Проєкт «Р.І.Д.», створений у Черкасах, вже понад три роки популяризує українську мову. Має волонтерів по всій країні, а також мобільний додаток, де можна щодня дізнатися три нові слова. «Р.І.Д.» проводить лекції на різноманітних фестивалях та у навчальних закладах. Зокрема, 24 лютого керівниця лінгвістичного відділу «Р.І.Д.-у» Іванна Світляр (26 років) в переяславському університеті розповіла слухачам про новий правопис. Згодом з нею трохи поспілкувався журналіст Переяслав.City.
– Як ти сюди потрапила? (Ми з Іванкою знайомі кілька років, тому така побудова запитання допустима – авт.).
– Із Максимом Левченком, членом наукового товариства вашого університету, ми познайомилися на фестивалі «Рок-Булава» в Черкасах, потім бачилися на «Тарасі Бульбі» та «Бандерштаті». Тож він чув лекції, які я там читала, і зрештою запросив до університету як гостю в рамках одного з їхніх проєктів («Платформа можливостей» – ред.). Фактично тут я відкриваю новий сезон лекцій від «Р.І.Д.-у». Побуваю ще в навчальних закладах Ірпеня, Дубна, Лисичанська, Черкас, можливо, у Слов’янську, якщо пощастить.
Виступаю не з однією темою: є ще про суржик «Суржик: де тебе шукати, як тебе знайти?», «Скільки в українській мові українських слів?» (вивляється, що в нас лише десять відсотків власне українських слів, а решта – запозичені. Тобто пуристами бути не вийде, бо ми зможемо сказати лише певні родинні назви, назви місяців, частин тіла, деякі рухи та процеси), на часі – лекція про правописи, їхню історію, про те, навіщо зміни, які відбулися в 2019-му. Готую лекції про українські імена та прізвища, а також про діалекти: чому нормально ними користуватися і не варто соромитися? Я свій музичний гурт («Тільки світло» – авт.) возила на день народження до себе в село в Уманському районі, тепер вони знають, що я можу говорити і «домашньою» мовою, і літературною розмовною (сміється).
– Чим «Р.І.Д.» зараз займається?
– Ми повністю переформатовуємо наші мобільні програми: змінимо візуальну складову, будуть тести, фраземи, відсортуємо слова за походженням, перепрошиємо все під монетизацію (тобто безкоштовний функціонал розшириться, але ще більше цікавої інформації можна буде отримати за гроші). Хлопці переписують код з нуля, роботи багато. Будемо ще більше інтегруватися з навчальними закладами. Зараз їздимо з лекціями, у майбутньому якось просуватимемо мобільну програму, можливо, створюватимемо електронні кабінети для вчителів, де можна буде відслідковувати активність учнів та студентів.
– Як тобі Переяслав?
– Тут я вдруге. Вперше – це була «Рок-Булава», літо 2018-го. Зараз інша пора року і місто інакше. Мені сподобався університет, зокрема, хлопці й дівчата з наукового товариства класно прийняли, багато цікавого розповіли. Несподівано було почути, що у Переяславі музей космосу розміщується в церкві – прикольно. Аудиторія на лекції була класною (більшість – учні ліцею «Патріот» – ред.): активно брали участь в обговоренні, а хто не брав, то я бачила, що мисленнєві процеси все-таки відбуваються. Я вражена, що мене так прийняли, тричі аплодували після лекції. Максим казав, що такі овації влаштовували хіба що Притулі, і я така: «Що?! Нічого собі!».
Як правильно погодитися вийти заміж?
Традиційно на фестивалях волонтери проєкту «Р.І.Д.» розважають людей мовними завданнями із карток, власного розроблення. Іванна Світляр також ними послуговувалася для пояснення деяких нюансів нового правопису і не тільки.
«Внесок» і «вклад». Чи є різниця?
Щоб було простіше, можна засоціювати так: уявімо, що на стіл я можу щось покласти, а потім забрати (вклад), а якщо ми вносимо і вносимо, а повернути не можемо, то це внесок. Якщо ми говоримо про матеріальні речі, то вкладаємо, якщо про абстрактні (мистецтво, література), то вносимо.
«Мийний» чи «миючий»?
Коли ви бачите суфікси -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, то повинні насторожитися. Це основна риса активних дієприкметників і вони не бажані в українській мові. Тож нам краще використовувати констукції «той, що»: «миючий» – «той, що миє» або ж «мийний». Проте є винятки: «спляча красуня» прижилася так, що «красуня, яка спить» уже точно ніхто не вживатиме.
«Проект» чи «проєкт»?
Якщо я говорю «object», то перекладаємо «об’єкт», якщо «project» – відповідно «проєкт». Це – слова в англійській транскрипції із суфіксом «-ject-» («-єкт-»).
«У Львів» чи «до Львова»?
У залізничній касі ви кажете: «Дайте мені квитки до Львова». Якщо ви стоїте перед львівським кордоном і вам телефонують: «Де ти?», відповідаєте: «У Львові». Тож коли ми на території чогось, то «у», коли кудись направляємося, то «до».
«Бароко» чи «барокко»?
Англійською мовою ми пишемо через -ck-. У нас на цей випадок, слава Богу, є літера «к», яку не треба писати двічі. Так само і «Дікенс», а не «Діккенс».
«Півгодини» чи «пів години»?
У старому правописі було чотири правила написання слів із «пів»: окремо, разом, з апострофом і через дефіс. Зараз із нас зняли цей головний біль, ми знаємо, що є єдине правило: завжди писати окремо. Є лише винятки – північ, південь, півострів те ще деякі. Якщо розділити, то очевидно, що ці слова втратять своє значення.
«Згідний» чи «згодний»?
(Побачивши цю картку, більшість із залу чомусь вигукнула: «Згідний» – авт.). Дівчата, якщо у вас запитуються: «Ти згодна за мене вийти?», хіба ви відповісте: «Згідна»? Коли ми говоримо про документи, то там буде вказано: «Згідно з такими-то документами, стала його дружиною після згоди».
«Скрипниківка» проти радянщини
Пояснює Іванна Світляр:
– Зібралася комісія на чолі із Миколою Скрипником. До неї входили Микола Хвильовий, Олекса Синявський, Сергій Єфремов, загалом 25 людей. Два роки вони працювали, потім на десять днів зібралася комісія із 60 людей, які обговорили всі нюанси новоствореного правопису. І як наслідок, 1928-го прийняли той правопис – «скрипниківку», якою ми зараз послуговуємося. За ним видали словник на 40 тисяч слів.
Але у 1933-му цей правопис визнали націоналістичним і його авторів почали репресувати. Хто не хотів бути репресованим або просто мав депресивний стан, як у Хвильового, покінчив життя самогубством, Скрипник теж так вчинив. Вважалося, що «правопис, затверджений Скрипником, був скерований на штучний відрив української мови від тієї, якою говорять українські робітники та селяни».
Які зміни внесли у 1933-му?
- вилучили з правопису літеру «ґ»;
- вилучили закінчення «и» в іменниках жіночого роду: радости, любови, крови;
- вилучили літеру «т» на місці грецької «тети»: катедра, міт;
- вилучили дифтонг «ав»: «аудиторія» замість «авдиторія»;
- змінили деякі написання слів окремо.
Як бачимо, за правописом 2019-го ми все-таки деякою мірою повернулися до «скрипниківки».
