Багато хто каже, що навіть старожили не пам’ятають такої не жорсткої, благодатної зими, як нинішня. Період року, який традиційно вважається найскладнішим, до якого, як до битви, завжди готується і все суспільство, і кожна людина окремо, цього разу лише радує. Проте дехто, очевидно, через незвичність такої погоди, переймається тим, до чого ж вона призведе? Журналісти Переяслав.City поцікавилися у жителів міста й району, як вони сприймають таку зиму.
Ірина Зубова, 47 років, с. Стовп’яги:
– Стрімкі зміни клімату погано впливають на стан мого здоров’я: часто болить голова, піднімається тиск, пропадає настрій. Та й природа страждає від такої теплої зими, як оця. Цибуля і часник вже рясно викинули пір’я, то оце й не знаю, чи буде урожай. Та й трава он як густо зазеленіла. Із новин дізналася, що наступного тижня температура повітря підніметься аж до восьми градусів. Хоча б квіти та дерева не почали випускати бруньки.
Роман Батрак, 24 роки, с. Дем’янці:
– Як водія така погода цілком влаштовує. А з іншого боку розчаровує, бо дуже люблю зимові види спорту. Я готувався до сезону, сподіваючись на сніг і мороз: реставрував свої лижі, придбав частину нової хокейної амуніції і тепер мушу їздити грати на льодову арену аж у Київ, бо ближче ніде немає. А днями команда грала на виїзді в селі Ковалівка Васильківського району – там великий спорткомплекс «Світанок» із катком, у ближніх селах також крута інфраструктура. Шкода, що в нас такого немає.
Олександра Марусенко, 47 років, місто:
– Навіть, не уявляю, кому серйозно може не подобатися така зима, як тепер. У хаті тепло, хоч газу на опалення витрачаємо помітно менше, ніж торік. Надворі не слизько. У мене мама, їй вже 80 років, раніше наших зим боялася. Нерідко падала, одного разу навіть руку зламала. А зараз лише дякує Богові, що тримається отака погода.
Мені самій, коли була молодшою, кілька років випало працювати у Німеччині. То у них там часто отакі сприятливі зими. Ми, заробітчани, їм навіть заздрили, коли згадували свої.
Ярослав Кремешний, 28 років, с. Студеники:
– Мені не подобається, що ця зима така тепла і без снігу, хоча на перший погляд і здається, що в цьому багато переваг. Наприклад, не треба розчищати сніг біля дому, на роботі та біля нашого магазину в центрі села. Спокійніше можна їздити машиною – з упевненістю, що ніде не застрягнеш. Втім, морозець зараз є і дороги насправді дуже слизькі. Як на мене, кожна пора має бути з відповідною погодою, а в нас уже пів року наче осінь якась. Хочеться, щоб Новий рік був зі снігом, щоб на Водохреще купалися в ополонках, щоб діти грали в сніжки та ліпили сніговиків. Сумно, що всього цього немає. Я вже й не розраховую, що випаде сніг, пора чекати на весну.
Юрій Кириченко, 52 роки, місто:
– Живу в приватному секторі, то дві переваги маю очевидні – не треба відкидати сніг (а в мене до гаража від дороги метрів двадцять п’ять) та значно економлю дрова (цьогоріч на пару кубометрів витрачу менше). Восени не встиг обрізати свій доволі запущений сад, то ось тиждень тому спокійнісінько це зробив – не заважали ні сніг, ні мороз. А з недоліків… Щось там дружина скаржилася на часник та цибулю, висаджені з осені. Та і взагалі не знаю, чи радує така безсніжна зима аграріїв, у яких посіяна озимина.
Віталіна Заруба, 29 років, місто:
– Починаючи з 2011 року, мій чоловік Олександр майже кожної зими виготовляє зі снігу скульптури – символи року. Біля нашого двору були снігові Кіт і Кріль, Кінг-Конг, Півень, Собака, Свиня. Цієї зими снігу ще не було, але ми не втрачаємо надії. Можливо, вийде зліпити Щура в лютому. А якщо снігу таки не буде, то наступного року чоловік пообіцяв зліпити дві скульптури. Для наших доньок зима нудна цього року. Якби був сніг, вони грали б у сніжки, ліпили сніговиків, каталися на санках. Ми любимо родиною їздити на гірку біля музею просто неба. Наша родина сумує за снігом.
