником директора в компанії, яка займається розробкою конструкторської документації авіаційної техніки "Аероскан сервіс", – каже дружина. – Аби не витрачати зайві гроші на дорогу, у будні живу у власній квартирі в Києві.
– А я усе своє життя пропрацював інженером у "київському водоканалі". Маю 43 роки безперервного стажу. У селі мені подобається. Ось якби швидше сюди переїхала моя Віра, і ми бачилися з нею щодня.
– Весілля справляли чи просто розписалися?
– Коли наші троє дітей (вони вже дорослі і мають свої сім’ї) дізналися, що ми хочемо піти до РАЦСу, дуже зраділи. Із цією подією нас із задоволенням привітали й багато інших наших родичів та друзів. Ми замовили банкет на близько 30 осіб у ресторані "Вотчина", що у Циблях. Попри свій немолодий вік, ми гуляли весело і чи не за усіма весільними традиціями, – радо сказала пані Віра.
– Чи раді були подарунку, який виграли у нашому фотоконкурсі?
– Коли нам зателефонували і запросили до "Вісника" на церемонію нагородження, ми зраділи, як малі діти. Раділи навіть не призу, а тому, що ми немолоді, але таки в трійці переможців, – сказала Віра Івасик.
– Подарунок нам сподобався. Тим паче, що ми є абонентами інтернет-провайдера "ХатаNet". Цій відеоприставці зрадіють і наші шестеро онуків. Дякуємо Лєні Товкайло за гарні фотки, а Юлі Строчинській – за те, що запросила нас до конкурсу. Між іншим, у наших планах ще й обвінчатися. І знову запросимо фотографа Лєну. Хтозна, може, ще в якийсь конкурс потрапимо, – сказав наостанок Анатолій Івасик.
